Як жителі села на Тернопільщині зберегли давні назви вулиць

Історик і педагог Ярослав Дзісяк у серпні відпочивав у селі Більче-Золоте Чортківського району. Звернув увагу на назви вулиць. Вважає, що за кожною є якась історія.

«Усміхнула назва вулиці Замулівка, – розповідає Ярослав. – Я там не побачив великого мулу. Перейти можна – є місток. Очевидно, раніше мул був.

Вулиця Підцвинтар. Де той цвинтар, не знаю. Я ходив і не знайшов. Далі – Горбівка. Логічна назва, бо горби є. Так само можна назвати і Ямка. Долішня, Горішня – там все зрозуміло. А от Хіцівка – не знаю, що воно означає».

За спостереженнями Ярослава, це додає колориту. Окрім архітектури, сакральних пам’яток, якраз привертають увагу і назви вулиць. Вони говорять про автентичність, привабливість, оригінальність.

«Безмовно, що набагато краще, що люди зберігали автентичні назви вулиць, аніж як і в кожному селі називати вулиці імені Шевченка, Бандери, Незалежності тощо, – продовжує Ярослав. –  Хіба якщо був якийсь історичний факт, якщо історична постать побувала там чи якийсь внесок зробила в тому селі, тоді доцільно так називати.

Саме ці назви вулиць мають більшу логіку й більшу природність. Молодці жителі села, що це зберегли».