Товариство українок Португалії видало Календар солідарності на 2026 рік під гаслом “Навіть далеко від дому — ми разом. І ми діємо”. Окрасою видання стали самі членкині об»єднання, жінки-сподвижниці, волонтерки в національних строях.
Гортаючи його сторінки, надихаєшся красою українок, внутрішньою силою, завзяттям. За словами очільниці Товариства Наталі Варги, задумка була продемонструвати наш культурний код та не дати молодому поколінню українців, народжених в діаспорі, розчинитися у всесвіті.
«Одягаючи вишиванки, ми дякуємо нашим пращурам за безцінний спадок і хочемо розвивати інтерес до нашої історії не лише українців, але й народів усього світу, бо українське – це надзвичайно гарно, – каже пані Наталя. – Це не чиясь приватна колекція, а наше святкове вбрання, вишите власноруч або із скрині роду. У вишитих узорах, а вони з різних регіонів, зберігаються історії краю, родин.
Кожна із вишиванок, як дотик до нашої сумної і яскравої історії. Ми хотіли, щоб наш календар став тихим, але впевненим голосом, що лунає з Португалії по всьому світу, нагадуючи: в Україні досі триває війна і нам потрібна підтримка. Бути далеко – не означає забути коріння. На відстані ми говоримо про Україну ще голосніше, тримаємося одне одного ще міцніше і працюємо завзятіше заради спільної мети. Минулого року наш перший Календар солідарності став для багатьох знаком тепла, єдності та підтримки.
Цьогоріч ми продовжили цю традицію любові, яка долає відстані та об’єднує серця. Образи, емоції, які впродовж року підсилюють місяці календаря українськими оберегами-символами, створили членкині Товариства Іванна Стасів, Ольга Яковець – Петрів, Світлана Кузів, Марія Рамос, Наталія Натробіна, Оксана Кучер, Наталія Наялович.
У січні ми єдині в родині і громаді, починаємо добрі справи разом. Символом лютого стала наша калинова незламність. Березень приносить вербові котики – оновлення та пробудження. У квітні ми збираємо Великодній кошик, що уособлює віру, надію та відродження. Образами молодості та краси дівочих мрій і традицій багатий травень.
Рушники – символи долі, пам’яті та духовного спадку. Колоски в дівочих руках, як знак достатку, хліборобської праці та глибинних коренів українського народу.
У кошиках з фруктами, овочами, які тримають дівчата, щедрість літнього врожаю, відображення працьовитості й осінніх традицій збирання дарів землі. Букет соняхів – символ України, світла та стійкості. У листопаді сумна сторінка нашої історії, коли ми в чорних вишиванках, хлібом і колосками вшановуємо жертви голодоморів, що були геноцидом українського народу.
Для грудня зробили групове фото в хустках, що передає тепло, затишок і магію зимових свят. Ми плекаємо своє і ділимося ним тут, в країні нашого проживання. Португальські друзі нас підтримують в усіх починаннях, акціях, зборах, за що ми дуже вдячні.
Щойно закінчився Місячник незламності, оголошений Товариством. Ми відправили десятки коробок і сотні кілограмів потрібного шпиталям на Сумщині, що зібрали разом з українською і португальською громадами. Але збори коштів постійні, бо списки того, що потрібно, не закриваються. Тому цей календар прислужиться також благодійній справі. Коштує він 8 євро. Кожен цент від його продажі буде спрямований на проєкти Товариства українок Португалії для наближення такої омріяної Перемоги».
Товариство вдячне фотографу Карлосу Роло, який зумів зберегти у світлинах те, що іноді складно вмістити у слова: силу жінок, емоції та спільну історію. Красиві і змістовні світлини ніби промовляють, що українська жінка – не бачить перед собою ніяких перешкод, може очолити бізнес, волонтерити, виховувати дітей, передавати надбання нематеріальної спадщини з покоління в покоління. «Впродовж багатьох років ворог фактично знищував нашу культуру та наші надбання, – каже очільниця Товариства. – Сьогодні з новою силою окупант накинувся на мову, на українськість, тому наше завдання – допомагати захисникам України, зберігати унікальність нашої культури і сторінки історії, відтворювати це, пропагувати і дати дорогу в майбутнє для наших нащадків.
«Навіть далеко від дому — ми разом. І ми діємо», — звучить як девіз і як обіцянка. Календар став маленьким, але важливим символом великої справи — ще одним кроком до Перемоги».
Людмила ОСТРОВСЬКА,
Лісабон. Португалія.










































