Село на Тернопільщині понад 30 разів відвідали артисти України і закордоння

У  найфестивальнішому селі України – Яблуневі Копичинецької ТГ в черговий раз  фестиваль «Золота осінь в Яблуневі» об’єднав митців, показав багатство  української душі, оспіване поетичним словом, народною думою.

З організатором і натхненником місцевого  фестивального руху  поетом-пісняром Іваном Кушніром ми спробували знайти наукове пояснення такого мистецького жанру, як фестиваль і його ролі в житті громади. Адже за сім фестивальних років  тут вдалося провести понад три десятки  таких  урочистих зібрань артистів  України та закордоння і встановити рекорд України в номінації «Найфестивальніше село».

– Фестиваль – це, однозначно,  святкове дійство,- переконаний Іван Михайлович. – На ньому ми хочемо показати досягнення нашої музичної школи, а це- чудовий духовий оркестр, багато  талановитих учнів, колектив вчителів, які із задоволенням  звітують своїми виступами перед односельцями.У нашому селі є школа,  де учні мають патріотично-військовий вишкіл у гуртках,  співають, проводять змаги в козацьких забавах. А ще є чудовий гурток умілих рук «Яблучко» під керівництвом Олександри Матіяш. Ці діти  мають дизайнерське бачення, вони оформляють фотозони фестивалів,  прикрашають майданчики. Такі святкові заходи – розвивають їхню уяву, а це понад тридцятеро учнів,  дають їм практичний досвід, а селянам і гостям їхня творчість  милує  око. А оскільки наші фестивалі   міжнародного, всеукраїнського, регіонального рівнів,  то в глядачів є  можливість  порівняти виступи, насолодитися репертуаром митців, як своїх, так і   приїжджих.  Є багато місцевих поетів, які не видають книжки, пишуть для себе. Саме із  цієї сцени вони стають знаменитими. Ми хочемо, щоб люди приходили, спілкувалися,  збагачувалися духовно. Так ми наповнюємо емоціями  своє село, відроджуємо дух, додаємо віри, що  є місце для свята у нелегких буднях.

– Але організація фестивалів  – це і відповідальність, і  праця…

– А як же без цього? Перший фестиваль «Яблуневий Спас» ми започаткували з Іваном Бандуркою.  Спортфест «Богатирські ігри» почав проводити наш староста Андрій Балабух, а потім я вирішив, що  такої гарної пори ще можна зібрати митців і на «Золоту осінь в Яблуневі». Андрій Гарасюк і Володимир  Матіяш  організували місцевий фест «В Яблунів із колядою». А весною і Бог велів, щоб ми потішилися часом, коли «У Яблуневі яблуні цвітуть» і відзначили це  у травні фестивалем. Так і сформувалася команда людей, які  разом із своїми друзями і знайомими роблять свято душі в рідному селі.  Колись до наших свят  долучалися народні депутати,  приїжджало начальство з району, області. Тепер ми покладаємося тільки на себе. Цьогоріч, готуючись до фіксації рекорду України,  ми створили громадську організацію «Час волонтера», в яку ввійшов актив села разом із старостою Андрієм Балабухом. Очолив її Андрій Фик. Обов’язковою умовою участі в ній є добровільні внески. До наповнення скарбниці долучилися  і закордонні односельці.  Саме за кошти організації вдалося  здійснити давню нашу  мрію – облаштувати танцювальний майданчик перед сценою. Ми його зробили своїми силами, найбільше доклався Михайло Пиріжок, який   із волонтерами завжди відповідає за фестивальну кухню.  І вже «Золота осінь в Яблуневі» вперше за сім років свого існування запросила дитячі колективи з танцювальними програмами,- сказав поет-пісняр.

Новинка фестивалю

Танцювальна сторінка  зробила дійство атмосферним, феєричним. У яскравих українських строях  виступили вихованці Галини Заварач  Центру культури і дозвілля Копичинецької міської ради. Колектив «Перлина» із Крогульця, ансамбль «Джем»  із Копичинців  виконав   композиції  в народному стилі,  танцювали діти і  рок-н-рол,  і польку. Хореографиня  Олександра Мимрик  працює у дитячому садочку у Васильківцях, має своїх двоє діток,  проживає у Крогульці,  де займається із школярами. У Копичинецький клуб її також кличуть, де вона має танцювальні колективи.-Діти хочуть займатися, батьки дуже підтримують.  Юні артисти  купаються в оплесках на сільських урочинах. Хай не всі вони зроблять  танцювальну  кар’єру, але заняття і осанку формує,   і відчуття   ритму, а ще хороша музика сприяє інтелеутуальному розвитку дитини. У Яблуневі ми вперше, дуже подобається  і новий танцмайданчик, і атмосфера свята, – сказала Олександра Мимрик.

