Незламні українські ветерани пробігли Лісабонський марафон і надихнули світ

Лісабонський марафон вважається одним із найкрасивіших забігів у світі за версією міжнародних ЗМІ і входить до 100 найкращих у світі за визнанням  Всесвітньої федерації легкої атлетики.

Цьогоріч у забігові серед 25 тисяч атлетів з 89 країн світу були  українські ветерани та адаптивні спортсмени з протезами кінцівок Вадим Свириденко та Ольга Бенда. Ці спортсмени бігли міні-марафон на 8 км. Перед стартом були зустріч з Послом України в Португалії  пані Мариною Михайленко, інтерв’ю, фотосесії, перемовини з Асоціацією баскетболу на кріслах колісних, спілкування із земляками.

Ольга Бенда – ветеранка 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців, родом з Вінничини, тепер киянка, координаторка проєкту «Активні парки», капітанка національної жіночої збірної з ампфутболу та амбасадорка безбар’єрності Міністерства молоді та спорту України.

Ольга пішла на війну, коли її маленькому сину Дмитрику було ледь більше року. Під ворожим обстрілом у Авдіївці отримала контузію та втратила ногу. Після протезування фронтовичка почала відновлюватися спортом. У 2019 році Ольга подолала дистанцію Марафона морської піхоти у Вашінгтоні. Тоді українка була не лише першою дівчиною в складі команди, яка представляла нашу державу, а й єдиною учасницею серед бійців, які бігли марафон з протезом на нозі.

Ольга Бенда  перша українка, нагороджена в Берліні премією і медаллю імені доктора Райнера Гільдебрандта за захист прав людини, боротьбу за свободу та незалежність України. Ця нагорода знайшла її завдяки проєкту  Українського інституту національної пам’яті «Усна історія АТО», в рамках якого вийшла  книжка «Дівчата зрізають коси», де є розповідь про Ольгу.

Збірка  вмістила спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. Діяльність Ольги як амбасадорки безбар’єрності реалізується в межах всеукраїнської кампанії «Безбар’єрність — це коли можеш», започаткованої Першою леді Оленою Зеленською.

Вадим Свириденко військовий фельдшер, сержант Збройних сил України, ветеран російсько-української війни та уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій. У 2015 році, внаслідок поранення під Дебальцевим Донецької області та 4-денного перебування на морозі, чоловік втратив чотири кінцівки, але повернувся до активного життя і тепер бореться за гідне майбутнє своїх побратимів, має власні досягнення у спорті. Днем раніше в рамках Лісабонського марафону здійснили забіги  ще два українських ветерани – Олександр Мирошниченко та Олександр Левчук.

Після забігу спортсмени зустрілися з українською громадою і розказали про свій досвід спортивної реабілітації та проєкти, в яких задіяні.

Ветерани сказали, що біжать  не лише заради себе, а й за тих, хто не може, щоб нагадати світові, що  Україна жива.

«Ми долали дистанцію та несли прапор України, показуючи всьому світу, що сила духу долає будь-які перешкоди. Як амбасадорка з безбар’єрності, я хочу нагадати, що кожен крок – це рух до світу, де твоє серце каже, що ти можеш, – сказала Ольга. – Це був особливий день, коли віра, сила духу та підтримка злилися в одне».

«Ми довели, що незламність — це не просто слово. Це Україна»,- сказав Вадим Свириденко. Він подякував  рідній Спілці поранених військових України “Міцні 300” за підтримку, бо вже сьогодні їхня команда  пробігає марафони у Вашингтоні, Афінах, Лісабоні, Чикаго, Римі, Фуншалі, Україні. За плечима у Ольги і Вадима  амптфутбол, Ігри Нескорених, марафон морської піхоти в США, марш-кидок у Шотландії та численні спортивні заходи в Україні.

Серед досягнень Вадим розповідав, що на 41-му Марафоні морської піхоти США у Вашингтоні команда України з чотирьох спортсменів   пробігли 10 км на протезах і стала призером  у своїй категорії. На Іграх Нескорених  2017 року в Торонто здобули бронзу в змаганнях на тренажерах. Участь у таких заходах  це і нагадування про Україну, яка воює.

«Загалом, ми єдина країна, де є молоді ветерани з бойовими комбінованими травмами, які при цьому показують шалені результати, – сказав Вадим. –  Коли стаєш на бігову доріжку чи сідаєш на тренажер, прокидаються якісь внутрішні сили, приходить розуміння, що ти представляєш Україну, яка має перемогти».

Ветерани також беруть активну участь у соціальних кампаніях, допомагають пораненим побратимам та посестрам пройти шлях реабілітації, популяризують спорт як інструмент відновлення. Вони розповіли, що українська команда в Шотландії — зібрала кошти на оплату спортивних протезів для побратимів. А ті, хто їх отримав, на своїх змаганнях  збирають кошти для інших, ланцюжок благодійності безперервний. Забіг в Лісабоні мав благодійну мету – разом із Фондом «YANKO» зібрати кошти у межах проєкту «Обличчя Героїв», спрямованого на реконструкцію облич після мінно-вибухових травм.

