Як тернополянка у Карпатах вивчила новий стиль їзди на лижах

1
205

Похід у Карпати для мене завжди трепетний, як крок до сповіді. Відчуття, ніби йду на прощу.  Навіть уже не борюся з думкою і не відганяю її. Красу цього місця  будь-якої пори року можна порівняти  з Божим царством. Бо ж  ніхто не знає, яке воно. А щаслива мить,  зелені вершини, це неймовірно свіже  повітря, дзвінка ранкова тиша,  сонячний диск , що сонмом виблискує на видноколі, в стократ множачи себе у  сніговому сяйві  – все це  духовні  ліки  на душевні рани, це ніби подарунок Царя Небесного.

В горах ми ближче до сонця, до Всевишнього. Всі ми тут  ніби знову стаємо дітьми Божими. З таким настроєм умиротворення я прожила  чотири дні  в  унікальному  регіоні Європейських Карпат, в «Буковелі» – найбільшому  гірськолижному  курорті України, розташованому   біля підніжжя гори Буковель на висоті 920 метрів над рівнем моря.

А взагалі курорт  розкинув свої володіння, крім заголовної, ще на чотирьох горах:  Бульчиньоха,  Довга, Бабин Погар, Чорна Клева. Про це нам розповідали екскурсоводи і організатори прес-туру.

80 журналістів зі всіх куточків України  стали експертами з перевірки готовності «Буковелю» до зимового сезону. Хоч тут він розпочався ще 15 листопада з першими мінусовими температурами. І не біда, що сніг лише припорошив траси на схилах гір, тут є гармати, які за ніч,  просто у свій робочий час, виробляють снігові кучугури із заметілями, коли є вітри буйні.

Я чи не всюди дивувалася з того, що тут усе продумано до дрібниць. Сніг же з нічого не робитимеш, потрібна вода. Так виросли рукотворні озера. Дальнє ми не бачили, але воно є. Найбільше в Україні (наймасштабніший проект курорту вартістю майже 150 млн грн)  штучне озеро.  Молодості, глибиною до 15 м, площею до семи гектарів (співмірне  з Синевиром) з екологічною системою підігріву та облаштованою територією пляжу , притулилося до  комплексу VODA. Є ще Нижнє, маленьке, в якому вода фонтанить трубами і практично не замерзає.  Це життєдайні  джерела снігу на майже 70 кілометрах  трас, стовідсотково  обладнаних сніговими гарматами. 63 гірськолижні траси усіх рівнів складності (чорні, червоні, сині)  об’єднані  16 витягами. Ще одна цифра: пропускна можливість  крісельної канатної дороги – 34700 осіб/год. Одночасно, комфортно на схилах курорту можуть кататись до 15 000 осіб.

Як же все починалося і які амбітні плани урізноманітнюють дні  і гартують активну життєву позицію, дізнаємося в одного з ініціаторів створення цього проекту світового штибу, господаря «Буковелю», народного депутата України, кандидата у Президенти України Олександра Шевченка. Про це йшлося на зустрічі з ним.

Коли пан Шевченко  сказав, що він недавно повернувся з Ізраїлю,  де пройшов стопами Вчителя, торкнувся Вифлеємської зірки у церкві Різдва Христового, побував у Єрусалимі, куди Христос входив на ослику під  крики «Осанна», я зрозуміла, що він також себе тут почуває, як дитина Божа. Бо все, що йому тут вдалося зробити, як він каже, це тільки з Божою  допомогою. А зроблено дуже багато.

Історія курорту починалася з 2000 року, коли з’явився план створення туристично-рекреаційного комплексу цілорічного функціонування. Все розрахували  поетапно, без надриву. Провели  передпроектні дослідження території, розглянули можливі варіанти розміщення гірськолижних полів і осей канатних доріг першої черги. До досліджень території, а також створення майстер-плану були залучені провідні іноземні компанії з Австрії і Канади.

Наприкінці 2001 року  запустили  першу канатну  дорогу комплексу — витягу довжиною 691 м на північному схилі г. Буковель. Паралельно з будівництвом канатної дороги розробляли варіанти розміщення парнокрісельної канатної дороги на північно-західному схилі г. Буковель, який реалізували  у вигляді канатної дороги довжиною 1000 м.

