Світлана Дзюма-Чан — жінка, чиє життя нагадує емоційні гойдалки між Україною і Китаєм. У відвертому інтерв’ю вона розповіла про особисту кризу, через яку перестала дивитися в дзеркало. А також про те, чому навіть після багато років життя в Азії вона залишається своєю для українських захисників.
«Я відчувала себе чужою у власному тілі»
Для професійної танцівниці кожен зайвий кілограм — це маленька трагедія. Світлана зізнається: був період, коли вона просто уникала власного відображення.
«Худа людина в Китаї — це символ бідності. Тобі кажуть: “Ти така товста!”, а наступної миті пхають їжу: “На, їж більше!”. Але для мене цей стан був максимально дискомфортним», — ділиться вона.
Про особисте і принципи
Болючий епізод інтерв’ю — реакція чоловіка на війну в Україні.
«Перші два місяці були найважчими. Без підтримки, з порожнечею всередині. Я тоді чітко сказала: зі зрадниками в одній кімнаті не спатиму». Світлана згадує, як чоловік стояв на колінах і плакав.
Китайський побут. Яйця в кошиках і 11 родичів в квартирі
Життя в Китаї — це не лише екзотика, а й відсутність особистих кордонів. Світлана з гумором згадує, як після народження сина в палату набилися родичі з величезними кошиками яєць — символом нового життя. А коли дитина захворіла, із села приїхав цілий бус — 11 людей, щоб повчати молоду маму, як лікувати малюка.
Волонтерство: «Ви привезли нам дім»
Попри тисячі кілометрів, серце Світлани — на фронті. Вона збирає сотні тисяч гривень.
«На дітей можна зібрати за 40 хвилин, на військових — важче, але ми це робимо», – розповідає Світлана.
Найвищою нагородою для неї стали слова бійців: «Ми не можемо поїхати додому, але ви привезли дім нам сюди».
Повну версію розмови про фальшивих друзів, зв’язок із померлим батьком та вигуки китайською мовою — дивіться у нашому новому подкасті.









































