Як тернопільські пенсіонери ламають кістки конкурентам

0
302

1432301145bus_2448993bПодейкують, що у світі є держави, у яких піклуються про своїх громадян. Але я у це не вірю. Це – утопія. Якби такі справді існували, що б заважало нашим можновладцям до них придивлятися, чомусь вчитися і пробувати таке ж впроваджувати у своїй країні.

Узяти, для прикладу, хоча б наших пенсіонерів. Пенсія мізерна, комуналка захмарна, а якщо ще є яка хронічна хвороба, то при таких цінах на ліки залишається лише не скиглити, а замовляти місце на цвинтарі.

Але наші, на диво, ще нічого, ще тримаються. І місцями навіть досить бойові. А місця ці, як правило, зупинки громадського транспорту.

З тролейбусами ще куди-не-куди. Їх вони штурмують, як п’яні російські матроси Зимовий палац. А коли під’їжджає маршрутка, починається найцікавіше.

Якщо на зупинці один, два, нехай навіть три – то інколи знаходять порозуміння. Але варто у цю компанію затесатися четвертому – очікуй драми.

До речі, саме у таких випадках проявляється гендерна рівність. Тут уже не має значення – чоловік ти чи жінка. Тут важливо лише встигнути першим прошмигнути у двері. Хоча тут взагалі все втрачає значення – і ніхто не звертає уваги на вагітних, на жінок з дітьми, на самих дітей. Головне – встигнути першому зайняти заповітне тригривневе «місце під сонцем». І силу, при цьому, проявляють неймовірну – і в спину штуркнуть, і у груди лупнуть, і усі ґудзики обірвуть.

Та варто лише ногу у салон просунути, як усе змінюється. Кудись зникає отой боєць і на світ Божий приходить лагідне створіння і голосочком таким єлейним: «З посвідченням можна?»

Розумію, що тут не дуже до сміху. Але таки, напевно, не у всьому винна держава. Бо невже оті три гривні справді варті того, щоб втрачати людську подобу?



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.