«У кризові моменти людини видно, ким вона є насправді», – Іван Смеречинський

0
1453

Тільки через корисливе ставлення до людей ми втрачаємо нашу привабливість. Коли діємо лише заради вигоди, це заважає нам розвиватися духовно, розуміти і втілювати свої цілі. Так вважає Іван Смеречинський з Тернопільщини, який у Лондоні заснував унікальний напрямок танцю. Пан Іван також цікавиться психологією і духовністю людини. Каже, що у кризові моменти карантину люди більше налаштовані  на свої потреби. І на свої переживання в них.

– Все у житті складається з перепадів і час від часу ми проживаємо певні кризові моменти. Є обставини особисто наші, де ми, можливо, щось не довели до кінця, обходили і надіялися, що все якось саме вирішиться, знімали із себе свою відповідальність там, де треба було проявити себе. Відповідно, накопичилися якісь емоції та стани кризові, невирішені конфлікти. Тобто ситуація набула таку крайню межу, що далі не може існувати в таких умовах, в яких тримає цю ситуацію людина і починають наздоганяти певні обставини, які руйнують умови життя для того, щоби людина щось поміняла, щоб звільнилася від старого для нового процесу. От воно і вилазить.

І є обставини зовнішнього світу, те, що повинно проявитися так, як поставлено природою, обставинами суспільства. І тут ми вже не можемо впливати. Тому ми говоримо, що так, там, де ми не можемо впливати, потрібно дотримуватись певних правил та вимог, бо ніхто не відміняв фізичних проявів і впливів на нас. І так, зараз криза, але як себе налаштує людина, так воно планується потім на майбутнє і що вона буде проживати.

Життєвий досвід вчить, що будь-яка криза – це вже наслідок чогось і це є якийсь процес, який для людей має певний смисл. Кризи створюють нам певні обмеження, але саме обмеження спонукають до усвідомлення своїх обов’язків у житті. Тому, якщо ми не можемо змінити ці обставини, але ми вчимося змінити своє сприйняття і відношення в ситуаціях.

Ми сприймаємо, що кризи це проблема, а життя вчить, що кризи – це вчися піднятися, вчися знайти вихід. Це нелегко, але реакція на такі перепади в житті, на ситуації, вона або включає в ці перепади, або ти якимось чином знаходишся на плаву в них, стараєшся і далі пливеш. Не завжди ми можемо змінити зовнішню ситуацію, але в труднощах ми можемо змінити особисті якості.

– А хіба це неприродно бути налаштованими більше на свої потреби в складні моменти? Мені здається, елементарно загострюються інстинкти виживання.

– Зрозуміло, що люди наповнені переживаннями, все раптово змінилося, зупинилися робота, бізнес, навчання, неможливо робити те, що хотілось би. Усі були в русі, щось робили, планували, було звичне життя, скажімо, жили за потоком. Тепер ці обставини включають в кризові стани і наштовхують на недобрі думки про життя. Якщо брати розуміння речей більше на внутрішньому рівні, людина, якщо зациклюється на грошах, все у неї звернено, скажімо, тільки на зовнішні сторони, коли відбуваються кризові явища, то вона розвертається вже до себе, звертає увагу на внутрішню суть ситуації. Це є трансформацією, щоби вона отверезила свою свідомість, розвернула щось по-іншому у житті. Таке відбувається, тому що люди доходять до певної межі, коли треба щось різко змінити і на це їх штовхає природа, щоби потрясти це все. І ми це проживаємо.

Якщо хочеш бути щасливим, то треба займатися собою, своїм життям, робити це свідомо. А коли людина живе тільки матеріально, відволікаючись на вибір зручностей, корисливості, то її треба вчити, давати випробовування. Ми пізнаємо світ більше через свої дії в матеріальному, в які уже закладено наш аналіз, пізнання якоїсь мудрості, духовний розвиток.

А що таке духовність? Зараз криза, взагалі ситуація в нашій країні кризова і зуміти вижити, вирости в цій кризі – це духовність. Духовність – це не розказувати, повчати, вона в тому, що ти можеш впоратися з проблемами, знаходиш свій вихід, виявляєш суть, чому так сталося і нікого в цьому процесі не звинувачуєш. І ще можеш іншому допомогти. Тобто, створити людині кризу і побачиш хто вона насправді. Тільки криза може штовхнути на крок усвідомлення і заставляє людей щось робити.

 – Наскільки зараз важливе сприйняття певних цінностей у житті? Що найактуальніше?

