Тернополянка розповіла драматичну історію про приручену сороку

0
255

Восьма година вечора. Дзвонить мамина мобілка. Висвітлюється номер моєї двоюрідної сестри. Мама відкладає книжку, минає кілька секунд тиші і врешті напружене запитання:

— Іро, ти вдома? Ти плачеш?

Я вся терпну.

— Хто помер, Іро?

Забуваю дихати. Починаю гарячково думати – кого б могло так раптово не стати…

— Хай з миром спочиває. Вже нічим не зарадиш…

У мене ледь не починається панічна атака. Стою з виряченими від шоку очима і боюся сказати хоч слово. Нарешті за хвилину-другу доходить, що світ покинула Трутя.

Трутя — сорока, яку маленьким пташеням 15 років тому знайшла сестра та її чоловік на пікніку. Кажуть, сороки позбуваються пташенят, яких не зможуть прогодувати, викидаючи їх із гнізда. Може ця незавидна доля спіткала і Трутю.

Іра і Саша виходили свою знайду. Вигодовували сиром, манкою, м’ясним фаршем з маленької птасі до мадам із бойовим характером. Трутя виросла всеїдною і самодостатньою. Оскільки жила у студентській сім’ї, то якось навіть алкоголю цямнула. Любила купатися, галасувати та скрекотати про щось своє. Покинула рідний Донецьк (якому тоді ще й не снилася окупація) і переїхала до Тернополя. Добу їхала у плацкарті і на неї бігав здивлятися весь вагон. Утім Саша та Іра розповідали, що сорока вела себе майже зразково.

А 4 жовтня, у Всесвітній день захисту тварин, день пам’яті святого Франциска — покровителя братів наших менших, Труті не стало. Тихо і непомітно.
— Ще вчора товкла дзьобом об клітку, випрошувала у Саші смачненьке, — зі слізьми у голосі розказала Іра. — А тепер — раптом все. І кухня без неї така порожня…

То, звісно, філософське питання чи потрібне птасі життя у чотирьох стінах. Без пари, споглядання світанків з гнізда, вигодовування ненаситних нащадків. Та з іншого боку, у Труті було сите, тепле та гамірне життя. Кожен намагався їй догодити, діти вгощали печивом (якщо до того, вона сама не встигла вирвати їм його з рук). Сорока ніколи не намагалася зігрітися на морозі, не билася з іншими пернатими, щоби першою вихопити щось зі смітярки. А ще в Труті були хазяїни, для яких вона вчора не здохла — померла. Як годиться казати про смерть незрадливих домашніх улюбленців.

Хтозна, може вона подалася у засвіти скрекотати під час прогулянок святого Франциска? Легкого польоту тобі, невгамовна Трутю.

Мар’яна БОБРІВЕЦЬ

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.