Тернопільський священик відверто розповів, що він думає про гомосексуалізм

1
1386

геїЗ чого починається гомосексуалізм? Чому це явище взагалі стається? Як, зрештою сприймати, гомосексуалістів і як спілкуватися з ними? Про причини і наслідки – думки тернопільського священика, кандидата богословських наук Євгена Заплетнюка.

– Насамперед, давайте скажемо головне. Гомосексуалізм – це дійсно гріх перед Богом і людьми, аномалія людського розвитку та поведінки, яка вимагає лікування. Бути гомосексуалістом неправильно на всіх рівнях – духовному, душевному та фізичному. І починається вона, як і всі інші наші гріхи – з найдрібніших послаблень, які люди собі дозволяють.

У цій розмові я жодним чином не стаю на бік сексуальних меншин. Все ж, у багатьох пунктах я все-таки солідарний із геями та маю кілька питань до людей, які чомусь називають себе християнами. Питання ці, звісно, не про секс, але про ставлення віруючих до людей із іншими цінностями.

Все ж, це нікому не дає права виносити судження про характер цього відхилення, не дає права засуджувати гомосексуалістів, чинити фізичний або моральний тиск на таких людей. Гомосексуалізм – це хвороба, така сама, як і всі інші відомі вам хвороби. Правда, від неї прямо не вмирають, але вмирають від хвороб, які розвинулися в наслідок свідомих гомосексуальних практик. Зокрема, гомосексуалісти – одна з найбільших груп ризику при суїциді чи перші жертви болячок, які передаються статевим шляхом. Я вже не кажу про гомосексуалізм, як духовну хворобу.

Не існує однозначної відповіді на питання вроджена ця вада чи набута – у кожному конкретному випадку відповідь своя. Є люди, які такими народилися, є люди, які такими стали добровільно, а є ті, які стали такими недобровільно. Представників кожної цієї групи слід розрізняти, і з точки зору пастирського душпіклування, давати їм найбільш дієві у їхньому випадку ліки. Вести себе з усіма гомосексуалістами, бачачи в них лише злочинців, бунтарів проти моралі та Бога – не менший гріх, як гріх самого гомосексуалізму.

– Логічно, що це явище неприродне (хай кидають у мене камінь лояльні демократи). Інакше б у природі не було чоловіка та жінки… Але ж із історії відомо, що гомосексуалізм давній, як світ…

– Важливо наголосити на принциповій думці, яка має значення в нашій розмові. Вроджених гомосексуалістів у нашому світі є переконлива меншість. Швидше за все, серед відомих вам геїв узагалі немає людей, які народилися з таким відхиленням. Більшість із них такими стали, при чому, стали цілком добровільно. Психо-фізіологічний збій у розвитку людини, на жаль, таки трапляється. Однак, слава Богу, не так часто, як у цьому нас переконують самі геї. І саме цей факт дає нам право стверджувати, що гомосексуалістів слід лікувати, бо таке лікування цілком перспективне.

Найчастіше гомосексуалізм – це прояв слабкості волі, наслідок психічної травми чи свідомий вибір блудника. І саме тут Церква може та повинна сказати своє слово. Однак, нерозуміння таких елементарних речей призводить до того, що навіть віруючі люди готові стигматизувати, проклинати чи іншим способом виявляти своє незадоволення гомосексуалістами. Наше завдання – допомогти такій людині піднятися зі свого гріховного болота, а не остаточно відібрати в неї надію на повноцінне життя. Не гомосексуалізм давній як світ, а гріх, який привів людей до такого збочення, давній як світ.

– Які наслідки гомосексуалізму у суспільстві?

– Тут можна говорити про різні аспекти цього явища. Я б хотів наголосити на одному, як мені здається, найголовнішому. Найперше, гомосексуалізм – це духовна та душевна хвороба, яка завдає самій людині чимало страждань. Навіть коли гея нічого не болить, його вічно болить душа. Він може й не вірить ні в яку душу, ні в Бога не вірить. І вже, напевне, не визнає себе хворим. Але при цьому він точно переживає реальні страждання, не розуміючи їх причини. І справа не лише в тому, що внутрішньо кожен гей хоче стати «натуралом». Безумовно, не всі з них хочуть позбутися цієї вади. Однак, всяка без винятку пристрасть змушує людину страждати. І це страждання не можна вимкнути, просто натиснувши на якусь кнопку, бо насправді потрібні дві речі. Потрібно перестати виправдовуватися та захищати себе, а чесно визнати свій стан аномальним і неправильним. І далі, – визнавши в себе проблему, почати свідомо та цілеспрямовано її вирішувати. Тут головне – не обманювати себе. Поки людина буде займатися самогіпнозом, переконуючи саму себе, що від неї нічого не залежить, вона продовжуватиме страждати, і вже напевне, завдаватиме своїм способом життя страждання іншим людям навколо: як родичам, так і партнерам.

