Як тернополянка за кордоном хотіла робити голубці із листя лотоса

Квіти лотоса — корабель, на якому потопаючий серед океану життя може знайти порятунок». – говорить індійська мудрість.

Як без калини, нема України, так без лотоса – нема Індії.

Лотоси і в нашому Криму ростуть в стоячій воді заповідних місць – рожеві, білі, променисті… Листочки у цієї квітки виблискують, як лаковані, завжди чистенькі і сухі, бо на них  тисячі  дрібних воскових нашарувань  і канальчиків – завдяки яким крапельки води  просто не можуть зачепитися  і скочуються.  З цього приводу  згадують «ефект лотоса». На кшталт, «як з гуски вода».

Чистота і краса лотоса – зробили  його священним, надали  енергію творення, вклали різноплановий  символізм. У якому би болоті він не виростав, квітка його завжди  випромінює світанкову свіжість. У двох невеликих замулених водоймах я це загадкове  диво бачила на індійській землі. Путтапартці ж сподіваються, що плантації  лотосу розквітнуть уже цього року на їхній річці, яка ожила і наповнилася водою, після багатьох років  засухи. Старожили  втішені, бо їхній земляк-святий Саї Баба  передбачав,  коли вода з’явиться в засохлому  руслі, місто і країна стануть на шлях розвитку і  процвітання. За прогнозами спеціалістів світового масштабу, у 2018 році Індія займатиме 5 місце серед світових економік.

А ще сподіваються, що у напівстоячій воді з мулистого дна, як з низин і темряви, розростеться і благородний  лотос, символізуючи  очищення і досконалість. У давнину стверджували, що  довга ніжка подібна душі, яка прагне до світла. А  сама квітка – це дух,  спрямований до Сонця.

ЯкбИ не було в людей прагнення піднятися, досягати призначеної собі планки, то й не було б прогресу, поступу вперед, вдосконалення ні в душах, ні в матеріальному житті. З якого середовища людина не була б, вона прагне самовдосконалення, як і квітка лотоса, яка це підтверджує формою  всіх складових. Листя, пелюстки і навіть серцевина прагнуть до круглої, тобто до досконалої, красивої  форми. Залюбувавшись цим витвором природи, індуси  зробили її своїм божеством, опоетизували у піснеспівах та віршах. Так ореол любові до цієї божественної краси передавався з покоління в покоління.

На місцевому базарі продавали листя, я допитувалася чи не голубці з нього робити. Індуси сміялися і показували, що з ними треба молитися. У вінки їх вплітають. На похоронах  він символізує переродження. Квіти лотоса двостатеві, що робить їх і символом  щасливих пар. Цвітуть вони   всього три дні і, як соняшник, звернені до сонця.

А ще казали, що насіння  зберігає схожість на століття і тисячоліття (я скептично поставилася, мовляв, хто це перевіряв, або не зрозуміла чИсла). Але згадала, що коли відкрили  печери в поселеннях трипільців, то пшениця із зерновиків, казали, посходила. У Японії  знайшли  насіння лотоса, вік якого становив 2000 років. З нього  проросли квіти і зацвіли, нагадуючи всім про жагу до життя  досконалого, змістовного, чистого.

Як і пшениця, лотос  символізує ще і родючість. Його довговічність вражає! Погуглила, а там пише, що з’явився лотос у крейдяний період мезозойської ери. Увага! 145 мільйонів років тому! А ще таки там я прочитала, що це і харчі , бо вся рослина їстівна і застосовується в лікарських і харчових цілях. Корінь лотоса вважається делікатесом в японській, тайській і китайській кухнях. Крім того, китайці їдять тичинки і стебло, в їх свідомості є переконання, що ця їжа повертає людям похилого віку колишню молодість.

У Єгипті макоподібне насіння, що добувають з середини лотоса, використовують для випікання хліба та приготування хмільного напою. А із зацукрованого  коріння роблять схожі на мармелад ласощі. Квіти ж лотоса використовують для приготування елітного чаю, а також у парфумерії. Там його вживають у вигляді салатів, смажать, тушкують, використовують як прикраси до страв. То думала, що й індійська кухня  таку розкіш дозволяє собі. Тому не дуже кремпувалася зі сміху аборигенів, але вже й не допитувала, щоб не образити, квітка – священна.

