«Футбол – це не лише бігати, це інтелектуальна праця, – Роман Челепіс

Успіх футбольного клубу «Connection-Україна» у Чикаго починався з однієї нічиї і дев’яти програшів. У 2002 році команда виступала як спортивний клуб фабрики Chocolate Mars. Саме там тоді працювали більшість гравців. Нині  футбольний клуб має сотні здобутків. Тут близько 100 футболістів, а у дитячій футбольній школі тренуються понад 100 дітей.

У перші місяці було менше десяти гравців

«Спершу  у дорослій  команді було до 10 гравців, – пригадує менеджер футбольного клубу Роман Челепіс. – Потім зібралася реальна команда  – 11 в полі і 8-10 – у запасі.  Ми заявили про себе  у футбольну лігу на першість  Чикаго.  Грали спочатку не дуже вдало. Адже інші команди були у добрій фізичні формі. У першому колі  ми мали одну нічию. Решта – 9 програшів. Це неприємно.  Але ми – тверді хлопці.  Затялися працювати над собою».

Напочатку двотисячних у США  було мало українців.  Тому ФК «Connection-Україна» запрошував  поляків, які  грали  краще.  І посилено тренувалися.

«Ми не здавалися, – продовжує Роман Челепіс. – Під час вихідних працювали над фізичною формою, щоб бути майже на тому ж рівні, що й інші команди. Тоді було багато польських команд, німецька команда, хорватська, були серби, греки.  Ми грали наче на чемпіонаті світу.

Спочатку тренувалися після роботи. Просто на траві. Світло відбивало з міста. Коли почали грати офіційно, треба було заплатити внесок за участь в лізі. Нас було 20 чоловік, скинулися по 100 доларів і оплатили. Решту грошей лишили на різні потреби.  Потім мусіли заплатити за поле, де є освітлення. Потрібен був дозвіл, щоб нас ніхто не проганяв».

Перші перемоги українці почали  здобувати через пів року.

«Якщо було 10 ігор, то мали п’ять виграшів, десь нічия і програші», – продовжує Роман. – На нас уже почали звертали увагу».

У 2004 році Connection бере участь у першому офіційному турнірі Berwin Open Cup.  Зайняли перше місце в своїй підгрупі, поступившись лише у півфіналі майбутнім переможцям турніру. Після цього заявилися до змагань у Chicago Metropolitan Soccer League — найсильнішій аматорській лізі Чикаго.

«Прийшли 120 дітей – ми не знали, що робити»

Гравці ФК «Connection-Україна» надихали власних дітей. Віддавали  їх в німецьку, англійську і польську дитячі футбольні школи.  Визріла ідея створити свою футбольну школу.

«Батьки підходили і казали нам: «Давайте, зробимо нашу школу», – пригадує Роман Челепіс. – І ми наважилися. Дали оголошення  по радіо і в українську газету.  У перший місяць до нас прийшли 120 дітей. Ми не знали, що робити.

Коли заснували дитячу  школу, теж треба було знайти зали. Ми нічого не маємо свого. Усе орендуємо.  Оренда залу дуже дорога. Школа живе за рахунок батьків».

Діти програвали, а злилися батьки

Діти, які раніше вчилися у польських і англійських футбольних школах, записувалися  до української школи.

«На перших змаганнях  ми програвали 15:0, 20:0, – продовжує  Роман. – Батьки злилися, бокували від нас. Довелося пройти через це.  Хто хотів, то пішов від нас. А ми продовжували  робити своє, не зважаючи ні на що».

Уже через рік дитячі команди перемагали.

«Про нас заговорили, – згадує Роман. – З нами уже шанобливо віталися мексиканські тренери.  Тоді у нас займався Віталій Глют. На той час  йому було шість років. Йому вже 16. Він дуже добрий гравець. Тепер Віталій грає в професійній футбольній лізі Америки Chicago Fire. Недавно отримав виклик до національної футбольної команди U16. Його батьки родом  з Тернопільщини».

Нині у ФК «Connection-Україна»  є 10 дитячих команд. У кожній – від 10 до 15 дітей. Тренуються з п’яти років.

«Було, що приходили до нас  з 4,5 років, – додає Роман. – Дуже важливо, щоб діти слухали тренера. Є  таланти, які ще змалечку з татом копають м’яча.  А є такі, що їм нецікаво, а батьки хочуть віддати на футбол. Буває, що ходять по полю і збирають квіточки, кульбаби тощо. Офіційно набираємо дітей з 6-ти років, максимум, з 5-ти.  У футболі  має бути дисципліна. Нема дисципліни – не буде гри і результатів, кубків, медалей».

 

Діти проявляють характер, стають футбольними «звірятами»

Дитяча школа діє уже дев’ять років.

