Люди втомлені. Війна створила колосальний, хронічний стрес. Наша нервова система постійно перебуває в режимі сповіщення «бий, тікай або замри». Психотерапевт Наталія Гаєвська каже, що це вичерпує ресурси на глибокому біологічному рівні. Пані Наталія розповіла про енергію, токсичні стосунки, лібідо і справжню близькість.
– Коли уже не хочеться робити щось звичне, це не лінь, це фізіологічна реакція на тривалу загрозу, – каже Наталія Гаєвська. – Але спрацьовує і внутрішній механізм: втрата сенсу. Війна в багатьох забрала ці «малі сенси», зробила їх неважливими. Навіщо вирощувати найкращі помідори, наприклад, коли в країні гинуть люди? Психіка бунтує: «Яка різниця?». Це захисний механізм, але він веде до апатії.
– А звідки тоді береться енергія? Чому, наприклад, косити траву у мене енергії немає, а на інтервʼю є?
– Енергія — це не лише фізіологія. Це енергія мотивації. Вона виникає там, де є:
- Осмисленість. Готуватися до інтервʼю — це ваша робота, ваш внесок, можливість донести щось важливе. Це має глибокий сенс.
Косіння трави в умовах війни може відчуватися як безглузда рутина, яка ні на що не впливає.
- Інтерес та виклик. Нова діяльність (зйомка) – це виклик, вона активує мозок. Рутинна праця (город, косіння) — ні.
- Відчуття ефективності. Ви знаєте, що ви першокласна у своїй справі (інтервʼю), і це дає сили.
Косіння трави може не давати такого ж відчуття компетентності.
Простими словами: енергія слідує за інтересом і сенсом. Її немає там, де ми діємо з почуттям обовʼязку, страху або непотрібності.
Читайте також: “Гени передаються від сьомого покоління”, – психолог Наталія Гаєвська
– Чи відчувають українці виснаження?
– Так, це масовий стан. Це називається синдромом емоційного вигорання в масштабах всієї нації.
– Що робити?
- Легалізувати втому. Перший крок – перестати себе звинувачувати.
Сказати собі: «Так, я втомився, і це нормально в таких умовах. Я не робот».
- Шукати «дрібні радощі». Не великі цілі, а крихітні задоволення. Чашка кави на балконі, уважне слухання улюбленої пісні, 15 хвилин сонця.
Це не вирішить війну, але допоможе нервовій системі трохи відновитися.
- Обмежити інформаційний потік.
Постійне очікування поганих новин – головний «енерговитратник». Встановіть собі час для новин (наприклад, двічі на день по 10 хвилин).
- Повертатися до тіла. Дихальні вправи, легка фізична активность (навіть 10 присідань), контрастний душ. Це допомагає «перезавантажити» нервову систему.
– Як відрізнити «не ті двері» від втоми?
– Справжня втома: після відпочинку бажання повертатися до діяльності повертається. Ви прокидаєтеся і думаєте: «Так, сьогодні я зроблю це, трохи відпочивши».
«Не ті двері»: навіть після відпочинку сама думка про цю діяльність викликає огиду, нудьгу, внутрішній спротив. Це відчуття, ніби ви насильно тягнете себе на ненависну роботу.
Запитайте себе: «Як я почуваюся, уявляючи, що роблю це ще рік? 5 років?». Якщо відповідь — жах і спустошення, це ознака, що ви не на своєму шляху.
– Що забирає життєву енергію?
- Хронічний стрес і тривога: постійне очікування небезпеки.
- Внутрішній конфлікт: коли ви робите те, що ненавидите, або спілкуєтеся з людьми, які вас виснажують.
- Відсутність сенсу: рутинні дії без відчуття мети.
- Перфекціонізм: постійна внутрішня критика та страх помилитися.
- Порушення меж: невміння говорити «ні» і брати на себе занадто багато.
- Фізіологічні фактори: недосипання, погане харчування, недостаток руху.
– Що нам додає енергії? Як це зрозуміти?
– Енергію додає те, що вас живить. Щоб це зрозуміти, потрібно стати «детективом» власних почуттів.
Після якої діяльності ви відчуваєте:
- легкість.
