Сів сьогодні у маршрутне таксі. 28-й номер. Вкотре спіймав себе на думці, що тернопільські маршрутки – як термобілизна. Але навпаки. Влітку – спекотно, взимку – холодно. Але то таке. Ліричний відступ.
Людей у салоні практично нема. І не дивно. Хтось відсипається після новорічної ночі. Хтось доїдає, що з вечора не встиг. Сідай, де хочеш. Але там, де хочу, не дуже сядеш.
Спинку одного сидіння хтось погриз. Судячи з усього – гриз довго і натхненно. Але то ще не найгірше. Наступне крісло взагалі без спинки. Напевно отой гризун тут довів справу до кінця.
Воно ніби і дрібниця. Подумаєш – спинки нема чи брудно, або холодно чи водій грубіян. І ще багато таких чи. Я зараз трішки про інше. Мені стосунки тернопільських перевізників з пасажирами нагадують передвиборний період. Це коли політики багато обіцяють, щоб їх вибрали, а потім одразу починається амнезія.
Так і тут. Перед кожним подорожчанням проїзду нам обіцяють покращення обслуговування. Але як тільки перевізник свого доб’ється, одразу забуває, що потрібно щось там покращувати.
З 10 числа ми платитимемо на гривню більше. Тільки я чомусь сумніваюся, що маршрутки від цього стануть комфортнішими, а водії ввічливішими.
Марко КЛЕВЕЦЬ
значить, тоді хай хоч квитки видають! НЕ буду платити за ТАКЕ “Г” 4 гривні.