2003 рік відзначився відкриттям другого схилу — траси 2А і двокрісельного витягу. У 2004 році було відкрито трасу 7А, на котрій  розмістили  бугельний підйомник і розпочали  активну підготовку до створення масштабної гірськолижної арени. В той рік   уже було  до 50 тисяч відпочиваючих. Наступного сезону ця  цифра зросла в п’ять разів. У 2006  році тут   залишили автографи лижами  400 тис. чол. Наступного року кількість  унікальних туристів подвоїлася. Я називаю ці цифри, щоб було зрозуміло, як стрімко  розвивалося підприємство.

З 2008 року Буковель почав працювати як лікувальний і бальнеологічний центр.

Зараз на курорті діє центр, обладнаний сучасним діагностичним та медичним обладнанням. Він спеціалізується на допомозі людям з проблемами опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту та сечовивідних шляхів. Також курорт відомий своїми Буковельськими чанами, які функціонують на основі мінеральної води та фітовідварів. Особливо приваблюють ці процедури іноземців. У 2012 році туристичний комплекс «Буковель» за темпами розвитку  стояв на першому місці в світі. Ця рекреаційна зона  з 2014 року працює цілорічно. Восени 2015 року Буковель вперше став місцем проведення найвисокогірніших змагань із тріатлону. Такі ж змагання  провели тут і в червні 2016. Минулорічного сезону тут уже побувало 2 млн. туристів. Це ніби суха статистика, але за нею стоїть напружена праця тисяч людей.

Років п’ять  я тут  не була. Тому дуже вразив курорт розвитком, своєю багатогранністю, вишуканістю, пропозицією послуг на всі смаки. Окремо про свіжий унікальний  комплекс VODA. Влітку все зрозуміло – озеро Молодості з шезлонгами і пляжною зоною.  А от взимку там побувати, ніби у найвишуканіших  курортах Єгипту чи Тайланду. Комфортабельні зали для релаксу. А чого вартує відкритий басейн з різноманітними водними атракціями. Сніг іде, а ви у басейні з  38 градусною водою, спостерігаєте  відблиски зірок у себе під руками. За три години перебування в цій релакс-будівлі  ви встигаєте  побувати у  римська парній, середземноморській і  фінській  саунах, насититися  природним ароматом  канадського кедра, дошками з якого обшита сауна.  Крім того, для покращення імунітету та позбавлення від низки недуг можна відвідати соляну печеру. Тут неймовірна атмосфера, чудова підсвітка, заспокійлива тиша.

А тепер  про новинки гірських розваг. Тут з’явився  швидкісний спуск на ролику по крутонахиленому тросу –  тролей «Буковель». Це справжня повітряна пригода!  100 секунд  польоту  від вершини гори Буковель до самісінького центру курорту. Довжина тролею “Буковель” – 1130 метрів з перепадом висоти більш ніж 190 м! Атракціон має 3 лінії, належить до 10-ки найдовших в Європі і є найдовшим в Україні!

А ще тут  найдовша в Україні  трикілометрова санна траса. На жаль, в час нашого перебування в «Буковелі», ні тролей , ні траса не працювали. А от “Буковельські гірки», розташовані  між верхніми станціями витягів 2 та 2R –  затребувані. Це абсолютно нова екстремальна розвага для всіх любителів яскравих вражень. Це зіплайн, підвішений на канатах між деревами, з підйомами, спусками і крутими віражами. Загальна довжина “Roller Coaster zipline” становить понад 500 м. на висоті до 15 м.

Для проживання  у «Буковелі»  є сім власних комфортабельних готельних комплексів. 4-зіркові та 5-зіркові окремі вілли-шале з власним гаражем, басейном, сауною та персональним ski-out. Близько 12000 ліжко-місць різних категорій у регіоні довкола курорту.

Ми проживали у розкішних будиночках, в яких було тепло, як у вусі і чисто, як в операційній. Непомітно  ходять прибиральниці,  двірники… Снігом засипало, всі взялися за лопати і мітли. Як би не гріли чуби, а вітаються першими, запитують чи подобається, скільки разів спускалися з гори і з яких витягів… Ці люди живуть тут, дбають за гарний настрій відпочиваючих. Відкриті і щирі в спілкуванні. Це люди з найближчих сіл, з якими справний транспортний зв’язок. Їм не треба їхати на заробітки у Європу,  вони мають тут чи не більші заробітки і свою рукотворну  Європу. Ніхто з них не нарікав на ріст цін, дорогий газ чи недоліки медичної реформи, вони привітні, не загнані, не злі на весь світ. Це не місто з переповненими маршрутками.