– Кожний вчинок має наслідки, рівні за силою дії, що начудив, те і отримай – є такий закон із назвою Життя. Ми перебуваємо в різних обставинах, випробуваннях і у кожного свої труднощі, свій біль у цьому, але важливо навчитися керувати собою і вміти зберігати себе, свою суть. Зараз саме час звернути увагу на свої цінності в житті, що ми проявляємо, що ми пропускаємо, за що зачепилися. Від того, як ми проаналізували, усвідомили, залежить, які уроки в подальшому підуть.

Насправді, якщо б кожний зайнявся своїм життям, то все би вирівнювалось, відбувалося по-іншому. Які моральні цінності встановлені в людині, так вона і проявляє себе. Тут важливо вчитися керувати собою, розвивати в собі потрібні якості. Часто люди бажають володіти, мати владу, а життя вчить, що так, ти отримав владу, ти керівник, ти покерував, але потім відповіси. Це якщо так внутрішньо розмірковувати. Тому завдання зараз не до влади прагнути, не до матеріального як до цілі, а що ти біля цього матеріального для себе будеш розкривати. Гроші і все матеріальне – це і є наші потреби, але вони доповнюють наше самовираження і допомагають нам реалізувати свій потенціал. Нам дано мислення, даний розум, тому важливо, що і як ми думаємо. Потрібно відслідковувати свої думки, бо це сила, яка здібна керувати нашим психічним, фізичним станом і впливає на наше здоров’я і на нашу долю.

– Перерахуйте деякі людські якості, які нам або допомагають, або заважають. Які це якості?

 Скажемо так, наші якості це те, на чому тримаються наші події, ми живемо, контактуємо, працюємо, проявляємо себе. І як часто буває, відбувається ситуацiя з певним результатом, з певними переживаннями i десь розумієш, що міг по іншому, міг краще. Тобто, наші якості, це певна наша реакція і який рівень проявлення цієї якості ми вибираємо, так воно у ситуаціях потім і відображається. Коли ми пізнаємо себе, відкриваємо в собі більш розширене сприйняття своїх проявлень, тоді вже розуміємо, що в нас закладено, ми бачимо в собі цю якість. І розуміємо, що вона є наша сильна сторона, чи може вона слабка сторона. Суть яка в цьому, нам треба, як правило зрозуміти, що таке, наприклад, образа, совість, що таке сумнів, відданість, для чого воно нам потрібно. Коли ми виявляємо на якому рівні це все у нас, ми починаємо розуміти, що значать насправді ці якості, ці слова. І коли розумієш правила цієї якості, ти вже можеш якось контролювати свою ситуацію.

Усі якості у нас є, у кожного на різному рівні. Якщо в нормі, то вони допомагають нам, навіть ті, які нібито не є позитивні. Кожна якість повинна бути у нормі, тому що вона дає нам сигнал робити щось, чи не робити. Коли енергії якості занадто багато, передозування чогось – це недобре, так як все проявляється через верх. Якщо ж недостатньо, то людина ніяк себе не проявляє і це також погано. Наприклад, якість СТРАХУ, без нього теж не можна обійтися. Ми осуджуємо страх, але він в нормі корисний, щоб щось не витворити, не зробити погане. Цей внутрішній страх імунітетно зупиняє нас перед якимись небажаними діями. Тобто, страх це, за своєю суттю, захист. Але якщо його забагато, то це недобре, тому що людина там, де треба ризикувати, не ризикує, щоб досягнути цілі. Якщо мало, то вона не знає грані дозволеного і може брати на себе якісь стани, а насправді, цих сил немає і тоді попадає в обставини. У всіх завжди будуть страхи, тому що його норма зупиняє непотрібні дії.

Уміти формувати для себе і твердо відстоювати свої інтереси у житті допомагає наша ВПЕВНЕНІСТЬ, норма цієї якості. Недостача енергії впевненості призводить до безхарактерності, людина стає піддатливою будь-якій думці, впливу, не маючи свого погляду. Відповідно, там, де потрібна якась реакція відповіді, вона цього не робить, немає реакції на ситуації. При надлишку впевненість проявляється через проявлення стану “тільки я у всьому правий”. Взагалі, якщо людина заявляє всім про свою якусь якість, значить, в цьому у неї є недостаток. І ще такий цікавий момент. Кожна професія предбачає певні прояви, несе свою потребу в реакціях, імпульсах – одні потребують якийсь плавний, м’який стан, інші навпаки, більше твердості вже, спротиву. І якщо людина вибирає свій напрямок у цьому, а у неї недостатньо імпульсу, то будуть відбуватися порушення. Можна сказати, що для людини якості – це певний набір станів, коли вона через це виражає себе світові і коли усвідомлює, що в житті вона щось не так робить, чи думає, що добре робить.

