«Жінка може бути крихкою вазою, а не чавунною каструлею», – Євген Заплетнюк

1
904

шлюб

Як жінка верховодить, то чоловік по сусідах ходить. Зла жона зведе чоловіка з ума. Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде. Як чоловік жінку не любить, то й добра лихою буде. Ці давні українські приказки характеризують стосунки подружжя не менш тонко і влучно, ніж сучасні психологи. Отже, у шлюбі кохання закінчується чи тільки починається? Про це розмова із тернопільським священиком, кандидатом богословських наук Євгеном Заплетнюком.

– У шлюбі стосунки двох людей повинні наповнитись новою, небаченою раніше силою. Пройшовши через стадію дружби та закоханості, пара має зростити свої почуття в нову міру: міру зрілості та повноти. Важливо зауважити, що проходячи нові стадії стосунків, люди нічого цінного не втрачають, а лише мали б набувати. А, отже, закохана пара мала б похвалитися ідеальною дружбою, а люди, які люблять по-справжньому один одного водночас є і кращими друзями, і коханцями в здоровому розумінні цього терміну.

Коли хтось каже, що зі своїм подружнім партнером живе «як із другом» – це не дуже добре. Це означає, що вони десь зупинилися в розвитку стосунків і далі не йдуть. Закоханість це доволі небезпечне відчуття чи почуття. Зазвичай, такий стан ми відчуваємо не до всієї людини, але лише до її частини тіла, чи риси поведінки, тощо.  Натомість, у здорових і «дозрілих» стосунках люди люблять один одного не лише за зовнішність чи не за набір послуг, які можуть один від одного отримувати, а безумовно – без жодних умов, правил і обіцянок. Люблять за те, що конкретна людина просто існує на цьому світі.

–  То ви кажете, що люблять все-таки не за щось конкретне, хоч може і не без того, а люблять тому – що люблять…

– Закоханість цінує наше тіло, наш зовнішній вигляд, одяг, манери. Коли ми закохані, ми можемо назвати, що саме нам особливо подобається в людині: очі, шия, руки чи ноги. Для справжньої любові ці речі не мають жодного значення. Ви непевне теж не раз помічали дивні пари, не обов’язково юні, часто це могли бути люди навіть літнього віку, які йшли вулицею разом тримаючись за ручки, а в них очі світилися від щастя. Від щастя життя тут і зараз, у конкурентний момент із цією конкретною людиною. Із одного боку тебе дивує, як таке можливо, але з іншого, ти неминуче починаєш у чомусь їм заздрити, що виявляється, буває безумовна любов і безумовне щастя, яке не залежить ні від віку людини, ні від її ваги, зросту чи суми коштів на депозитному рахунку. Дуже важливо, отримавши від Бога дар закоханості, вчасно його розпізнати та розвивати в правильному руслі, ставлячись до нього так, як турботливий садівник, ніжно і з любов’ю доглядає за квітами свого саду. Фанати своєї справи не просто обрізують і підливають свої кущики, але й розмовляють із ними. Такі квіти виростають особливо прекрасними та пахучими!

– Шлюб – це іспит? Іспит на що?

– Шлюб це іспит на людську зрілість. Чимало людей вважають, що сімейне щастя залежить насамперед від того, з яким чоловіком, чи з якою дружиною поберешся. Це не зовсім так. Насамперед має значення духовний і психологічний рівень самої людини. Якщо ти «нормальний», то в твоїх силах зробити все, щоб спільне життя з іншою людиною було максимально комфортним для вас обох. Тим більше, якщо цього бажають двоє з вас. Якщо ж зрілість під питанням – то з ким би ви не з’їжджалися, все одно буде однаковий фінал, сварки, скандали, розлучення. Може не одразу, але неминуче таке станеться. Люди часто змінюють партнерів, шукаючи ідеалу. Насправді, вся проблема таких осіб – не в тому, що їм не пощастило з чоловіком або дружиною. Біда в тому, що їм не пощастило самим із собою.

– Коли у шлюбі кохання саме закінчується?

