Українці в Лісабоні продали 100 літрів борщу і півтори тисячі вареників

Уже вчетверте українці Португалії
разом із португальськими друзями зібралися в
мальовничому парку Бенсауде на благодійному святі
«День українського борщу».

Цю велелюдну подію організували Товариство українок у Португалії на чолі з
Наталею Варгою і Спілка українців у Португалії під
керівництвом Павла Садохи за підтримки районної
ради Сан Домінгуш де Бенфіка.

– Наше свято – не лише про борщ. Це свято української
культури, на якому ми презентуємо Україну,
незламний дух нашої нації. Адже борщ — це символ
родинного тепла, злагоди, домашнього затишку та
надійного даху над головою, — зазначила Наталя
Варга, голова Товариства українок у Португалії та
віцепрезидентка Спілки українців у Португалії.

Спілка українців у Португалії — велика асоціація, що є
членом Європейського та Світового конгресів
українців. Вона існує вже 22 роки й налічує 14
осередків по всій країні.Товариство українок у
Португалії було засновано 8 грудня 2024 року з метою
захисту прав українських жінок і дітей, які були
змушені покинути рідну землю через війну з
московським агресором, а також для підтримки
України на шляху до Перемоги.
Дату проведення свята тут обрали невипадково: 1
липня 2022 року ЮНЕСКО включила український борщ до переліку нематеріальної культурної спадщини, яка
потребує охорони. Культура приготування борщу стала
частиною української ідентичності. Фахівці довели, що
ця страва є суто українською, а перший рецепт був
записаний майже чотири століття тому.

Свято відвідали поважні гості: Посол України в
Португалії Марина Михайленко, представники
дипломатичного корпусу, президент районної ради
Сан Домінгуш де Бенфіка Жозе да Камара,
представниця районної ради Бенфіка Марія Жуау
Рамуш, президентка ініціативи «Ліберал» Анжеліка да
Тереза, а також священники: о. Микола Ярема, о.
Матей Дзюрбан, о. Ілля Фіголь та о. Ігор Невинський.
Виступи гостей були сповнені підтримки України.

– Для нас особливо важливо було ще раз нагадати, що
війна триває не чотири, а вже дванадцять років, і ми
мусимо єднати українську діаспору, збирати кошти на
найнагальніші потреби наших співвітчизників,
знайомити португальців із українською культурою й
далі будувати той міст дружби, який ми формуємо вже
десятиліттями, – каже Наталя Варга. – Свято тривало весь
день. За роботою було понад 30 активістів-волонтерів,
а відвідало захід до тисячі людей. За три години ми
роздали майже 100 літрів борщу. Увесь борщ, що
продавався на ярмарку, був зварений на місці
найкращими господинями та господарями, які вклали
у нього свій кулінарний талант і щиру любов до рідноїземлі.

Відповідальними на цій ділянці були Оля
Заневчик та Василь Прим’як. Пекли, варили, творили
дива для ярмарку: Оксана Болонська, Ліля Данилюк,
Оксана Пасакас, Люда Кубряк, Орися Кондра, Іванна
Стасів, Оля Яковець, Алла Скрипець, Марія Юнко,
Наталя Онишків, Ірина Петрів.

Окрім борщу, наші
майстрині наліпили півтори тисячі вареників із
різними начинками — і все це лише за один тиждень.

Також готували голубці, бутерброди з салом, солодкі
смаколики. За вареники та м’ясо відповідали Галя
Жолдак, Анатолій Книш, Андрій Шнайдер.

Популярними були в нас холодне пиво і ароматна
медовуха, якими частували Олександр Варга та Роман
Варивода. Сервіс на найвищому рівні у наметах з
продажу їжі забезпечили Тетяна Поляновська, Ірина
Шнайдер, Віра Варивода, Жанна Пасічник. Величезним
попитом користувалися стенди з українським одягом,
вишиванками, керамікою, патріотичними сережками,
браслетами, брошками, прикрасами в синьо-жовтих
кольорах, футболками, фартухами та різноманітними
сувенірами. За стенд з патріотичним крамом
відповідали Оксана Кучер та Наталя Натробіна.А в
їхній команді було багато майстрів і майстринь, бо
з»їхалися з усієї Португалії: гончарі, художники, творці
ляльок-мотанок, вишивальниці, миловари, свічники.
Програма була насиченою — ярмарок, концерт, дитячі розваги, благодійна лотерея.

Авторський аквагрим
Наталі Кузів робив щасливими дітей і всіх бажаючих.
Прекрасну фотозону і кадри напам»ять створили
Світлана Кузів, Любомир та Василина Лацики. Маємо
багато талантів серед українців, активних дітей, які
співають, танцюють, декламують вірші. Доєднуються
до наших імпрез і португальці. На цьому святі
виступали: хор УГКЦ, вихованці культурно-освітнього
центру “Дивосвіт”, Матвій Лазорик, Ліля Пасакас,
Оксана Пасакас, поетеса Людмила Кубряк, дует
“Родина”, Жоау Мендоза та гурт “Шалені укри”. Наші
ведучі Вікторія Кучірко та Микола Шимоняк на
професійному рівні з гарним сценарієм представляли
учасників і гостей, що створювало теплу, сімейну
атмосферу.

