«Точку неповернення ми ще не пройшли», – Микола Томенко у Тернополі озвучив, як врятувати Суспільне мовлення

0
3530

Наглядова рада – імпотентна. Не може прийняти важливі рішення. Усі розуміють, що за керівництвом правління Суспільного стоять провладні люди. І телебачення вмирає.

Під час прес-конференції у Тернополі лідер Громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко відповів на запитання журналістів, як врятувати Суспільне мовлення у регіонах.

Я був коло витоків Суспільного мовника. На жаль, реформи пішли найгіршим шляхом.

Стенограма Верховної Ради – це джерело знань. Думаю, є збережене це обговорення, як всі грантожери казали, що я прихований партократ, ретроград і ще хтось, коли говорив про схему Суспільного мовника. Запропонував розділити суспільне і громадське мовлення. Під Суспільним я розумів загальнонаціональне мовлення. Громадське – на базі обласних телерадіокомпаній. Говорив, що обласні телерадіокомпанії мають бути громадським телерадіомовником, самостійною юридичною особою, де ми вибираємо Наглядову раду на місцевому рівні, так само, як вибираємо Наглядову раду в Києві. Вони мали б субвенцію. Спочатку державну, потім угоди з місцевим самоврядуванням, а коли станемо багатими, то вже може й абонентську плату.

Перемогла точка зору, яку нав’язав Зураб Аласанія і всі ці грантожери. Мовляв, Томенко хоче все розвалити, це феодалізм, комунізм і все на світі. Говорили, що повинна бути одна юридична особа, структурні підрозділи і ми наведемо порядки. А тих лохів посткомуністичного думання в областях навчимо, проведемо семінари і вони будуть працювати. Я тоді казав: все закінчиться тим, що будуть корпункти з трьома  людьми, а потім ще й приміщення продадуть. Мене зганьбили, що я неправильний. Врешті-решт мені не вистачило 11 голосів, щоб вберегти юридичні особи. Як компроміс, у прикінцевих положеннях написали, щоби Кабінет міністрів протягом шести місяців підготував зміни до закону про Суспільне мовлення стосовно унормування мовлення громади. Звісно, ніхто нічого не підготував.

Вважаю, що обласні телерадіокомпанії дуже важливі в нинішніх умовах. Якби зробили те, що я пропонував, то нині їх не знищували б. Зокрема, я був в Одесі. Там –це поодинокий український мовник. Чи у Миколаєві, наприклад. Там взагалі нема українського мовлення.

Я був проти ліберальної чи космополітичної концепції. Зараз треба віддати належне з мінусом американцям і європейцям, які були консультантами щодо Суспільного телебачення. Вони тягли цю нішу ліберально-космополітично. Я казав, що через певні обставини Суспільне телебачення в Україні повинно бути суспільним за формою і національним – за змістом. Мені ж говорили, що це державний протекціонізм і це суперечить ідеї Суспільного мовлення.

Що ми сьогодні отримали? В областях – концепцію на добивання мовника.

Що таке Суспільне мовлення? Це десь 24-25 місце у рейтингу. Найбільш рейтингові програми – «Біатлон». Тішуся цьому. Тому що колись біатлон показували вночі, а тепер вдень. На другому місці – американські фільми про дику природу. Далі – новини. Потім – розслідування за гроші американських платників податків. А власне виробництво десь у хвості. І це – коштує нам два мільярди гривень. Вважаю, що це – операція «Провал». Аласанію на Суспільне привів Аваков. У нас же Аваков – це неформальний президент країни. Тому хто ж забере з каналу його друга Аласанію, який вбив усе, що можна було розбити на тому каналі? І з того, що обіцяв, взагалі нічого не зробив. Я б сьогодні, звичайно, міняв керівництво. Запрошував би на ефіри серйозних, авторитетних людей без конфлікту інтересів.

Цікавий черкаський досвід. Фактично всі працівники колишньої обласної телерадіокомпанії пішли із Суспільного і сворили новий канал «Ільдана». Вони знайшли інвесторів. Тепер цей канал має набагато вищий рейтинг, ніж Суспільне у Черкасах. І там працюють ті ж люди, яким Аласанія і наші міжнародні структури казали, що вони – пострадянська інтелігенція. А ці журналісти за кілька місяців зробили найавторитетніший канал, який показує і культурне, і освітнє, і спортивне життя області.

Ніхто в Києві не буде показувати, які є проблеми на Тернопіллі. Таки мусить бути місцевий мовник. Ну не аромати Греції чи Мексики показувати. І не слонів Африки. Вже мовчу про «Епоху честі». Я знаю, що поляки – це наші друзі і побратими. Але такої країни у світі немає – щоб за бюджетні гроші в прайм-тайм ми показували польський патріотичний серіал. Поляки фактично  під себе переписали історію Другої світової війни. І правильно зробили. Але ми мусимо показати, що українці теж воювали і щось робили. А ми за два мільярди з нашого бюджету показуємо, як польські підпільники врятували весь світ. Не чотири українські фронти врятували, де в першому було більше 50 відсотків українців, а поляки. І ми за свої ж гроші переконуємо в тому українців. На мою думку, це ідеологічний злочин.

Врятувати Суспільне мовлення в областях можна, зробивши його громадським. Достатньо внести одну статтю до закону про Суспільне мовлення, що це – самостійна юридична особа, місією якої є представлення позиції громад. Гроші завжди знайдуться. З тих двох мільярдів гривень також можна пару копійок дати. А потім – підписати угоду з обласною радою. Принцип такий – третина представників Наглядової ради по одному представнику кожної фракції обласної ради і авторитетні люди від культури, мистецтва, освіти і так далі. Оце – вихід із ситуації, який я бачу. Треба рятувати телебачення і радіо. Точку неповернення ми ще не пройшли. Десь через пів року чи рік, коли скоротять людей і в областях лишаться корпункти, тоді якраз і буде ця точка неповернення.

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