«Це надто чесно»: викладач з Чорткова про своє серце і листи до батька

Він — доктор філософії, кандидат медичних наук, відомий стоматолог і мандрівник. Його звикли бачити стриманим професіоналом, але біля символічного вогнища Андрій Білик інший. Це інтерв’ю про те, як це — бути сином «того самого» викладача, чому чоловіча сила — це не м’язи, а відсутність кроку назад, і за що й кому він вдячний.

«Взявся — роби або найкраще, або ніяк»

Для Андрія Білика поняття чоловіча сила позбавлене абстракцій. Усе зводиться до конкретних дій і твердих рішень.

«Сила чоловіка — в діях. В твердих рішеннях. І обов’язково — поступово, без поспіху втілювати ті задуми, які ти маєш. Не давати крок назад. Якщо взявся — доходиш до кінця. Взагалі не відступати. Я сам від цього страждаю, бо інколи треба вміти зупинитися вчасно. Але коли я бачу ціль, перешкоди лише загартовують. Коли зробив крок — роби чітко».

Про ношу прізвища і листи батькові

Один із найзворушливіших моментів розмови — спогади про навчання. Коли твій батько, Любомир Білик — очільник медичного коледжу, кожен іспит перетворюється на випробування на витривалість.

«Коли вступав до батька в коледж, я переживав найбільше за всі екзамени у житті. Батько казав: “Щоб мені не закидали, що я чужих вчу, а свого не навчив”. Це завжди відчувалося як дуже важка ноша».

Андрій розповів: те, що не наважувався сказати батькові в очі, він довірив паперу.

«Писав ручкою на листку не один день. Щоб ці емоції підійшли, щоб розказати те, на що не мав сміливості. Я віддав ці листи. Але я не бачив, як батьки їх читали…»

Про жінку та енергію

Андрій переконаний, що чоловік — це напрямок. А от «паливо» для руху дає жінка. Але що стається, коли взаємності немає?

«Чоловік хоче бути наповненим жінкою. Це енергія, яка допомагає подолати обраний шлях. Коли є цей тандем — є результат. А яка жінка не наповнює? Та, яка не любить. Яка не дає взаємності. Тільки коли є взаємність — є ріст».

На пряме запитання, чи розбивав комусь серце, Андрій відповідає:

«Ну, мені розбивали точно. Я чесний. Був і є. Хоча це боляче — бути чесним. Реально боляче. Але це і є ріст. Гори до кінця — яскраво і цікаво».

Стоматологія, «схеми» пацієнток і розчарування в людях

Навіть у професії Андрій зіштовхується з «провокаціями». Він з усмішкою згадує випадок, коли пацієнтка намагалася «накрутити» ціну за лікування, щоб виманити гроші у чоловіка на обновку.

«Каже: “Моє лікування коштує 30 тисяч”. Я дивуюся, бо там максимум 18. Виявилося, їй просто на бажану річ у магазині не вистачало. Чоловік на зуби дає, а на цю річ — ні. Ну, це життєве…»

Проте ставлення до грошей у доктора філософії філософське. Він бачив багатих, але порожніх людей.

«Чим менше знань і цінностей, тим людина з грошима нецікавіша. Навіть жорстока. Я зустрічав таких: при грошах, але коли треба було швидко допомогти — не відгукнулися. Наявність грошей — це ще не все. Коли є гармонія людських якостей і статків — це велике щастя».

«Це капець. Це було дуже чесно»

Наприкінці розмови Андрій Білик не приховував хвилювання. Відвертість біля вогню стала несподіванкою навіть для нього самого.

«Ви мене зачепили дуже глибоко. Я не знаю, як сприймуть мої рідні це інтерв’ю, бо там стільки провокативних речей… Це пишеться чи ні? Це капець. Наталю, це було дуже чесне інтерв’ю».

Відео цієї бесіди біля вогню дивіться тут.