Взагалі, наші якості, це як індикатор у будь-якій ситуації. І якщо певні якості не напрацьовані, тоді немає більш благополучного, інтуїтивного аналізу ситуації, яка приходить. І це заважає. Створення в собі розуміння і значення наших якостей допомагає нам задуматися над тим, над чим ми раніше не задумувалися, тоді це допомагає у житті.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ для нас це вміти проявляти себе, не подавляючи свою суть і при цьому поважати процеси інших людей. Це наша здатність відповідати за свої дії, думки, емоції, стани, тому що це впливає на навколишній світ. Ти повинен розуміти, що ніхто тобі ніяк не повинен, ти не шукаєш винних у своїх ситуаціях, а сам справляєшся. І коли усвідомлюєш цю відповідальність, треба розуміти, що якщо у тебе щось відбувається, то треба розібратися в своїх діях, де ти або дозволив більше, ніж потрібно, або не допрацював у собі.

І як наслідок проявлення відповідальності – наша СОВІСТЬ. Людина з чистою совістю вміє відповідально підходити до своїх бажань, поступків, діянь. Якщо відповідальність не реалізується, то людину починає турбувати енергія совісті. Ти розумієш, що є твоя ціль і твоя совість повинна дійти до того моменту результату в цьому питанні через потрібні дії, враховуючи при цьому інших людей. І на совість виконати цей процес, розуміючи його смисл, його наслідки це певна особиста відповідальність.

Якщо мені це не підходить, то я образився,- є така установка сприйняття. Проявляється ОБРАЗА, це є критика по відношенню до чогось через своє его. Людина прокручує в своєму розумі критичний погляд і потрапляє в замкнуте коло особистих емоцій і постійно накручує себе цими емоціями.

Як з цього вийти? Прагнення пізнати себе виводить з-під впливу енергії образи і не включає помсту. Тобто, спочатку її розібрати внутрішньо і тоді все правильно розподіляється. Якщо з нами щось відбувається, ми можемо на своїх відчуттях проаналізувати ситуацію, зробити якийсь висновок. Якщо відчуття не будуть підготовлені в ситуації, будуть направлятися на образу, то відповідно такою енергією людина буде створювати собі обставини.

Становлення особистості завжди зв’язане із відчуттям власної ЗНАЧИМОСТІ. В нас це проявляється як захист від негативної оцінки. В плюсі ця якість допомагає відкрити в собі своє значення в житті, свою самодостатність. Коли не вистачає всередині цієї якості, то це включає негативну оцінку своєї особистості. Відповідно, в ситуаціях людина себе не проявляє, її зупиняє стан “краще промовчати”. Взагалі ті, хто залежні від значимості, постійно потрапляють в якісь обставини через це. А людина, котра є самодостатня, їй взагалі не цікаво, як її оцінять і як її сприймуть, вона сама себе оцінює і сама себе приймає.

Зазвичай вважають, що ГОРДИНЯ заважає. Коли вона занадто проявлена, тоді виникає стан самовдоволення, зникає здібність критично оцінювати свою поведінку і вміння бачити себе зі сторони. Така людина стає нестерпною до будь-якої думки, на своїх якихось станах вона переконана в чомусь і ніхто їй нічого не докаже. І навпаки, при недостачі цієї енергії людина не розуміє і не проявляє свої істинні бажання і потреби, пригнічуючи їх заради когось чи чогось. В позитиві гординя показує здібність усвідомлення себе як особистості, яка володіє відповідними тільки їй властивими якостями, намірами і бажаннями. У таких людей проявляється вміння йти на компроміси заради реалізації спільних задумів.

Наша ВІРА означає відкритість для пізнання та прийняття і дає нам натхнення. Якщо людина перекриває свою віру, то вона перекриває контакт із силами природи і живе на своєму его-стані. Наша ВІРА не має як такого фізичного зіткнення. Коли проявляємо свою віру, ми  налаштовуємося на певні містичні процеси. І коли ти напрацьовуєш віру, то розумієш, що у тебе завжди буде допомога в житті. Для чого нам потрібна віра? Коли віриш, ти втілюєш в життя свої цілі, ти правильно намічаєш свою ціль, правильно створюєш свою мрію. І треба витримати свій внутрішній процес. Віра – це стан, це твій контакт з вищим планом, коли ти направляєш цю віру на ті цілі, які ставиш. У когось ціль релігійна, у когось вірити у свою силу, у когось ще щось, а суть одна.