Після марафону  фонд проплатив чергові етапи реконструкції ще двом «Генералам батальйону усмішок – Євгену Козубу та Сергію Карпенку». А для благодійного аукціону Вадим Свириденко віддав свою медаль фінішера.

До благодійних зборів долучилися і волонтери Асоціації «Добре серце», які співпрацюють з Благодійним Фондом «YANKO». Очільниця Асоціації, львів»янка Валентина Тимчук, розповіла, що спеціально для  команди українських марафонців виготовили  20 футболок з  QR-кодом, на якому зчитувалися рахунки  фонду  безпосередньо з  камери мобільного пристрою і можна було відразу перерахувати кошти.

«Люди до нас спеціально підходили, бачачи національні кольори, і наповнювали переказами благодійну скриньку, – каже пані Валентина, яка була в групі підтримки. – Саме Вадим Свириденко   запропонував до Різдвяно-Новорічного проєкту «Подаруй дитині радість», який понад десять років ми реалізуємо, внести 50 діток, батьки яких воюють на гвинтокрилах.

Ці подарунки уже в Києві. Для того, щоб зустріти  команду в Лісабоні, ми провели розіграш лотереї і зібрали суму на квитки для спортсменів і супроводжуючих, забезпечили проживанням, харчуванням, відпочинком. Завдяки приятельським стосункам з головою Фонду «YANKO» Володимиром Нечипоруком, ми ввійшли зі своєю допомогою і в інші проєкти. Зараз ми допомагаємо відновлюватися ветеранам  з вадами зору, які виникли в результаті воєнних травм. У реабілітаційному центрі  для людей з порушенням зору групи  військових  адаптують до перебування на вулиці, навчають  читати за шрифтом Брайля.

Знаючи порядність Фонду, лікарі роблять операції і реабілітацію  в кредит. Благодійники шукають спонсорів, партнерів, збирають кошти і потім розплачуються. Ми частину зібрали для нашого воїна Дмитра Карпця з позивним «Зевс», якому  треба було поставити нейрохірургічну пластину, а на решту грошей  ми купили дітям солодощі і теплі речі. З новим напрямком роботи активізувалися члени нашого товариства та наші португальські друзі. Ми  хочемо, щоб захисники, які повертається до життя, знали, що в них є підтримка і в Португалії.

Володимир Нечипорук розповів, що вони організували показ моди, де на подіум вийшли  ветерани з обмеженими можливостями.

Я підказала, щоб з цими моделями  зробили календар на 2026 рік. Якщо собівартість його буде 5 євро, продати можна по десять і будуть гроші для операцій і реабілітацій. Тільки моїх 70 активістів купили б цей календар. А ще нам подарунки потрібні тим португальцям, які  допомагають в лікарнях, магазинах, транспортом. Є група португальців, до 80-и чоловік, які збирають щомісяця гроші і купляють для парамедиків у Сумську область медикаменти. Зараз на їхнє замовлення закупили спальники  по 80 євро. Ми б  їм подарували такі календарі на знак вдячності.Чекаємо реалізації такої співпраці.

У нас уже є домовленість, що весною ми зустрічаємо трьох спортсменів-ветеранів, які в Лісабоні  братимуть участь у міжнародному запливі. Гроші збираємо розіграшами лотерей. 100 номерків – тисяча євро.

Ми три місяці розігрували лотерею і назбирали три тисячі євро. Щоразу оголошуємо мету зборів і потім звітуємо. Лоти нам дають самі українці. На наступну лотерею я вже маю українську квітчасту спідницю і віночок, хтось привіз коробку цукерок «Чернівці», пляшку горілки «Гетьтман», щось символічне ручної роботи.

Із задоволенням беруть участь в розіграші і португальці та співробітники, де працюють українці. Часто вони  дають гроші, бо хочуть допомогти, не афішуючи свою благочинність. Принагідно всім дякую, хто підтримує наші збори, дає лоти, приносить пожертви, купляє необхідне для фронту. Це дає можливість передавати посилки на сумський напрямок що два тижні. Я щиро вірю, що добро повертається, щоб множитися і далі робити коловорот над Землею. Для нас залишиться незабутнім – оплески і вигуки «Слава Україні!», якими вітали нашу команду впродовж всієї 8-и кілометрової траси марафону. Ветерани казали, що  Лісабон пахне сіллю, рибою, свіжою випічкою і має всередині океан  – хвилі рудих дахів і піну білих фасадів будинків та вимощених білим каменем доріг.Майже такий бурхливий, як він видався їм на мисі Рока –  найзахіднішій точці країни, Європи та Євразійського континенту, куди в них була екскурсія.

Ми надихаємося мужністю ветеранів, які  не зупинилися після війни, відновлюються, тренуються і здобувають нові перемоги не лише у спорті, а й над собою та  дійсністю і дають нам приклад триматися і бути незламними»,- сказала Валентина Тимчук.

Людмила ОСТРОВСЬКА, Лісабон. Португалія.