“Читати навчився з газет”, – тернопільський журналіст видав книжку “Життємір”

0
23

Мірило життя – журналістика

Побачила світ книжка заслуженого журналіста України, власного кореспондента газети «Урядовий кур’єр» Миколи Шота «Життємір».

Наше життя подібне до подорожі – шляху, який судилося здолати  від народження і до останнього дня перед порогом вічності, шукаючи відповіді на одвічне про його сенс. І жоден з нас до кінця не може знайти відповідь на нього. Микола Шот у  своєму «Життємірі» підкреслює, що  сенс життя,- така ж важлива  тема, як і саме життя. Прагнення до пошуків змісту  цієї дороги властиве кожному  і ці мотиви незримо присутні у матеріалах автора.

Читаю книжку колеги і розумію, що це історія журналістики  нашого покоління, збірний життємір   відданих своєму покликанню людей. У передньому слові автор пише, що, здається, і читати навчився  саме із газет. А потім перша публікація в районній газеті у  шостому класі, яка стала непереможним кроком у журналістику. Автор зізнається, що «моя професійна  зоря  засвітила рівно 45 років тому». Звичайно, жодна книжка не витримає  наповнення   журналістськими буднями  такого  відрізку  часу. Але це вже третя збірка   журналіста, який  з відзнакою закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка, працював у тернопільських газетах «Ровесник», «Західна Україна», «Свобода»,  головним редактором  телебачення Тернопільської державної телерадіокомпанії.  Уже 17 років він власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» на Тернопільщині. Тож  «Життємір»  об»єднав переважно матеріали, що останніми роками опублікував   «Урядовий кур’єр». 716 сторінок – не межа,  можна писати томи. Адже розділи книжки:  «Героям слава», «Зустрічі»,  «Людина та її справа»,  «Суспільство» не можуть вичерпати  розмаїття пережитого,  побаченого, відчутого  на дорозі, що зветься  шляхом пошуку істини.

Не буду виділяти жодного матеріалу, бо всі вони написані з великою любов»ю, професійно, цікаво про безліч наших краян, творців історії України. З  доробку автора видно,  скажу  заголовними словами матеріалу про   вернісаж знаменитого фотографа,   заслуженого журналіста України Василя Бурми – «Життя було важким, але не сірим і не буденним».  Мені суголоса ця думка. Гортаючи сторінки книжки, пізнаю події, учасників, зустрічі, на яких також доводилося бувати, проживаю їх  разом з автором, бо все це також пройшло через душу, це вже історія нашого краю, це сторінки нашої біографії.Тут  Герої Революції Гідності та російсько-української війни, повідомлення соціально-економічного, культурного та краєзнавчого  характеру, інтерв’ю з відомими людьми, авторська публіцистика. Чи не в кожному з матеріалів прочитується що  сенс життя  і полягає у самому житті, в  пошуку  самого себе, своєї справи,  прекрасного.

Дякую, Миколо, за щемні відчуття від  нашої цікавої і завжди молодої професії, вогні якої  для багатьох  журналістів засвітилися у кореспондентських шкільних гуртках і коридорах та кабінетах, на той час великих і  величних, районних редакцій.

Людмила ОСТРОВСЬКА

 

 

 

 





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