Українським чоловікам потрібно вчитися себе любити – думка священика (2частина)

0
210
фото з інтернету
фото з інтернету

Солом’яний хлоп ліпший, ніж золота дівка. Бодай капелюх на палиці – і то вже вдома господар. Так про чоловіків часом  каже старше покоління Тернопільщини. Чи насправді  це так і що змінилося тепер? В чому нині  привабливість чоловіка? Можливо, фізична сила вже не відіграє такої ролі для жінок, як 300 років тому, наприклад. Про це розмова із протоієреєм, письменником Євгеном Заплетнюком.

– Як на привабливість чоловіка впливають гроші і статус?

 – Я б дуже хотів сказати, що ніяк не впливають, але при цьому точно б збрехав. Звичайно, жінкам потрібна стабільність, можливість самореалізації чи поруч людина-авторитет, на яку завжди можна покластися. У людей заможних, особливо тих, хто сам трудився для того, щоб стати багатим, ці риси, зазвичай присутні.  Тому чимало жінок із самого початку налаштовані на такі стосунки з чоловіком, які передбачають  певну матеріальну зацікавленість. Багаті чоловіки можуть показати зовсім інший рівень життя. Однак, не варто забувати, що гроші і статус чоловіка – це завжди «золота клітка». Це дуже дорога ціна людської свободи. Казку про золоту антилопу пам’ятаєте? Іноді всього цього шику може бути надто багато, і вас спочатку почне нудити від чоловіка, потім від його грошей, а потім і від самої себе.

– Від якого чоловіка жінка ніколи не піде?

– Тут є дві відповіді, при чому дві однаково правильні.  Із одного боку жінка не піде від того чоловіка, який буде задовольняти її основні потреби в привабливості,  можливості поговорити,  в чесності та відкритості, буде для неї фінансовою підтримкою, а при цьому – ще якось присвятить себе родині.  А з іншого, існує безліч взаємозалежних, хворих пар, які страждають разом, і страждають порізно. Тому, в кожному конкретному випадку треба дивитися окремо.

Іноді людей єднає не спільність досконалості,  а однакові збочення та вади. Начебто – абсурд, але в житті так реально буває. Жінка десятиліттями живе з чоловіком, який її утримує, а він за це з неї знущається. З часом їй просто необхідно, щоб він її побив, бо інакше вона відчуває себе винною за таку величезну кількість дорогих подарунків. А тут, відлупцював,  посилаючись на цілком видуману причину, і наче все гаразд. Її провина спала – тепер винен він. Обоє цілком задоволені та щасливо чекають нових подарунків і рукоприкладства.

 – Як особисто ви дбаєте, щоб бути привабливим?

– Коли я був молодим, то для мене зовнішній вигляд був чи не найголовнішою характеристикою випадкових людей. З часом я зрозумів, що людину люблять не тільки за зовнішність. Пізніше до мене дійшло, що зовнішність взагалі мало впливає на чиюсь справжню привабливість. Тим не менше, для мене завжди була важливою акуратність, чистота та відчуття смаку. Я не можу похвалитися чудовою фігурою, і мої кучері вже давно не такі пишні, як би я хотів. Однак, як тільки в мене є змога, я намагаюся хоч якось стежити за своїм гардеробом.

Чудово розумію, що «зустрічають по одежині». Із особистих слабостей – дуже люблю носити сорочки із запонками. Але я впевнений, що багатьом людям подобається зі мною спілкуватися зовсім не через них, а тому, що самі люди мені бувають надвичайно цікавими. Я не тільки  багато пишу, але й читаю. Люблю не лише багато говорити, але й слухати співрозмовників. А кому не сподобається, коли його слухають? Ось цим можу бути дуже привабливим (усміхається).

– Який вам подобається чоловічий стиль одягу? А який не подобається? Чому?