Тому, говорячи про наслідки гомосексуалізму, я б волів говорити не про якесь «гіпотетичне» людство, але про конкретну людину, чоловіка чи жінку, які страждають і мучаться від своїх пристрастей, але не знають як їх побороти. Як священик, я б хотів допомогти їм, показати, що Церква – це не місце, де їх таврують, а місце, де їх готові лікувати. Однак, ми не можемо нічого зробити без бажання самих гомосексуалістів.

– Якось почула напівжарт однієї знайомої. Вони з подругами обговорювали риси майбутніх невісток. Тож її фраза: «Нині такий світ, що добре, щоб син взагалі дівчину до хати привів, а не хлопця. А вже яку – це другорядне». Усі гучно сміялися. Але. Це ознака того, що гомосексуалізм – мода?

– Сьогодні є мода не на гомосексуалізм, а інфантилізм, на психологічну та духовну недорозвинутість людей. От такій незрілій людині сказали, що можна отримувати насолоду певним чином, вступаючи в стосунки з особою власної статі. Вона прийняла це без критики, без сумніву, без аналізу. Прийняла та буде це виконувати, поки їй не скажуть щось інше. Чому б ні? Тим більше, коли так роблять усі та всюди. Завтра їй скажуть, що купляти треба лише червоний айфон, а їсти лише суші, а перетравлюватися в шлунку буде лише та їжа, яку надіслали в Інстаграм, – і вона без жодних спроб аналізу буде це виконувати. Так на наших очах виховується нове покоління цілком слухняних системі людей, без здатності до критичного мислення та бажання хоч якось виділитися з натовпу істот, клонованих новим тисячоліттям.

Звичайно ж, питання статі та сексу значно важливіші, ніж питання наявності червоного айфону. Із одного боку, гомосексуалізм – це чудовий процес людського самоочищення. Принципові геї живуть лише заради фізичних насолод, а тому, зазвичай, не здатні будувати міцні стосунки навіть із собі подібними. А з іншого боку, розмножуватися вони також не можуть і не хочуть. Погодьтесь, для людства в цілому це позитивний процес – нас стає вже надто багато на планеті. Однак, як люди віруючі, ми маємо розуміти, що за цим блиском «світського життя» сучасних «селебріті», та навіть «звичайних» людей, які відкрито заявляють про власну гомосексуальність, завжди приховані страшні муки людини.

Виставлянням своїх немочей на загал такі особи намагаються в першу чергу переконати самих себе, що з ними все гаразд. І чим більше вони страждають, чим більше їм погано, тим голосніше вони змушені волати на весь світ про власне щастя в іншій статі чи з партнером своєї природи. Для людей, яким дуже погано від самих себе, єдина можливість відчути себе хоч трохи краще – взяти участь у гей-параді. Гей-паради, насправді, це унікальний психотерапевтичний феномен, конче необхідний для людей із схильностями до статевих девіацій. Сумновідомі гей-паради по всьому світі – це зовсім не про політику, не про права меншин. Це спосіб гомосексуалістам відновити власні гейські ресурси.

– Мабуть це запитання вам не сподобається. Подейкують, що гомосексуалізм свого часу «процвітав» серед монахів і священиків… Це – можливо? Чому?

– Як я вже говорив, гомосексуалізм, як вроджена патологія, зустрічається вкрай рідко. Скажімо, для того, щоб народився «чистокровний» гомосексуаліст, потрібно щоб його мозок фізіологічно та біопсихофізично почав розвиватися за жіночим типом. Антропологи пов’язують це із затримкою розвитку ембріону під час хвороби вагітної матері. То ж, правдивий гомосексуалізм – це настільки складний процес, що вчені й досі не знають, яким чином лікувати осіб, вражених цією недугою. Все ж, існує і добра новина. Переконлива більшість людей, які захоплюються содомським гріхом, – це люди, які в силу обставин, за власним бажанням чи проти нього, прийняли такі практики та захопилися ними.

