Тернопільський священик заступився за 8 Березня (2 частина)

0
450

13 запитань і 13 відповідей про 8 Березня. Протоієрей Євген Заплетнюк з Тернополя розповідає, як сприймає свято чи то уже сьогодні не свято «8 Березня».

– Одна людина сказала: «Нема такого чоловіка, який не хотів би принизити жінку». Тепер думаю – невже це дійсно так?

– Це дійсно так, коли сам чоловік був колись принижений – спочатку мамою, в родині, потім у школі, університеті чи власною жінкою. Перед  здоровою людиною таке питання не стоїть. Лише для хворих осіб власні комплекси можна долати лише ціною приниження інших.

Для здорових людей важливо навпаки – оточувати себе лише кращим та збільшувати для себе якість того, що в тебе є. Одягати кращі костюми, носити якісну білизну, користуватися дорогими парфумами, і тим більше – мати біля себе лиш найкращу жінку. Якщо я критикую і принижую свою жінку, то я критикую та принижую свій вибір, отже й сам себе. Бачили очі, що вибирали.

– Чим вас розчаровують  жінки, а чим чоловіки?

– Усі ми люди. Кожен із нас може помилятися та виправлятися. Як християнин, я доволі терпляче ставлюся до чужих вад, бо знаю по собі, як це боляче бути грішником. У ставленні до людей із самого початку намагаюся «не зачаровуватися, аби потім не розчаровуватися». І, звісно, я не живу за принципом «всі баби повії, а всі мужики – козли». Навпаки! Я ще й намагаюся всіляко боротися з таким, доволі популярним у народі переконанням.

Кожна людина може помилися, впасти, зробити щось не те, чи не так. Але й може встати, обтруситися, виправитися та йти далі, більше ніколи не повторюючи своїх помилок. Диявол хоче, щоб ми ототожнювалися з нашими гріхами, він знову й знову хоче повертати нас на місце злочину, пригадуючи минуле, навіть якщо ти ним давно не живеш. Бог навпаки – хоче, щоб ми відсікали від себе гріх та йшли далі. Якщо хтось робить мені прикрість, це теж означає, що він помиляється. Така людина може й не розуміти свого справжнього стану, від чого мучиться та страждає. І я б дуже хотів допомогти таким людям усім, чим лиш зможу.

Все ж, найбільші вимоги в мене не до абстрактних жінок і чоловіків, а до самого себе. Зауважте, найбільше вас критикують та намагаються принизити саме ті люди, на яких немає де проби ставити. Це невипадково. Це тому, що такі люди втрачають будь-який зв’язок із реальністю. Вони переконані, що єдиний спосіб показатися в кращому світлі – принизити чи висміяти іншого. На щастя, це не діє. Воно просто показує чужу злобу та закомплексованість.

– Жінки у спілкуванні  вас чогось вчать?

– Кожна людина, яку ми зустрічаємо в житті, чогось нас вчить. Різниця лише в тому, що одні вчать нас, якими ми повинні бути, до чого маємо прагнути, а інші навпаки – чого маємо уникати, боятися та всіляко сторонитися. У руслі нашої розмови про жінок хотів би ще раз нагадати, що дівоцтво, цнотливість – це не просто медичні, гінекологічні терміни. Це богословські поняття, які визначають цілісність нашої природи. Щастя людини можливе лише коли ця людина духовно та психологічно зріла, здорова та цілісна. Яка розуміє справжні цінності та прагне їх здобувати. І, знаєте, не треба бути великим прозорливцем, щоб бачити, як швидко ми втрачаємо нашу молодь. Колись про це можна були лише здогадуватися,  а нині достатньо відкрити соціальні мережі, щоб мати незаперечні докази цього. Те, чого колись соромилися та прикривали, нині навпаки випинають і хваляться.

Звичайно, я не ханжа, і цілком розумію, що часи змінюються. Все ж, бути на повідку в моди та трендів – це ознака слабкої людини, невпевненого в собі сірого конформіста. Бог приготував нам щось значно краще за роль «сірої мишки», яка готова віддавати саму себе лише для того, щоб її прийняло суспільство.

– Як гадаєте, у чому щасливі тернопільські жінки? Чи українські…

– Таємниця щастя, насправді, не є таємницею. Щастя не залежить від зовнішніх обставин. Де б ти не жив: у Березовиці, Великий Бірках, на Бора-Бора чи в Беверлі Хілс 90210. Все в твоїй голові та серці.  Можна все життя прожити щасливо в рідних Микулинцях, і кожного разу подорожуючи по світу міркувати так: «Здається, тут непогано, чистенько так, їжа смачна і вода чиста, але все одно хочеться додому, до друзів, родини…».

