Галина Сенчук з Чорткова носить окуляри, яким 30 років

Історія Галини Сенчук із Чорткова — про речі, які з часом стають дорожчими не через ціну, а через людей, що їх подарували.

Коли Галина навчалася у 10-му класі, лікар призначив їй окуляри. Для старшокласниці це стало справжньою трагедією — дівчина соромилася настільки, що не вдягала їх навіть для читання чи письма.

Тоді її дідусь, який часто бував у Львові, забрав рецепт і власноруч замовив окуляри. Обрав не найдешевші — зі стильними опра­вами та навіть пробою на металі, аби внучка почувалася впевненіше.

Минуло тридцять років. Галини вже має нові, модні окуляри в елегантних футлярах. Та найкраще себе почуває — саме в тих, старих, дідусевих. У них їй «пишеться, читається і вишивається» — і зберігає вона їх у тому ж футлярі, що й три десятиліття тому.

«Я знаю чому, — зізнається жінка. — Бо пам’ять і тепло душі людської терміну давності не мають».

Для Галини ці окуляри стали не просто оптикою — вони нагадування про любов, турботу та присутність близької людини, яка живе в пам’яті, навіть коли минають роки.