І оскільки гомосексуалізм є явищем, яке залежить від зовнішніх обставин, то можна говорити про існування більш чи менш сприятливого середовища, для розвитку такого гріха. Найбільше цьому, звісно, сприяє тривале перебування в закритих одностатевих товариствах: армія, в’язниця, служба на флоті, і навіть, монастирі та дитячі притулки. Зазвичай, лікарі констатують тимчасовий характер таких захоплень, і при поверненні до звичайного способу життя, з можливістю налагодити нормальні гетеросексуальні зв’язки, люди з легкістю можуть відмовитися від попередніх гріховних практик. Це стосується як чоловіків-гомосексуалістів, так і лесбійок.

Не можу також не сказати про примусовий целібат – безженство католицького духовенства. Страшна правда, яка виявляється про окремих служителів церкви свідчить, що проти природи не мають сили жодні папські декрети. Здорові чоловіки повинні мати дружину та дітей. Примусовий целібат – це гріх проти людської природи, наруга та насильство над людиною. Зверніть увагу, що треба розрізняти між собою чернецтво та целібат. Це принципово різні речі.

– Гомосексуалізм і лесбіянство. Кажете, різниця невелика?

– Можливо комусь жіноча одностатева «любов» виглядає більш естетичною, чи навіть, красивішою, ніж чоловіча, все ж це є та сама «гидота в Божих очах». Здається, за часів комунізму існувало покарання для гомосексуалістів, а лесбійок в той же час не зачіпали. Все ж, це той самий гомосексуалізм, лише під іншим кутом і в іншому одязі (точніше без нього). І це так само є хворобою тієї дівчини чи жінки, якій не пощастило подорослішати та побудувати здорові і повноцінні стосунки з чоловіком. Як свідчить статистика, лесбійками найчастіше стають у наслідок психофізичної травми в дитячому віці, після зґвалтування чоловіком, або навпаки – іншою жінкою. У будь-якому випадку, непереборений у собі потяг до особи власної статі є гріхом – вадою, гріхом, недоліком. Це ніякий не вільний вибір людини. Не обманюйте себе і не втішайте. Це всього лиш наслідок тупикових стосунків людини самої з собою.

– Але ж хтось скаже, що гомосексуалізм – це своєрідна свобода, вибір…А що каже Церква?

– Не лише Церква, але й здоровий глузд кажуть нам, що людина зв’язана гріхом – не може бути вільною. Це справжній раб. Насправді, пристрасть – це лише ілюзія вибору, без можливості самого вибору. Людина, яка перебуває в полоні гріхів, перестає жити для себе, а живе лише для свого гріха. І це стосується не лише блудних збочень, але й усіх інших наших пристрастей. Чи то гомосексуалізм, чи то крадіжка, чи то небажання молитися чи любов до паління цигарок.

От чудовий приклад – куріння. Подумаймо, що цигарки є гріхом не лише тому, що ними люди самі себе вбивають фізично та стають пасивними самогубцями. Паління – це ще й надзвичайно сильний засіб нашої несвободи. Оця цигарка за 20 копійок (даруйте, не знаю які тепер ціни) сильніша за курця, бо вона без нього цілком спокійно проживе, а от він без неї уже за годину буде страждати цілком реальними стражданнями. І от, силою страждань за чимось, можна з’ясувати і нашу з вами вартість. Якщо ти залежиш від цигарки – то ти дешевший за неї. Якщо залежиш від пляшки – то твоя ціна трохи вища. Від роботи – ще вища. Від людської думки – ще. Найкраще залежати лише від Бога. Але це вже вимагає зусиль і великої праці над собою. Набагато простіше знайти оці на 20 копійок і закурити. Правда, тепер ще й з’явився новий феномен – електронні сигарети. Вайпери хоча й не вбивають своє тіло смолами нікотину, все ж, продовжують культивувати свою пристрасть.

