Французькому співаку, який переїхав жити в Україну подобається борщ, сало і, навіть, наші дороги (фото)

0
2325

– В Україні знайшов те, чого нема у Франції. Борщ і сало. Я вже питав актора Петра Магу: «Як я прожив 28 років без борщу і сала?». Він відповів: «У тебе було не життя». І це правда. Сала у нас нема, – жартує французький співак Поль Манондіз. Поль народився в Брюсселі. Володіє кількома мовами. Вивчає українську. У 2014 році одружився з українкою Оленою. У Києві проживає шість років. Виступав у зоні АТО. Провів тур українськими містами, виступаючи з Ніною Матвієнко.

– Живу в Україні, бо дружина українка, – розповідає Поль. – Ми рік були в Парижі, потім приїхали до України. Через місяць перебування в Києві вирішив, що житиму тут.

– Яка у вас мотивація, що співаєте українською?

– Українською мовою – це найбільш романтично і поетично. Надзвичайно красива мова.  Дуже мало людей у світі знає, що є українська мова. І я колись думав, що Україна говорить тільки російською. Ні – є українська мова. Мені дуже подобається. Не знаю, як це пояснити, але мій голос звучить по-іншому, коли співаю українською.

– Пісня «Вовчиця» Олега Винника французькою у вашому виконанні теж звучить цікаво.

– Це – експеримент з Олегом Винником. Я спитав його, чи можна заспівати французькою. Олег був тільки за. Думаю, це класно, коли є мікс культур.

– А чого вам бракує в Україні? Може є щось, до чого звикли у Франції.

– В Україні є все. Мені тут дуже подобається. Я все люблю.

– Ніщо вас не дратує?

– Ні.

– А дороги?

– Та ні (сміється).  Коли все перфектно, це не дуже добре. Маю на увазі, для артиста. Я обожнюю українські дороги. Навіть пісню в дорозі написав, бо дуже довго їхали. Звичайно, є інша сторона. Для багатьох людей, які важко працюють, недобре – погані дороги. Але тут є свої причини. Думаю, через те, що у вас мінус 20 градусів взимку і 20-30 градусів влітку. Вважаю, що політики роблять все, що треба. Мені усе в Україні дуже подобається. Навіть дороги.

– Відчуваєте себе щасливим в Україні?

– Я дуже щасливий в Україні. Уклін за все. Україна для мене як рай.

– За Францією не сумуєте? Нема ностальгії?

– Та ні. Два місяці тому я їздив до Парижу. Після восьми годин там – у мене депресія. Знаю, що українцям дуже подобається Париж. Зокрема, французький менталітет, французьке кіно, французький шансон. Але це все уже в минулому. Париж – це красивий музей. Не для життя. Україна – теж красива. Але це не музей. Коли маєш ідею, енергію для роботи, гроші і любов, в Україні все є.

– Ви – оптиміст?

– Ні, не оптиміст. Я реаліст.

– Ваше виконання пісень дуже пристрасне. Ви – пристрасна людина?

– Написати і заспівати пісню – це просто показати свої ідеї. Продемонструвати своє бачення світу – як ти мислиш і бачиш ситуації, людей, політику, роботу, артистів і шоу-бізнес. Мені дуже легко і водночас нелегко працювати з публікою. Коли я виступав у Харкові і виконував патріотичні пісні, люди не реагували так, як реагують на Тернопільщині. У місті, де говорять російською, я співав українською мовою. Але, слава Богу, я француз і можу так робити.

– Ви вдягнуті у вишиванку. Яка її історія?

– Перед туром Ніни Матвієнко записували пісню «Квітка-душа». Ми слухали пісню і пили з Ніною чай. Вона мені каже: «Ти знаєш колискову?». Я не знав, що це таке. Ніна говорить: «Коли у мене буде тур по всій Україні, я дуже  хочу, щоб ти співав колискову». Є одна пісня «Люляй, люляй, мій синочку». Вона драматична – про маму, сина і війну. Маю цей запис. Цю пісню виконували ще 20 бабусь на ваш народний манер. Дуже гарно. Я робив нове аранжування колискової у цій вишиванці.

Я не за поп-музику. Не за примітивні ідеї. Подобається романтичний рок, народні пісні. Думаю, що Україна зараз також не дуже хоче примітивних ідей. Україна – велика країна. Франція – теж велика країна, але Україна більша.

– Яку українську музику слухаєте?

– Номер один – гурт «Скрябін». Слухаю «Без обмежень», «Антитіла». Слухаю Вакарчука, це мій друг. Також – Ніна Матвієнко, Арсен Мірзоян. Подобається Олег Винник – він нереально багато працює. Деякі тексти написав трошки примітивні, але нічого – музика класна, голос класний. В Україні є дуже багато талантів.

– Про що мрієте?

– Перше. Мрію про мир. Мій друг із АТО не повернувся додому. Друге. Дуже мрію про дочку. Третє. Хочу отримати український паспорт.

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