Запитала лишень, де беруть листя, розуміючи, що там і квітки ростуть. На моє велике здивування, вони сказали, що висівають, вирощують і тоді рвуть. Показували, що рук і води потребує квітка.  А я  думала, що він росте, як  у нас ряст, в лісах – байраках, болотах і в гирлі річок, у диких  умовах, як подарунок природи. Хоч, напевне, якщо і ряст  не почнуть висаджувати на присадибних ділянках, а тільки будуть рвати і продавати, він зникне з Червоної книги України, поки що він у неї  занесений. Отож, я зрозуміла, що без втручання людей, скільки б років насіння не було репродуктивним, лотос би давно належав до вимираючих або і вимерлих реліктів і лишився б тільки спогад на  папірусі та в переказах.

Стародавні індуси вважали, що  земля має форму лотоса. І зображали його всюди – на колонах у храмах, в картинах, на жіночих прикрасах,  тканинах. Квіти  просто малюють перед помешканням, чи на огорожах, як прославу квітці. Роблять горшки для вазонів у формі лотоса,  скульптурки. Храми, культові будівлі,  заклади мистецтва також прикрашають  орнаменти  з мармурових лотосів.

Тут  вважається, що навіть зображення лотоса цілюще, воно може просвітлювати і давати захист. Та ця рожево-біла  зірочка з круглими кутами тут скрізь! Завжди з верховними богами! Бог індусів Брама зображується лежачи на лИсті лотоса.  А ще тут побутує легенда, що саме ці загадкові суцвіття використовувалися як підношення богам,  і що  Сонце народилося з квітки гігантського лотоса, де його боги  знов знаходять свою молодість.  У міфі індусів богиня родючості Лакшмі перепливає океан на квітці лотоса. І на скульптурах вона  сидить на рожевій квітці. Богиня  Сарасваті – на білій.

Позі лотоса вчаться йоги. У ній же і моляться. Наука доводить, що  здатність зберегти ясну свідомість і спокійний розум навіть сучасної людини дозволяє техніка медитації, знову ж таки зі схрещеними в положенні лотоса ногами. Є навіть таке поняття в медицині – «лотосотерапія». На думку тих, хто духовно розвиваються, аура лотоса здатна покращувати  свідомість, направляти  думки до більш духовних сфер і позбавляти депресій, ностальгії та туги. Кажуть, якщо  носити при собі пелюстки лотоса або хоча б по півгодини спостерігати за цією рослиною, то поступово свідомість змінюється, натура стає витонченішою, поліпшується настрій.

На території ашраму Саї Баби у Путтапарті  багато різноманітних квітів, серед них  є дві оази з лотосами. Там особлива атмосфера спокою, при великій кількості людей. Саме там місце  для молінь і медитацій. Відрадно, що  і  сучасна наука схильна до того, що лотос здатний очищати енергетичне поле навколо себе від негативних вібрацій. Тільки дивлячись на квітку  наповнюєшся позитивом, з’являється віра в краще,  хочеться мріяти і літати. Як на мене, то  не  тільки візуальний контакт із цією рослиною  сприятливий, а є потужний  і  вербальний вплив.

Дописуючи оду лотосу-легенді і символу Індії, я  в себе вловила настирливе  бажання, щоб лотос цвів не тільки у нашому Криму, а й на мулистих болотах нашого Донбасу, очищав негативну енергетику агресорів, наводив їх  на шлях добра, досконалості,  любові і віри . А ще з’явилася  непоборна мрія, щоб оновилися і стали повноводими в Україні всі  пересохлі струмки, річечки та водойми,  бо  в мудрій Індії, якій свого часу дали життя арії,  з цим пов’язують  розквіт, оновлення.

Клімат потеплішав, може ця священна квітка і в нас розмножилася б, щоб ми з вами ще довго топтали ряст і ламали калину у достатку, гідності,  у великодушші і окриленості. Ми ж уже знаємо, що лотос є кораблем, який у вирі життя врятував  тисячі поколінь, подарував і дарує надію  на чистоту, світлість, щасливе і прекрасне  майбуття.

Така ця  невеличка квіточка, від якої не відірвеш очей, – символ і емблема Індії. Дивлячись на неї, думаючи  про неї, розумієш, що  вдосконалення меж не має.

Людмила ОСТРОВСЬКА