Так само у стосунках двох людей. Ми з вами багато вже говорили про те, як складно будувати відносини людям навіть протилежної статі. Годі вже говорити про повноцінні стосунки одностатевої пари! Стосунки в парі міцнішають саме завдяки поєднанню двох протилежностей – чоловік доповнює жінку, і разом вони складають одну картину, доповнюючи відсутні пазли в картині один одного. На онтологічному рівні гомосексуалісти не можуть нічого один одному дати, бо мають одну й ту саму природу. Зрештою, в них навіть не може бути повноцінного сексу.

– А як же повага до вибору іншої людини тощо…

– Щойно ми з вами з’ясували, що в залежної людини немає ніякого вибору. Вона живе своїми пристрастями, які лише її використовують. У певній стадії розвитку, пристрасть, перетворившись на реальний гріх, перестає незначним чином паразитувати на людині, а поглинає людину цілком, перетворюючи її на безправну істоту, яка навіть зрозумівши свій справжній стан, уже більше немає ні сил, ні бажання з ним боротися. Так людина «приймає себе», робить публічні «камінгаути» і оголошує всім про те, що вона відтепер є гомосексуалістом. А що далі? Тепер такі люди вимагають поваги до свого вибору – до того, чого в них вже давно немає. Це не вони керують власною поведінкою, це їхня пристрасть робить за них – вона керує їхніми словами, вчинками, навіть одягом, мімікою та жестами. Хіба «голубих» не видно здалеку, як би вони не намагалися це приховати? Тому, всі ці високі фрази про повагу до рішення іншої людини просто смішні. Від «гетеросексуалів» вимагають поваги до вибору, якого сам гомосексуаліст вже давно не робить, і вимагають схвалити рішення, яке самі геї давно не приймають. Фактично, від здорових людей вимагається зробити щось значно більш принципове – назвати чорне білим, а біле – чорним. Немає нічого дивного, коли сліпий назве червоне синім. Дивно, коли це зробить цілком зрячий. Визнавши хворобу за норму, ми тим самим декларуємо, що її не потрібно лікувати. А відтак, ми дозволяємо хворим людям страждати. Звичайно, як християни, ми не можемо на це піти. Біблія чітко говорить, що людина була створена Богом досконалою, і перша пара людей – це пара чоловіка та жінки. А ще, гомосексуалісти порушують одну дуже важливу догму віри. Ми знаємо, що людина створена на образ Божий. Признавши нормою гомосексуальне життя, ми змушені будемо визнати й коріння гомосексуалізму в свого Творця. Це повне безумство.

–  Чи можлива профілактика гомосексуалізму? Якою вона повинна бути?

– Профілактика гомосексуалізму можлива, і в певному сенсі – необхідна. Однак, вона повинна мати здорові рамки, і не привести до протилежних результатів. Дорослі не мають навчати дітей цьому гріху, особливо тих, які про нього ніколи не чули раніше. Усьому потрібен свій час, такт і правильні слова.

Насправді, найкраща профілактика гомосексуалізму – виховання дитини в здоровій родині, де батько любить маму, а мама любить батька, а вони обидва люблять свою дитину. Лише в таких умовах людина має ін’єкцію від неправильного розвитку. Якщо хлопчика виховували лише мама, старша сестра та бабуся, то звісно, його психічний стан перебуває в небезпеці. Певний дитячий досвід, а особливо дитячі травми, ми носимо з собою до глибокої старості. Тому, грамотні психолог, психотерапевт і духівник – перші помічники людині, яка переживає певні труднощі із самоідентифікацією. Справа ж не просто в тому, що гомосексуаліст любить екзотичні форми сексу. Гомосексуаліст – це доросла людина, яка не знає, хто вона така та не розуміє свого місця в цьому світі.

– І, на закінчення розмови. Як потрібно ставитися до гомосексуалістів?

– Найперше, треба позбутися звички критикувати всіх, чия поведінка нам незрозуміла. Якщо ми не лікарі, не психологи та не священики, нам узагалі не мають бути цікаві питання чужого життя. Не лише статевого, але й будь-якого іншого його аспекту. Хто з ким живе, де працює, скільки заробляє, на якому транспорті й куди їздить. Це не наша справа. І тим більше, не наша справа лізти комусь в труси чи в спальню, виносячи інтимне життя інших на публічне обговорення.