Вперше на фестивалі  яскраво виступила школа Бойового гопака з Хоросткова. У Яблунів приїхали і наймолодші,  і найстарші її вихованці під орудою Михайла Ольховецького.  У виступах  багато рухів, схожих на бойову техніку,  адаптованих  до бойового гопака. Назви дуже колоритні: копняк, пістоль, закрут, вихор, голубець тощо.  – Наша школа бойового гопака працює ще з 1993 року, – сказав тренер. – Серед вихованців – чемпіон України, Європи, навіть учасники Чемпіонату світу. Згодом була перерва у діяльності школи. А потім  ми відновили свою роботу. Гопак – це чудова можливість зацікавити дітей спортом і відірвати їх від комп’ютерів. Діти вивчають основи бойового мистецтва та давні українські традиції, розвивають свої фізичні здібності, ходять у походи.

Рушій наведення порядку

-Іване Михайловичу, я буваю на всіх фестивалях у вашому селі і бачу, як воно змінюється. До одного з фестивалів громада поремонтувала дорогу, в’їзну арку, запрацював фонтан перед будинком культури, новації вдалося зробити і в самому закладі культури , з’явився банер слави «Небесна сотня»… Отже, фестиваль це  і рушій до наведення порядку…

– Це чудовий аспект, так би мовити, жанрове доповнення такого заходу. Тепер  30 активістів організації «Час волонтера»  хочуть своїми силами відродити село, залучити молодь до справи, показати приклад спільної праці. Цьогоріч ми зробили банер-візитівку свого Яблунева «Моє село», в якому  вкрапили світлини визначних місць. На цьому фестивалі відкрили банер з дипломом  Книги рекордів України. Цій події ми присвятили і висадження алеї яблунь. Уявляєте, якщо вони зацвітуть на весняний фестиваль? І ще такий момент. Їх садили  діти із гуртка «Яблучко», колись вони виростуть, проводитимуть фестивалі і казатимуть, що своїми руками разом зі всіма членами громадської організації їх садили.  А ще нам Наталя Фірманюк подарувала 20   саджанців  гібіскусів і ми їх висалили окремою клумбою.Символ України – калину висадили біля пам’ятного меморіалу борцям  за незалежність України.  Ярослава Сус  сприяла  покупці прапорів України, вони прикрашають село в особливо урочисті та пам’ятні моменти. Цими днями  ми ініціюємо акцію наведення порядку на місцевому цвинтарі. У найближчій перспективі плануємо встановити дитячий майданчик біля будинку культури. Тепер ми ні від кого не залежимо, грошей  в ТГ не просимо, громадська організація спроможна внести  свою  лепту у  покращення життя села. Шкода, що  з нашого півторатисячного села більше  ніхто не приєднується. Якби було хоч сто чоловік у «Часі волонтера» ми могли б  боротися на всеукраїнському рівні за звання «Найкраще село України», розвивати туристичний бренд Яблунева. Але поки що це в планах.

Обрамленню не підлягає

Свою відповідь  у трактування французького  слова  «фестиваль», яке  корінням входить в латинське – «святковість» дало  жанрове розмаїття  колективів і солістів – учасників цього осіннього фесту. Іван Михайлович приймав вітання з  прем’єрою пісні «Журавлі летять», яку  він написав і виконав  із Ярославою Декалюк.  Звучали неповторні мелодії у виконанні Brass-квінтету «Брати». Вперше на фестивалі  був колектив «Білівчанка» з Білої, батьківщини Соломії Крушельницької.  Вперше  з вітальними віршами і піснями  були тернополяни Леся Любарська і Валерій  Богаченко . Саме ця сцена просто неба стала місцем народження тріо «Золотих журавок»  у складі заслуженої діячки естрадного мистецтва України  Людмили Червінської, Майї Сухецької та Дарини Теслюк. Неймовірну атмосферу свята створили  Івано-Франківці Нестор Мартинець,  Оксана Микицей  та  Віктор Стасюк.  Приємно було слухати  постійних учасників  фестивалів у Яблуневі  гурт «Розмарія», місцевих виконавців українських пісень. Програма  фестивалю була дуже цікава, різноманітна, насичена. Одним словом – захоплююча.

Іван Михайлович переконаний, що багатогранне слово «фестиваль» не піддається  чіткому обрамленню, бо має глибокий  зміст , про який він і сказав у заключному слові.

– Бажаю, щоб це свято залишилося у вашій пам’яті і ваших серцях, щоб пісні і надалі  лунали у наших селах.  Буде жити село – буде жити Україна! А відроджувати і наповнювати  село треба і через такі фестивалі, і через реалізацію конституційного права людей жити і працювати на своїй землі. Дякую вам за те, що ви несете в собі  ген українства, української пісні, культури, духовності. А якщо у нас у серці буде любов один до одного, якщо у нас буде любов до Бога, якщо ми будемо один одному посміхатися, то у нас все буде добре. Сьогодні ми переживаємо нелегкі часи. І тому треба бути разом, об’єднуватися   і в праці, і у відпочинку. Цю функцію в нашому житті виконує і  сузір’я Яблунівських фестивалів.

Людмила ОСТРОВСЬКА