«Діти, які  тренуються, розвиваються фізично. Проявляють характер.  Під час гри на футбольному полі стають, наче футбольні  звірята. Потім йдуть у  власне доросле життя і вже мають той характер, впевненість. Дівчата також є.  Грають з хлопцями.

Діти після постійних тренувань стають активніші, спритніші. Удома переважно так: з дивана пересіли на інший диван і пішли до школи. У футбольній школі  вчимо їх думати. Це не лише фізичний розвиток.  Це не просто бий, біжи і ми виграємо. Таким методом  не дуже так і виграєш. Треба і схитрувати.  Буває, що одного обмотав, другого обмотав, третій перебіг  з іншої команди і вся команда вже без м’яча. Кажу: «Давай, трохи хитріше роби. Обмотай одного. Другого відпасуй, він тобі знову пасне. Але ти обхитруєш, ближче до воріт і заб’єш гол».  Хитрість важлива. Футбол – це не лише бігати і копати м’яча, це інтелектуальна робота теж. Тактика, розум дуже цінні у футболі.  Просто не всі до кінця цим проймаються.  У команді є 50 відсотків людей, які точно думають, а інші витягують фізично».

ФК «Connection-Україна» багато років співпрацює  з поляками. Після повномасштабного вторгнення польські футболісти  запропонували зіграти благодійний матч Україна-Польща.

«Тоді було дуже холодно, ми грали на штучному полі, – пригадує Роман. – Організували намет з кавою і чаєм. Поставили скриньку. Люди підходили і кидали гроші.  Тоді ми зібрали приблизно 7,5 тисяч доларів.  Половину віддали фонду «Повернись живим». Другу половину направили до іншого благодійного фонду. А ще збирали гроші для українських  воїнів, які протезуються  у Чикаго.  Знайомим, які воюють, ми купували машину.  Що два місяці збираємо кошти для ЗСУ».

Колишній воротар команди – тепер президент українського банку у США

Найбільші  фанати клубу – батьки, дідусі і бабусі дітей, які тренуються у футбольній школі. На футбольні матчі, де грають дорослі, приходять дружини гравців, куми, знайомі.

«Ми вже виготовляємо для них футболки з логотипом, – усміхається Роман. – На футболці – козак з чубом. То американці, в яких замовляємо друк логотипу, питають: «Що, вам знову робити футболки з ірокезом?». Думають, що козацький чуб – це ірокез.

До слова, маємо  затятих фанатів, які стежать за нашою сторінкою, оголошеннями про ігри.  Вони вболівають і підтримують нас.

Маємо підтримку. Нам дуже допомагає українська кредитна спілка «Самопоміч».  Дають гроші на форму для дорослих, на участь в турнірах. Один із керуючих банку  грав з нами у футбол на початку створення ФК. Це Віталій Кутний, який родом з Тернополя. Він був нашим воротарем.  Тепер Віталій президент українського  банку  у США. Вони допомагають українським біженцям, військовим, які тут лікуються».

Гімн для футбольної команди написала Ольга Монастирська

«Для нас це великий плюс, адже не кожен клуб має власну пісню, – розповідає Роман. – Її Ольга Монастирська написала приблизно 15 років тому. Ми попросили трошки  оновити. Ольга недавно відродила гімн. Пісня також згуртовує учасників клубу».

«У мене є ще мрія – збудувати спорткомплекс, – продовжує Роман. –  Якось розповідав нашим хлопцям: «Мені приснилося,  що я виграв мільйон у лотерею і ми будуємо стадіон – будемо мати свій спортивний комплекс». Але для спорткомплексу навіть мільйона мало. Хочу подякувати усій нашій спільноті, побратимам, що починали. Дякую тренерам, адміністратору Андрію Щербюку. Він працює майже з усіма батьками. Ми рухаємося вперед, творимо спільну справу. Навіть третій тайм  теж своє робить.

Самотужки  я ніколи б не втілив це у життя. У нас є рада менеджерів: футбольні функціонери та менеджери клубу Ростислав Рибак, Тарас Мельник, Володимир Кулина, Роман Третяк, я, Володя Боєчко, один з тренерів і засновників команди Роман Капеняк. Ще до створення нашої ФК вони мали команду «Україна».  Ми об’єдналися і створили «Connection-Україна». Футболіст Олег Лехів. Він тренував дітей і дорослих. Один із засновників – Володимир Лучан. У нього троє синів. Якраз він наполягав, щоб створити дитячу школу. Перший головний тренер дорослої команди Connection – легенда львівського та загалом українського футболу Ярослав Лендел.

Крім того, минуло 10 років і ті, які грали на початку, стали ветеранами. Є гравці 30 плюс,  40 плюс, 50 плюс, 55 плюс. Футбол – азартний вид спорту.  Отримуємо  величезне  задоволення від гри команди і відчуття єдності».