Тут є ще кілька важливих моментів. Перший це те, що грішники дуже часто намагаються заглушити голос власного сумління тим, що шукають когось, хто за їхнім переконанням – ще більш піддався гріху, ніж вони самі. В такому випадку будь-яке публічне обговорення іншої людини начебто говорить: подивіться на мене і на нього. Порівняйте нас! Бачите, я ж не настільки поганий, як отой грішник! Саме для таких людей Господь розповів притчу про митаря та фарисея.

По-друге, маємо визнати, що гомофобія – це психологічний прийом захисту людини, яка в собі помічає певні гомосексуальні нахили. Відомий експеримент американських науковців показав, що саме чоловіки, які мали репутацію гомофобів, найбільше збуджувалися, під час демонстрації фото оголених чоловіків. Звідси й пішло переконання, що всі гомофоби – латентні геї. Це правда. Для здорових людей тема гомосексуалізму нічим не відрізняється від теми вирощення цукрового буряка в регіонах лісостепу. І тільки для людей, які ведуть у собі внутрішню боротьбу, намагаються подолати в собі гомосексуаліста, такі теми будуть постійно вилазити на зовні в розмовах, жартах, образливих кличках інших людей.

Для християнина нормально думати про власні гріхи, і не нормально акцентуватися на гріхах інших людей. Віруюча людина точно знає, що вона така сама грішниця, як той гомосексуаліст, однак її гріх – просто інший, іншого сорту. Вона може не спати з представниками власної статі, але не переставати щодня займатися онанізмом, дивитися порнографію, мріяти про зраду подружнього партнера, зрештою, зраджувати і вести невпорядковане статеве життя з підліткового віку. «Викривачі» гомосексуалістів можуть за життя зробити десятки абортів (убивств). Вони можуть бути причетними до безлічі інших гріхів, які не буду тут називати, щоб не спокушати читача. Тому, якось особливо виступати проти геїв, бачачи причину апокаліпсису лише в гомосексуалізмі – просто смішно. Гріх гомосексуаліста не більший гріха людини, яка, маючи дружину, мріє про коханку. Зауважте, що гомосексуалізм – це лише одна з граней гріха блуду. Саме її в нас може не бути, зате можуть бути всі інші одночасно. Подумаймо про своє лицемірство, бо це теж гріх, між іншим.

Термін «гомофоб» не зовсім точний. Сьогодні гомофоби вже не бояться гомосексуалістів, а навпаки – принижують і ганьблять, б’ють і калічать. Так, ми не можемо толерувати збочення. Але й не повинні залишати геїв без допомоги. Колись, у давнину була чудова традиція: злочинець міг, утікаючи від людського правосудння, знайти прихисток у храмі. Віруюча людина буде робити все можливе, щоб не насміхатися над геєм, але допомогти йому вилікуватися. На жаль, наше суспільство сьогодні недостатньо грамотне, щоб розуміти ці речі. Навіть не всі священики можуть запропонувати людині, яка прийшла каятися в цьому гріху, корисні, дієві поради. Все ж, із впертими, закостенілими в гріху збоченцями жодного діалогу вести нема сенсу. Хоч би що вони для себе вимагали: прав, привілеїв чи пільг. Максимум, що можна йому запропонувати – Святе Таїнство Сповіді.

Звичайно, я категорично проти якихось особливих «церков», які влаштовуються спеціально для геїв, бо існування таких спільнот натякає на вічне членство, а також ясно свідчить про небажання повноцінно каятися: «Бог любить тебе таким, яким ти є». А це неправда. Бог любить праведників. Бог любить тих, хто долає свої пороки в пошуках святості. І Він, як ніхто інший, точно знає, що заради цієї святості пожертвувати анальним сексом, насправді, не так уже й складно.

Все ж, я дуже хочу, щоб християни розуміли свою відповідальність перед Богом за кожну втрачену для Христа душу. Чужими гріхами сам святим не станеш, але маючи любов до Бога та ближнього, можеш освятитися і сам, і тих, хто поруч тебе. Допоможіть гомосексуалістам побачити привабливість вашої віри та непривабливість гріха і так виконаєте головну заповідь Божу. І не забувайте. Той, хто дивитися на гріх без відрази, скоро буде дивитися на нього з насолодою.

Спілкувалася Наталя ЛАЗУКА

1 коментар

  1. О, ще один барига Христовий, спекулючи на науці розказує нам як жити. Він, напевно, не користується контрацептивами, в іншому випадку – це просто лицемірство

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