– Зріла любов складається із кількох складників. По-перше, звичайно ж, «хімія». Є певні незрозумілі нам чинники, які змушують нас вважати одних людей за симпатичних і красивих, а інших – ні. А далі, в багатьох випадках сам Господь посилає нам закоханість, щоб ми змогли далі розвивати стосунки з особою, яка нам уже подобається. І ось тут, починається найцікавіше. Якщо ми будемо працювати над стосунками, будемо робити певні речі, щоб зміцнити та поглибити їх, зростити зернятко закоханості в міцне дерево, то зможемо в результаті отримати омріяну любов. Якщо ж ми нічого не будемо робити, а лише використовуватимемо ті запаси, які нам подарував Бог, то дуже швидко вони вичерпаються. Тоді кажуть, що «любов від нас пішла». Це не «любов пішла», а закоханість себе вичерпала. Любов вічна. Пам’ятайте, що вона нікуди не йде від того, що хтось голосно сьорбає під час обіду, чи користується вашим шампунем, замість свого.

– За яких обставин таки починається інша форма кохання?

– Надзвичайно важливо запитати себе перед шлюбом: навіщо це тобі? Що конкретно ти очікуєш від цих стосунків? Чому для подальшого життя ти обрав саме цю людину? Надто часто люди відповідають, що хочуть одружитися з іншою особою «тому, що мені з нею добре». Немає сумніву, що це одна з умов для шлюбу. Але, згадувати про неї, як єдину вагому умову для психічно- і  духовної здорової людини було б соромно. Якщо ти одружуєшся лише задля власного задоволення, про що зараз прямо говориш, то, швидше за все, ваші стосунки приречені на крах. Якщо постійно брати, а нічого не віддавати, то навіть  найбільша шухляда має властивість колись спорожніти.  Не одразу,  але за два роки, п’ять чи десять. Але див не буває. Щоб отримати прибутки, треба гроші в щось вкладати, щоб вони працювали, а не тримати під подушкою.

– Яких помилок допускаються чоловіки, а яких жінки, що їх шлюб йде на дно?

– У мене є давнє переконання, що тут треба говорити не про якійсь конкретні вчинки, які дратують партнера. Радше, я б говорив про загальну цілісність і духовне здоров’я  людини.  До прикладу. Скажімо, чоловік працює над терміновим проектом, і реально не має часу зайнятися генеральним прибиранням, як цього вимагає дружина. Тут у подружжя є два варіанти. Можна  або спокійно домовитися про час, коли буде можливість прибрати  разом в інший день, або почати скандал, який немає сенсу сам по собі, бо чоловік все одно змушений доробити свою роботу. Якщо дружина здорова, вона обов’язково знайде себе чим зайняти, не заважаючи та не дратуючи чоловіка. Цілком можливо, що так він швидше закінчить свою роботу, а вони зможуть разом повечеряти та подивитися фільм, і може ще й прогулятися вечірнім містом, тримаючись за руки. Якщо ж дружина хвора, вона буде весь час, доки не піде спати, тероризувати свого чоловіка через те, що він неповноцінний, бо не може в потрібну їй хвилину кинути все й почати полірувати шафу чи викидати сміття. І тут, знову ж таки, слід чесно визнати: якщо тобі в цю хвилину важливіша блискуча шафа, а не добрі стосунки з чоловіком, – шафу ти любиш більше. Звичайно, я привів не найкращий приклад, бо універсальних узагалі прикладів не існує. Може бути історія протилежна: коли чоловік не бажає розуміти втомлену жінку, яка не встигає після роботи обслужити його величність, які теж прийшли додому з роботи, і тепер хочуть їсти. При чому, їсти вони будуть не будь-що, але там «де багато м’яса», і «не те, що було вчора». Справжня любов – жертовна. Якщо ти не готовий нічого робити для своєї обраниці – ти її не любиш. Все просто.

– А як себе поводять, мислять і живуть чоловіки, у яких кохання у шлюбі лише зростає?