– Що у період тривалого карантину людям може допомогти найбільше, як емоційно втриматися на плаву?

– Треба жити, займатися собою зі своїм правильним ставленням до себе, до життя, знайти в цьому свій смисл. Ти живеш, кожний день стикаєшся з ситуаціями, завданнями – спробуй це вирішити. Це і є смисл життя, та ціль, вміння знайти відповіді для її досягнення, зуміти змінити. Людина так створена, що її завдання – навчитися долати і виходити із звинувачень і знаходити свій вихід. Нема погано – добре, нема можна – не можна, є стан. І який стан ти даси навколишньому, яким провідником являєшся ти – ти підтвердиш, що це недолік, чи скажеш, що це можна виправити. Постав на це правильну думку і вона спрацює.

Важливо розуміти своє існування у взаємодії, усвідомлюючи, що без інших людей нема розвитку. В людині це закладено, ріст і розвиток закладені взагалі у всьому, еволюціонує вся Земля. Вона взаємодіє з нами, створює певні умови і людина вчиться в цих умовах жити. Ці зміни дають також зміни в умовах життя Землі. І якщо людина не може, не хоче взаємодіяти, а тільки накопичує, то тоді відбуваються кризові явища в різних проявах і масштабах, тому що йде викид, повинно відбутися зрушення. І, або вона сама собі створює цей поштовх і ним керує, або їй це роблять, але важко вже буде цим керувати, тому що зовнішні зрушення передбачають ще багато сторонніх умов. Тут вже кожен ставить свої погляди, тому що саме мисленням, поведінкою, сприйняттям ми можемо втриматися на плаву.

Ми не поміняємо ситуацію загальну, але ми можемо прожити її, вирости в ній. Тому ми говоримо, що треба розвивати свої людські якості, в першу чергу, щоб максимально розкрити свою суть. Все залежить від самої людини і її мислення, від вибору, як розвиватися і який досвід брати.

– Що вам допомагає тримати рівновагу?

–  Розуміння того, що не треба боятися змін і не затримувати їх, вони потрібні для дальшого розвитку життя, щоб змінити, відкрити нове. Хто вміє перебудувати себе на інше сприйняття світу, той проходить елемент тієї внутрішньої кризи. Спочатку неприємно, але потім приходить полегшення. Якщо ідуть певні напружені ситуації в різних питаннях, напрямках, а вони періодично виникають протягом життя, але тут є різниця кризи – втрачати, чи долати нове, щоби отримати ще більше. Те ж саме – криза, тільки там падіння, а там ріст. Знаємо свої слабкі місця, свої кризи і кажемо: ми самі собі створимо, але ті, які нас виведуть на ріст, на те, що нам потрібно. Тільки тоді даються можливості.

Зрілість приходить через досвід обов’язку і вміння керувати собою, вміння бути відповідальним. Ми ж, зазвичай, шукаємо проблеми в інших. Тому треба починати з себе, оскільки все, що буде надалі, залежить від цієї точки розвитку.

– Що ви зрозуміли саме за цей час?

– Напрацювання наших якостей дає нам багато усвідомлення, більш гармонійного, як це у нас є. Коли ми внутрішньо їх напрацьовуємо, потім в ситуаціях вони дають нам відчуття, наскільки нам потрібна певна ситуація, на якому рівні з тією чи іншою людиною спілкуватися. Напевно, від інших потрібно щось вимагати, але, насправді, в першу чергу навчися сам і покажи, як ти це бачиш. Тобто, люди хочуть чогось від інших, а самі цього не роблять і виходить порушена взаємодія.

Якщо ми живемо не через встановлені правила, а через вивчення себе, через відчуття, через волю, ми можемо долати будь-які ситуації. Коли ти щось робиш сам, то ти будеш чітко розуміти всі ці процеси і тобі вже не захочеться робити і половини з того, що ти робив раніше, тому що відпрацювавши помилки, тобі, малоймовірно, захочеться це повторювати. Це стосується багатьох питань життя. Треба розуміти таку важливу річ, що достатньо стежити за собою для того, щоб у інших відбувалися позитивні зміни. І ні в кого не треба влазити. Якраз ти і любиш інших, коли ти займаєшся собою, тому що якщо ти відчуваєш себе зсередини, ти посилаєш імпульс іншій людині змінитися.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