Щастя людини – це чисте сумління, добрі стосунки з Богом, із самим собою та іншими. Я знаю безліч нещасливих і надзвичайно багатих родин, але знаю також і такі сім’ї, де всі її члени люблять один одного, а ввечері після роботи збираються разом «шикуючи» смаженою картоплею з квашеними помідорами. А як на рахунок чоловіка, який турботливо купляє своїй дружині «Мівіну»? Я бачив таке. Це було надзвичайно мило!

– А в чому – нещасні?

– Ми вже згадували про це. Жінки надто часто переймаються речами, які з погляду чоловіків узагалі несуттєві. Скільки грошей жінки витрачають на дизайн нігтів, виправлення форми брів або густини вій. Повірте, для чоловіка все одно, наскільки потужний у вас об’єм вій, – 4D чи 12D.

Якщо ви будете виїдати його мозок чайною ложечкою, постійно докоряючи,  принижучи, шантажуючи чи постійно щось вимагаючи, він все одно вас покине.  Навіть дуже терплячим чоловікам колись таке набридає.  Треба пам’ятати, що це брови – для чоловіка, а не чоловік для ваших бровей.  Здається, дуже багато жінок і дівчат про це не хочуть думати. А це ж так просто!

Шлюб, стосунки – це взаємний обмін щастям, а не амбіціями. Звичайно, загублену річ простіше всього шукати біля світильника. Правда життя каже нам шукати загублене не там, де простіше шукати, а там, де ми щось могли загубити.

– Ви багато читаєте. Чи є книжка про жінку чи про стосунки двох, яку читали 5-10 разів або більше?

– Правду кажучи, я майже не читаю любовних романів чи чогось такого. Наразі мені шкода часу десять разів читати одну й ту саму книжку, коли в рідері на мене чекає півтора тисячі нових книг. Сфера моїх інтересів, у тому числі й професійних, більш серйозні видання. Радити щось із прочитаного – марна справа. До всякої книжки ми маємо морально, інтелектуально чи психологічно визріти. Книга може бути суперпопулярною у світі, а особисто тебе вона може ніяк не зачіпати.

Із книжок, які можна тепер купити, міг би порадити що завгодно від «Мистецтва любові» Фромма до Антонія Сурожського, від Стіва Харві до Джона Грея, від Геррі Чепмена  до Діка Свааба з його чудовою книжкою «Ми – це наш мозок». Нині безліч неймовірно цікавої та корисної літератури, яка відкриває людям раніше непомічені аспекти їх життя та природи.

Звичайно, в читанні є свої небезпеки. Ми ризикуємо надто сильно зануритися у літературний, доволі віртуальний світ, часто ігноруючи реальність. Чимало авторів не християни, і важко розуміють речі, які для нас складають серцевину наших цінностей та очікувань. Тим не менше, книги – це те, що робить нас кращими, тому не покидайте читання.

– Привітаєте жінок з цим днем?

– Чому б і ні? Давайте одразу тут всіх і  привітаю (сміється).

Всі люди хочуть щастя. Але не всі можуть визнати, що синонімом слова щастя є слово любов. Але всі люди хочуть любові. І навіть ті, в кого вона вже є, хочуть її ще більше. Тому, вітаючи нашу слабку та сильну, красиву та підступну, добру та категоричну, і безперечно, кращу половину людства, хотілося б побажати їм саме цього. Нехай ніякі проблеми не зможуть украсти у вас вашого щастя. Любіть і будьте коханими.

Найперше, нехай у вас буде любов до Бога. Це той фундамент і орієнтир, який наповнює змістом наше життя. По-друге, любіть і поважайте самі себе. Не соромтесь себе, не порівнюйте ні з ким, ваше життя це не вічні олімпійські ігри. Вам не треба постійно зароблять собі бали, сперечаючись із подругами, хто крутіший. Не будьте чиєюсь копією, коли ви вже безцінний оригінал. Тільки коли ви навчитеся приймати та любити самі себе, вас будуть примати та любити інші. І, звичайно ж, всім бажаю добрих стосунків із коханими, представниками нашої, вусатої статі.

За своєю природою чоловіки часто грубі, «неотесані», незграбні. Особливо у справах романтики та любові. Чимало з нас люблять своїх дружин, але не можуть це сказати на зрозумілій жінкам мові. Тому, нехай у вашій любові буде більше поблажливості до нас, як до малих дітей. Але сильно панькатися з нами не потрібно, бо є велика спокуса в балуваних чоловіків і дійсно перетворитися на капризну дитину.

А якщо у вас поки нікого немає – не сумуйте. У багатьох випадках краще бути одній, ніж з людиною, яка роками з величезною насолодою п’є твою кров. І, як би ви особисто не ставилися до 8 березня, нехай цей день стане для всіх нас ще однією нагодою подумати про щоденний жіночий подвиг. І начхати на Клару Цеткін.  Згадайте про рідних жінок, які перуть вам шкарпетки і миють після вас брудну ванну ! Дякую за розмову! Зі святом усіх, хто святкує!

Наталія ЛАЗУКА

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