– Я вірю в правдивість приповідки, що «за кожним успішним чоловіком стоїть любляча жінка». От тільки б «успішним» у цьому разі я б залюбки замінив на слово «щасливим». Все-таки головне прагнення здорової людини бути щасливою, а не «успішною». Погодьтесь, ці слова близькі, але не синоніми. «Щастя» – це швидше внутрішній стан людини, стан її серця чи душі, в той час, коли «успіх»  – це щось доволі зовнішнє, цілком земне та тимчасове. Правильно побудовані стосунки в родині – це повага Богом встановленого устрою сімейної ієрархії: Христос – голова чоловіку, а чоловік – голова дружині. У цьому контексті «голова»  – це не просто начальник, але той, хто бере відповідальність за все, що відбувається у «внутрішній та зовнішній політиці» сім’ї. Отже, якщо чоловік готовий бути не тираном і деспотом, але люблячим мужчиною, який готовий брати на себе відповідальність, готовий ставитися до дружини з максимальною повагою, розуміючи всі особливості жіночої натури. Коротше кажучи, якщо чоловік дійсно захоче виростити в себе в родині плід дерева Любові, він знайде для цього сто тисяч способів. Якщо ж він цього не хоче – ніхто його не змусить: ні дружина, ні мама, ні  всі родичі разом узяті.

– Якими є жінки, яких у шлюбі ще більше люблять, ніж до нього?

– Із жінками аналогічна історія. Якщо жінка, дружина готова приймати біблійну ієрархію родини, готова відійти на другий план, а не «боротися за свої права»,  а в неї є щире бажання бути в парі, то в неї завжди буде спосіб отримати нову порцію любові до себе. Як виглядають ідеальні стосунки? За моїм улюбленим визначенням, «шлюб – це взаємний обмін щастям». Ми повинні розуміти, що ціль шлюбу – постійно, впевнено та не втомлюючись, обмінюватися зі своїм партнером щастям. Не істериками, не зарплатою, не повчаннями та докорами, але щастям. У законному, благословенному церквою шлюбі люди стають єдиним цілим. А тому, наше вперше бажання знову й знов показувати своє «я» – це бунт не лише проти родини, але й самого Божого порядку. Жінка у Святому Писанні названа «тендітною посудиною». Це крихітна ваза, філігранно зроблена та майстерно розмальована творцем. І дуже шкода, коли ця ваза сама не приймає себе вазою, а вперто хоче бути відповідальною, сильною та незалежною чавунною каструлею.

– Що робити, щоб у шлюбі кохання набирало інших форм і відтінків, а не згасало?

– Безперечно, в цього питання немає універсальної відповіді. Спеціалісти б точно сказали, що це питання вимагає комплексного вирішення на всіх можливих рівнях.

Найперше, і найбільш очевидне рішення для християн: запросіть Бога в свої стосунки: «Без мене не можете зробити нічого» – каже Христос. Я розмовляючи з молодими людьми, які планують брати шлюб, звертаю на це особливу увагу. Якщо пара хоче вінчатися,  і двоє в один голос кажуть, що люблять один одного,  а вже давно живуть статевим життям, тобто, ведуть блудний, гріховний спосіб життя, при цьому ніколи разом не молилися та не стояли перед іконами на колінах і не каялися, очевидно, добре майбутнє такого подружжя під великим сумнівом. Не побудуєш на гнилому фундаменті доброї хати. І хоча фізична чистота не єдина запорука сімейного успіху,  все ж це дуже добрий лакмусовий папірець, за допомогою якого можна визначити людську істоту, оцінити духовний і психічний розвиток людей. Говорячи про дошлюбні стосунки ми говоримо не стільки про медичний аспект питання, скільки про ціломудріє – про цілісну мудрість конкретної людини. Цілісна, не розбита гріхом і пристрастями людина, чітко знає, що варто робити, а чого треба уникати. І не тільки до шлюбу, але й під час нього.

Сьогодні наші храми повні жінок, але вони чомусь там стоять сиротами, без своїх чоловіків. Про що це говорить? Це говорить не тільки про те, що наші чоловіки менш віруючі ніж жінки. Це зовсім не так. Також, це не говорить і про кризу церкви. Справа в іншому.  Це прямий наслідок кризи родини. Це наслідок того, що конкретна пара не може знайти спільної думки та домовитися в найголовнішому питанні – в питанні власного відношення до Бога та Вічності. Годі вже сподіватися, що вони не будуть конфліктувати в дрібницях, а прийшовши на ринок не поб’ються, вирішуючи, що купувати: кавун чи диню.  Якщо чоловік ходить без вас до храму, або ви без нього, швидше за все, за щастя в шлюбі Бога просить тільки хтось один із вас.