Все більше  тут відпочивають туристи з Німеччини, з Британії, багато поляків, білорусів. Гості з-за кордону визнають, що  цей гірськолижний курорт не відстає у технічному оснащенні розкрученим  рекреаціям такого типу, але за ціною він найдешевший. Звичайно, з нашими середніми зарплатами треба  обов’язково стежити за акціями і  користуватися можливістю заздалегідь бронювати місце, тут, за словами працівників курорту, постійно є скидки і плаваючі ціни.

Окремо хочу сказати про тренерів шкіл. З нашими групами вони дуже терпляче працювали. Всім ми їм дякували оплесками. Представляючи  інструкторів, нам сказали, що діяльність школи спрямована на навчання людей всіх вікових категорій, підготовку професійних спортсменів, пропаганду здорового способу життя та гірсько-лижного спорту.

Всі інструктори школи пройшли навчання згідно з міжнародним стандартам підготовки інструкторів з гірсько-лижного та сноуборд спорту — ISIA. Але окремо замовлю слово про свого  вчителя лижної майстерності Івана Коцура.

Цей молодий чоловік міг би готувати до виходу у відкритий космос! Звідки у молодої людини таке філософське бачення світу, людської  психіки,  послідовності  навчання?! Він за три години зробив нас зірками  засніжених трас. Він не просто навчав плужком їздити, а й зупинятися у конкретному місці.  Він ловив нас на швидкісних спусках, коли плуги зривалися і не гальмували. Три рази ми з ним з’їхали з гори і щоразу в новому стилі.  Він вчив нас карвінгу. Не знаєте цього слова? Для мене воно також нове. Та це ж новий стиль, який неабиякі можливості відкриває! Уявіть собі, що вагу тіла ви переносите спочатку на «великий палець нижньої ноги, а потім верхньої», та ще й відриваєте від снігу   ребро лижі на повороті!  Це був справжній слалом з гаслом «Не гальмуй, карвінг опануй!».

Молодий тренер кожні три метри хвалив наші здібності, вміння, бажання вчитися,  натхнення, акуратність! Ми щиро повірили, що гори люблять саме нас, такими, як ми є! Вони нас допустили до своєї таємниці, вони хочуть нашої близькості. Що притягують, ми відчули на собі, але Іван навчив нас падати і підніматися. Про те, як ми любимо гори, не йшлося. Головне повірити, що вони хотіли  потримати нас у  своїх обіймах.  Саме тренер  Іван Коцур створив  гармонію між нами, лижами і такою неподатливою, на перший погляд, горою! Ми з ним нічого вже не боялися! За що величезна йому дяка. Я вперше в житті працювала з інструктором, бо завжди вважала, що  витяг 7А з горою для початківців  мені під силу і так було років п’ять тому, коли ми з синами кілька років підряд  сюди приїжджали покататися. Було так, що вранці ти ще боїшся, а в кінці дня уже зірки з неба знімав би, а треба повертатися додому. А тут у нашому розпорядженні було цілих чотири дні!  Можна ще було і сноубайк освоїти, і сноутьюбінг, покататися  на квадроциклах, снігоходах, скутерах,  на собачих упряжках. Насправді  туристичний гірськолижний комплекс розправив плечі і став розгалуженим і  багатогранним!

Тут є що робити, є чим займатися, чим милуватися і чому дивуватися. Це країна в країні, де створені всі умови для занять  спортом. Тут можна оздоровлюватися і відпочивати.

У сезон – процвітає бізнес. Я досліджувала  торгівельні точки, розпитувала про  найбільший попит і звідки пропозиція. Втішило,  що багато товарів ручної роботи, місцеве населення  займається виготовленням виробів із дерева, шкіри, вовни. Вражає розмаїття вишиваних блузок, суконь,  шалики, прикраси, особливо в крамничці  «Верітка». Там ручна робота майстрів з усієї України. Звичайно, влітку торги більші, бо в лижній амуніції не дуже хочуть приміряти купальники. А знаєте, що таке верітка? Так. Це домотканий килимок, ряденце.

Але про ринок і торги.  Різновидів чаїв не перерахувати: і помічних при  недугах, і ароматних, аж до тих, у яких можна купатися. Віднайшла я навіть чай «Масала». Це індійський національний чай, без якого там життя просто нема, а пити його з молоком одне задоволення, так, ніби гірчичниками  обкладаєш горло зсередини. Тому я попросила  прочитати, який же склад у Івано-Франківської «Масали». І таки – так! Імбиру багато і все решту так як треба, навіть написано, що це індійський рецепт. Не купляла, бо ще маю  оригінал, але сфотографувала. Дуже багато  продуктів бджільництва! А скільки наливок, настоянок, витяжок! Щоб пристала на дегустування, яке тут пропонують, то до краю торговиці над річкою, не дійшла б.

