Про двадцять шостий кадр, осінь і поспіх

1
131

Володимир ГевкоЛистя опадає на землю ще зеленим. Так ніби просто втомилось безцільно висіти на віттях.

Ця осінь йому, вочевидь, просто не подобається і воно, не дочекавшись завершення, виходить з вистави поміж рядами, перепрошуючи та шпортаючись об ноги глядачів.
Ця поспішність у всьому – природа швидше відбуває свої цикли, маршрутки з’їжджають з маршрутів, у тренді передчасні висновки та поспішні рішення. Весілля вже не такі довгі, як колись, вечірки короткі і ніхто не хоче добувати до кінця.
Шахи вже не модні, модно в “чапаєва”.

Щодня сто новин, ми не встигаємо нормально прожити один день, як на нас одразу суне наступний.

І ми просто починаємо збирати вершки, серфити на інформаційних, емоційних та сенсових поверхнях нашого життя.

Швидкі емоції, котрі у підсумку не залишають жодних слідів у пам’яті.
Все відбувається занадто швидко, щоб можна було б вловити якийсь сенс. Життя останнім часом іде якимось двадцять шостим кадром і ми просто не здатні зрозуміти, що нам, зрештою, тут показують.

Володимир ГЕВКО

1 коментар

  1. сумно… Але ще гірше, що десь поруч із нами є ДНР, яка святкує і хоче нашої загибелі. А ще сумніше те, що і в наших ресторанах і клубах все активно бурлить, так ніби тої ДНР і ін немає…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