Друге. Потрібна робота над собою. Люди наївно вірять, що під час сімейного життя можна змінити свого партнера, «виточити» його так, як це буде потрібно. Такі люди нагадують мені диваків, які купують собі замалий одяг чи взуття, плануючи, що в процесі використання це все обов’язково «розійдеться», або вони дуже скоро схуднуть до необхідних розмірі. І знаєте, що? Іноді ніхто так і не худне, а взуття залишається замалим і вперто ніяк не «розходиться», маючи плани муляти нас усе життя. Тому, бажаючи покращити якість сімейних стосунків, наша перша вимога повинна бути не до когось, хто не хоче або не бажає під нас підлаштовуватися, але до самих себе.

Якщо тобі потрібен алкоголік чоловік – то одразу шукай собі алкоголіка. Якщо ти хочеш мати тверезого – не сподівайся, що обравши алкоголіка зможеш його перевиховати. Все просто. Розбирайся спочатку з собою. Для сімейного щастя потрібно, щоб ви точно знали, в чому полягає це щастя саме для вас. І далі – відверто обговоривши це з партнером з’ясували, чи можете ви це дати один одному. У наш час люди рідко так роблять, і саме тому так часто розлучаються. Не можна виходити заміж чи одружуватися за людину з певними вадами, а вже незадовго вимагати від неї, як від здорової. Якщо ти знав чи знала про них раніше – то ті труднощі які виникають – це твої проблеми, бо це ти проігнорувала те, що не можна було ігнорувати. Ти в собі не розібралася, не розставивши вірно пріоритети. Якісні зміни в сімейному житті повинні початися від змін у самому собі. Для того, щоб поміняти іншого, мені самому спочатку потрібно помінятися. Все просто. Приношу в банк $100 – заберу 110.  Беру в банку $100 – маю повернути $150. Із любов’ю та стосунками так само. Якщо не вкладати, не підкидати до вогню дров, він рано чи пізно погасне.

І останнє. Один популярний психолог постійно каже своїй аудиторії так: ви не мама і не психотерапевт, щоб змінювати свого партнера. Мама мусить це робити, бо вона народила, а лікар це робить, бо саме за це він отримує свої гроші. Свої власні проблеми ми маємо вирішувати самі. Все ж, вступивши в шлюб, ми також маємо працювати над власними стосунками,  щиро цікавлячись своїм партнером. Я вже згадував, що в шлюбі люди стають одним цілим онтологічно, «двоє в єдину плоть». Тому, один із секретів щасливого шлюбу – постійно про це пам’ятати. Вам зовсім не обов’язково любити макраме так, як його любить дружина, і вже напевне, ви не мусите власноруч перебирати клапани поршневого компресора, як це робить ваш чоловік, лише на тій підставі, що це подобається робити йому.  Все ж, немає сумнівів, що  при бажанні будь-яка любителька макраме обов’язково знайде спільну мову з фанатом компресорів. Іноді просто ніжні обійми чи вчасно зроблена канапка можуть творити справжні дива.

Бажаю всім нам до останнього свого дня залишатися людьми, здатними не тільки просити чи вимагати, але й ділитися та віддавати. Не тільки бачити зовнішнє, але прагнути проникати у внутрішнє. Пам’ятаймо, що за кожним вчинком людини приховані внутрішні спонуки, які не завжди можуть бути очевидними. Але це вже історія іншої розмови.

Спілкувалася Наталя ЛАЗУКА

1 коментар

  1. пане Заплетнюк! Це ви для кого пишете? Ви ж священник. а не письменник-романтик. Ви що не знаете яке воно життя? Яка ваза. яка каструля? Коли жiнка цiлий день на роботi – хоч в селi на полях. в городi. з худобою та дiтьми. а чоловiк також нi рук нi нiг не чуе, бо треба працювати. щоб не здохнути з голоду нi сiм”i, нi самим. так i в мiстi, наприклад продавщиця чи кассир з супермаркету – 12 годин на ногах. а потiм ще дома треба i попрати, i за дiтьми доглянути, i зварити щось. Чи це наймички робитимуть? Спустiться на землю, шановний i не дратуйте своiми “опусами” людей. Як хто може – так i виживае. дякуючи “захисту” вашоi незалежноi i дуже демократичноi держави i ii “великого i мудрого” керiвництва.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