На зустрічі з Олександром Шевченком йшлося  про перспективу  розширення інфраструктури курорту та прокладення нових лижних трас. Майстер – план розвитку Буковелю передбачає установку 26 великих витягів із сумарною продуктивністю 57000 осіб на годину і будівництво трас загальною площею 379 гектарів, що дозволить комфортно вмістити 19500 туристів одночасно. Після завершення п’ятого, остаточного етапу будівництва, курорт буде мати 118 кілометрів гірськолижних трас, що дозволить курорту увійти до числа 50-ти найбільших гірськолижних курортів світу. У перспективі сюди зроблять залізничну гілку, канатну дорогу Яремче-Буковель, готельний комплекс економ-класу для студентів з дансингами та аквапарком, критий паркінг на 3000 автомобілів, льодовий палац, нові траси, хаф-пайп (напівтруба для екстремальних видів спорту).

– Мене запросили в Чернігів і попросили зробити у них «Буковель», – розповідає Олександр Шевченко. – Люди вірять, що можна з депресивної зони  в умовах кризи, зробити успішну територію. Я хотів би, щоб уся Україна стала успішною, незалежною, країною гідності і правди.

З цим лозунгом і йде успішний підприємець  на вибори Президента України.

– Люди з депресивних сіл, працюючи в «Буковелі» стали одними з найзаможніших в Україні. Це мене надихає на нові звершення, – сказав Олександр Анатолійович.

Я запитала, що ж дає йому впевненості, що він зможе перенести досвід створення цього дива, явища «Буковель» на терени всієї України? Олександр Шевченко відповів, що не треба боятися. Він не з боязких.

– Коли я взявся за розбудову Буковелю, з мене сміялися, мовляв, що ти зможеш, не дадуть, – розповідає народний депутат України. – А поетапно  ми все заплановане втілимо в життя. Це моє найбільше досягнення, це ще одна моя дитина. Я відчуваю, що зможу багато зробити для  своєї землі. То чому не спробувати? Я ніколи не брав хабара і не давав. Я не боюся детектора брехні, за цим  принципом підбираю собі команду. Ніякі позаколуарні балачки мене не стосуються. Я не боюся, за мною нема кримінального минулого. Працював чесно і гроші заробив своєю працею. У «Біблії» написано: «Не бійся!». А ще – «Живи за Божими заповідями!». Це мій дороговказ.

П.С. Чи ліси від амбітних планів розвитку страждають? Траси між деревами не прокладають, самі розумієте. Але те, що з просік забрали, намагаються поповнити в інших місцях, де вже освоїли будівлі. Чи рівноцінно це, не знаю, але дуже багато насаджень між будинками, корпусами. Закралася думка, що може «Буковель» ще зберігає  свої гори зеленими, бо звідси ешелонами не вивозять деревину, не тралять до лисих спусків, як там, де близько залізниці і  «відсутні» гучні справи зі знищення Карпат, без підйомників і  лижних трас…

Може тому я і йду в Карпати з відчуттям покути. Вони вічні, сповідають, очищають, причащають своєю неповторністю… Перед ними хочеться каятися… Це як іспит совісті. Але вже без них ніяк… Є потреба в людей  упірнути в казку, є потреба відчути  гармонію природи і урбаністики. Такі ми тепер у 21 столітті,  хочемо високих технологій, справного зв’язку,  комфортабельних умов відпочинку, а ще гідного життя, без брехні, принижень, ганьби, зрад і продажності. Про все це ми сповідаємося високим смерекам, стрімким  горам, що мільйони років стояли у вічній мерзлоті і тиші. Люди вдихнули в них життя. Тепер вони піднімають наш дух, роблять сильними і впевненими. Так хочеться, щоб вони пробачили наслідки нашої життєдіяльності. А гори  іскряться снігом, де природним, де штучним,  беруть в обійми, дарують радість і мовчать…

Людмила ОСТРОВСЬКА

Матеріал підготовлений за сприяння Благодійного фонду О.Шевченка і Українського журналістського фонду.

 



1 коментар

  1. ТІЛЬКИ 2 ПИТАННЯ…1. ЯКІ ГРОШІ ПОТРАЧЕНІ ЗА ДОБУ? 2.ЧИ такої МИ УКРАЇНИ ХОЧЕМО?…..ЯК БАГАТО заплатили за цей матеріал не питаю

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.