– Стиль одягу має відповідають стилю життя людини. Дуже дивно та комічно виглядають продавчині на тернопільському ринку, одягнені у вечірні сукні. А взагалі, я  не надто такими речами переймаюся, щоб мати про це вже якусь усталену думку. Сам в побуті, поза храмом я можу носити як дорогі речі, куплені за кордоном, так і щось із «гуманітарки», куплене на вагу в «Єврошопі». І не бачу тут нічого надзвичайного – я такий, як і всі інші люди. Вважаю, що одяг має бути якісним, щоб вистачило на довго,  та зручним, щоб він не заважав. Я категоричний противник моди, якій потрібно принести в жертву зручність та здоровий глузд.

– Як на вас впливає ряса? Чи змінюєтеся внутрішньою коли поза церквою вдягаєте одяг вільного стилю.

– Дуже люблю ходити в підряснику, однак часом це буває фізично дуже незручно – я багато пересуваюся, а в мене немає ні свого автомобіля, ні карети з пажами (о горе!). Окрім того, я не люблю, щоб нам мене звертали особливу увагу. А тому,  іноді вирішуючи справи поза храмом, змушений обставинами його знімати. Жодним чином не вважаю це зрадою власної віри, чи щось таке.

Пригадую, одного разу ми із психологами проводили чергову програму реабілітації родин загиблих в АТО у Ниркові, там де водоспад.  Був кінець серпня,  ще дуже спекотно. Хто хотів, із молодших, навіть купалися там. Дивлячись на мене, одягненого в чорну та душну одежу, на фоні оголених людей у купальниках, деякі наші матері підходили до мене та дуже турботливо пропонували мені скинути все це: «Отче, скидайте вже свою рясу, ми й так знаємо, що ви отець». У відповідь я, звичайно ж , дякував за турботи, але категорично відмовлявся це зробити з однієї причини: як тільки я його зніму, я буду схожий на психолога: психологів на проекті багато, а отець Євген – один (усміхається).

Чи змінююсь я внутрішньо, змінюючи одяг? І так, і ні. Незалежно від того, в чому я одягнений, все одно залишаюся собою. Можливо це когось здивує, але в мене нема такого, що «священик я тільки коли стою біля престолу». Так, я може не всім схожий на «середньостатистичного»  служителя церкви, але ніхто від мене цього і не вимагає. Разом із одним відомим літературним персонажем скажу, що я з дитинства мріяв бути священиком, і самим собою. Поки це мені вдається.

*****

Бути чоловіком – це, насамперед, готовність брати на себе відповідальність за все, що тобі ввірено: родина, робота,  здоров’я, все, що завгодно.

Бути чоловіком – це  бути активним і живим, не допуститися до апатії, пасивності і ліні. Сьогодні ми часто говоримо про кризу. Вона у нас і в економіці, і в політиці, і в сімейному житті, і в Церкві. Зрештою,  ми оточені цими кризами! Справжній чоловік повинен їх сприймати як особистий виклик. Пригадуєте, як у відомому діалозі:  – Капітане, здається ми потрапили до ворожого оточення! – Чудово, друже! Тепер ми можемо атакувати у будь-якому напрямку!

Справжній чоловік не буде сидіти перед телевізором, постійно бубнячи на політиків. Він сам буде робити щось. Спочатку для своєї родини, потім – для свого будинку.  А потім, якщо вистачить сил, – для своєї вулиці чи міста. Хоча б для своєї вулиці та свого міста. Порошенко і Гройсман, при величезній повазі до них, вам цього робити точно не будуть.  Бути чоловіком – просто і складно водночас. Просто – бо це відповідає нашій природі, ми з цим народжені. А складно – бо для цього слід прикладати свідомих зусиль.  І тому, не кожного індивіда чоловічої статі можна назвати чоловіком. Подумаймо про це.

П.с. У нашій розмові я навмисно оминав теми війни, оскільки з одного боку це питання випадає з розмови про вічні та універсальні речі, все-таки це для нас цілком форс-мажор, а з іншого – це вже тема для окремої, повноцінної розмови.  Вона теж мала б бути про чоловіків, про нашу мужність, сміливість і відповідальність. Переконаний, що наша війна –  це тимчасово, до часу, коли перемоги будуть прагнути всі без винятку, а не лиш матері, дружини і діти наших воїнів.

Наталія ЛАЗУКА

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