– Проведення таких свят за кордоном вписує сторінку в
історію України. Адже в ці години серця земляків
б’ються в унісон — не тільки в приготуванні улюбленої
і найкращої у світі нашої страви, а й у
благодійності. Розкажіть про цей аспект вашого свята.

– Кожне таке свято, а це вже четверте, має своє
неповторне обличчя, а єднає їх благодійна місія.На
першому «Дні українського борщу» ми роздавали
нашу національну страву безкоштовно. І реакція була
неочікуваною: люди куштували, а потім поверталися з
контейнерами і слоїками, щоб узяти борщу додому й пригостити рідних. Пригощали ми гостей всим, що
приготували господині, а поруч стояла скринька для
пожертв. Тоді ми допомогли португальському
лікареві, який їхав в Україну, придбати медичне
обладнання для дитячої лікарні у Львові. У наступні
роки борщ уже продавали, але завжди наперед
оголошували, на що саме підуть кошти. Так ми зібрали
гроші на тепловізори для наших захисників. Минулого
року — на дрони для фронту.

А цьогорічна мета — особлива, щемлива: реалізація
проєкту «Діти Героїв — зігріті сонцем і любов’ю».
Товариство українок у Португалії за підтримки Спілки
українців у Португалії та Посольства України в
Португальській Республіці організовує літні канікули
для 10 родин із Сумщини — 16 дітей і 10 дружин
загиблих Героїв, якими в Україні опікується ГО
«Завжди поруч — 2023». Батьки цих дітей віддали
життя за наше майбутнє, ми не маємо права залишити
їх на одинці із болем. До реалізації цього проєкту ми
приступили з початку року і збирали кошти на всіх
благодійних заходах. Нас підтримали місцеві
меценати, районна рада Бенфіка. Одні закупили
квитки на літак, інші надали житло зі всіма
зручностями, харчування. А наші гроші підуть на
замовлення автобусів, організацію екскурсій,
відпочинок на океані. Принагідно, дякую кожному, хто
долучився до цього проєкту не лише словом, а й ділом. Особлива подяка — усім посестрам із
Товариства українок у Португалії, які докладають
неймовірних зусиль для реалізації цієї ініціативи.
Життям української громади цікавляться місцеві
медійники, висвітлюють наші заходи. Ми постійно
розповідаємо про наші традиції, культуру, але перш за
все – про війну, яка щодня забирає життя українців.
Пояснюємо, що Україна — це фортеця між Європою та
росією. І якщо вона впаде — агресор не зупиниться.
Європейці повинні це розуміти.Відрадно, що в
Португалії нас чують і підтримують. Португальці тепло
прийняли українців, які тікали від війни: приносили
гуманітарну допомогу, медикаменти, надавали
тимчасове житло. Районна рада безкоштовно надає
місце в парку для проведення заходів — і ми
безмежно вдячні їм за це.У Португалії багато туристів, і
щотижневі ярмарки, концерти, мітинги на підтримку
України, нагадують про нас, єднають зі світом,
допомагають відчути, що ми не самі.

– Пані Наталю, який регіон України дав вам крила і
натхнення для волонтерства на благо України?

-Крила дає велика віра в нашу Перемогу, а війна в
Україні мотивує до волонтерства і пошуку шляхів
допомогти здолати ворога і наблизити справедливий
мир. Я народилася на Львівщині в селі Тоболів
Радехівського району.Там я навчалася до 9-го класу. А
юність моя минула в Шептицькому, це колишнє місто Червоноград, перейменоване у 2024 році. За фахом я
бухгалтер. А історія, що пов’язала мене з Португалією,
почалася з переїзду моєї мами Петрусі Петельки
майже 25 років тому, потім чоловік поїхав, і вже понад
14 років років тому я з дітьми також переїхала. Думали,
що рік-два попрацюємо, заробимо на необхідне і
повернемося, але діти-школа, робота закрутили і
затримали. Сестра в Кривому Розі під
бомбардуваннями, племінники воюють. Живемо на
дві країни, бо родина в Україні. З новин починаємо
день і закінчуємо. Образа, лють на ворога, який
століттями нас гнобить, переростає у добрі справи, які,
як пуповина, єднають із рідною землею. Португалія
зробила все, щоб ми відчували підтримку. Але хоч би
як було комфортно, дім – це Україна. І коли там
гримить небо, ми, українці всього світу, мусимо
об»єднувати зусилля проти окупанта.Наш голос на
заходах тримає Україну у фокусі міжнародної уваги,
нагадує світові про важливість тривалої підтримки,
яка приведе до Перемоги над агресором.

Людмила ОСТРОВСЬКА, Лісабон. Португалія.