- Задоволення (навіть якщо фізично втомилися)?
- Бажання творити далі?
- Впевненість?
- Зв’язок із собою?
Це і є ваші «енергетичні донори».
Це може бути прогулянка в лісі, розмова з другом, малювання, гра на гітарі, читання хорошої книги, допомога іншим.
Слухайте не думки («я мав би це робити»), а відчуття в тілі. Де відчувається розслаблення, радість, тепло?
– Як стосунки впливають на енергію?
– Стосунки – це найпотужніший «енергетичний обмінник».
Найбільший вплив має:
- Безпека і довіра. Коли ви можете бути собою, не боячись осуду, ви не витрачаєте енергію на «захист» і приховування.
- Підтримка та емпатія. Відчуття, що вас розуміють і вам співпереживають, дає величезний заряд сил.
- Щирість. Спілкування без масок і гри.
Стосунки, які виснажують: це стосунки, де є маніпуляції, звинувачення, неповага, постійне порушення ваших кордонів. Вони працюють як «енергетичні вампіри».
Ознаки «нуля» та «джерела»
Людина на нулі:
- Апатія: «нічого не хочу».
- Цинізм і роздратування: все дратує, нічому не віриться.
- Порушення сну: важко заснути або прокинутися.
- Емоційна плоскість: ні сміху, ні сліз.
- Часті хвороби: імунітет падає одним з перших.
Енергія бʼє джерелом:
- Очі «палають».
- Зʼявляється легкость в рухах і мовленні.
- Зʼявляються ідеї та інтерес до навколишнього світу.
- Людина сяє зсередини, навіть якщо фізично втомлена.
- Відчуття потоку: час летить непомітно.
– Чим собі зарадити? Що додасть сил?
– Базові потреби: сон, вода, їжа, рух. Без цього ніщо не спрацює.
Дрібні радощі: знайдіть щодня 15-20 хвилин для того, що приносить вам задоволення.
Природа: найпотужніший лікар.
Земля, дерева, вода – це заземлює і відновлює.
Соціальні звʼязки: спілкування з тими, хто вас підтримує і розуміє.
Допомога іншим: іноді саме це повертає відчуття власної сили і значущості.
– Лібідо – це життєва енергія?
– Так, абсолютно вірно. У психології (від Фрейда) лібідо – це саме життєва енергія, потяг не лише в сексуальному сенсі, а й потяг до ~ творчості, до діяльності, до життя творчості, до діяльності, до життя взагалі. Коли людина виснажена, в депресії, перше, що згасає – це лібідо в широкому розумінні: зникає бажання творити, діяти, любити. І навпаки, його повернення – яскравий ознака одужання.
– Звʼязок нашої енергії з грошима?
– Прямий. Енергія – це валюта для досягнення цілей.
- Виснажена людина не має сил для пошуку нових можливостей, ризику, навчання. Вона працює «на виживання», а не на розвиток.
- Енергійна людина бачить можливості, має сили їх реалізовувати, привертає до себе людей та ресурси. Гроші – це енергія в матеріальному вигляді.
Щоб їх залучити, потрібна ваша власна енергія.
Це не про магію «думай і багатій», а про простий причинно-наслідковий звʼязок: більше сил – більше дій – кращі результати.
– Що таке справжня близькість? Та, яку не переплутати з нічим.
– Справжня близькість – це спільна вразливість. Це коли ви можете:
- Бути слабким, не боячись, що вами знехтують.
- Плакати, не відчуваючи сорому.
- Говорити про свої страхи, і зустріти не пораду «не переживай», а розуміння «я з тобою, я тебе чую».
- Мовчати разом, і це не незручна тиша, а спокій.
- Бачити не ідеал, а реальну людину з її недоліками і любити її саме за це.
Це відчуття, коли вас приймають цілісно. Не тільки сильну і успішну версію вас, а й ту, що втомилася, налякана, сумна. Це відчуття дому не в будинку, а в іншій людині.
Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА
Фото: Олеся БІЛОКОПИТА
Повне інтерв’ю можна послухати тут:










































