На території Посольства України в Грецькій Республіці відбулася Міжнародна акція «Тарасова верба», присвячена вшануванню 211-річниці з дня народження Кобзаря. Захід організувало Товариство підтримки і розвитку культурної спадщини «Трембіта» за підтримки Посольства України в Греції та за сприяння Об’єднаної української діаспори в Греції.
На території посольства, як символ України, посадили гілочку Тарасової верби, від тієї, яку поет і художник посадив на засланні в Казахстані.
В урочистостях взяли участь і виступили: Тимчасово Повірений у справах України в Греції Володимир Ляшенко, голова Товариства підтримки і розвитку української культурної спадщини «Трембіта» і директор Української суботньої школи «Трембіта» Алла Лобач, очільниця Міжнародної організації «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» Леся Королик-Бойко, священники УГКЦ і УПЦ – Ігор Посоленик і Василь Лило, вчителі й учні суботньої української та катехитичної шкіл, а також численна українська громада.
А привезла гілочку верби з України амбасадорка української культури і мистецтва, почесна амбасадорка Івано-Франківська, Посол Миру – Леся Королик-Бойко, яка вже понад двадцять років проживає в італійському місті Губбіо. Пані Леся розповіла про історію і мету акції та значення процесу поширення пам’яті про Тараса Григоровича.
— На території Посольства України в Греції, де вже стоїть пам’ятник Шевченку, тепер буде рости і Тарасова верба, яка стане знаковим місцем для наступних поколінь і буде нагадувати всім про Великого українця та підтримуватиме духовний зв’язок між українцями, які перебувають далеко від своєї рідної землі. Алла Лобач, виступаючи перед присутніми, наголосила,що це не просто пам’ять, а жива історія, яка нагадує про невмирущу силу української культури, про спадок, який залишив нам Великий Кобзар, і про важливість єднання українців у світі навколо наших спільних цінностей.
Посаджена верба і є знаком нашої єдності, спадкоємності поколінь і незламності духу. Це дерево в українській культурі є традиційним символом туги, скорботи, але й водночас відродження та духовного зв’язку з рідною землею. У поезії Шевченка верба зустрічається як образ, що підкреслює зв’язок людини з природою, рідним краєм та народними звичаями. Після урочистостей відбувся концерт, у якому звучали твори Тараса Шевченка у виконанні творчих колективів та учасників Асоціації «Український журавлиний край», Спілки греків України в Греції, Культурно-освітнього центру «Берегиня», Вокального ансамблю «Веселі нотки», Хореографічного ансамблю «Едельвейс» та учнів і вчителів Української суботньої школи «Трембіта», Української катехитичної школи при УГКЦ Святої Трійці та Української церковної спільноти святого Миколая. Особливою подією для мене стало виконання прем’єрних пісень на слова Юрія Піжука, музику до яких написав Ростислав Галаган – «Україна – це ти і я» та «На рідну землю повернусь». Остання з них присвячена українцям у вимушеній еміграції. Захід став ще одним кроком у зміцненні національної ідентичності, розвитку української громади в Греції та підкреслив величезну роль Шевченка у формуванні сучасної української нації.
— Це вже сьоме Тарасове деревце, яке ви разом з Міжнародною організацією «Поступ жінок-мироносиць у діаспорі» посадили на теренах Європи. Як ви одержали цю місію в проєкті?
– Я членкиня Координаційної ради ГО «ВО «Поступ жінок-мироносиць» та соратниця його очільниці, киянки Зої Ружин – заслуженого працівника культури України, поетеси, відомої культурної і громадської діячки. 24 серпня 2023 – у День Незалежності України, пані Зоя у Каневі, на Чернечій горі, удостоїла мене честі – провадити Міжнародну акцію «Тарасова верба» у діаспорі. Як відомо, зрізану гілочку тієї верби, яку Кобзар на засланні посадив у суху землю Мангишлаку, у 1963 році, поет Андрій Малишко привіз до Києва і посадив у музеї-садибі Максима Рильського.Ось так, «дочка» Тарасової вербички з’явилася в різних місцях України, а одна з них – на подвір’ї Жашківського історичного музею на Черкащині. Це дерево гарно розрослося, від нього пані Зоя і брала гілочки. Я маю лист з того музею з дозволом розповсюджувати пагінці-нащадки Тарасової верби за кордоном.
Коли українці відзначали 200-річний ювілей Кобзаря, стартувала Всеукраїнська і Міжнародна акція «Тарасова верба» і за цей час в Україні було посаджено понад дві сотні верб, з»явилися вони і в кількох зарубіжних країнах, де проживають українці. Два роки тому нарізаних у Жашкові гілочок верби, я привезла в Італію.Вони у мене вдома пустили корінці і листочки. І от, в рамках Міжнародної акції «Тарасова верба» я їх посадила у Загребі – столиці Хорватії, у польському Пшемишлі, в Бергамо – на півночі Італії, в Іспанії у Барселоні, в Німеччині в Бонні, у парку Бруно Вебера біля міста Дітікон у Швейцарії.А в Афінах ми посадили деревце, яке торік восени у своїй теплиці в селищі Лисянка в Шевченковому краї на Черкащині,укорінив місцевий підприємець Валерій Науменко. Нинішньої весни я привезла його з Батьківщини.
Чи думав тоді Тарас Григорович у дорозі на заслання в Новопетрівське укріплення, що та паличка верби, яку він знайшов у містечку Гур’єво під час зупинки потягу, прижившись, і будучи тоді єдиним деревом у пісках і солончаках півострова, стане його рукотворним пам”ятником на віки?! Може й думав, відпочиваючи під тінню дерева. Бо тій вербі судилося не лише довголіття, а й особливе місце у духовному житті нашого народу.
«Тарасова верба» стала потужним символом єдності українців на материнській землі та із українцями закордоння, що в умовах сьогодення є важливим аспектом у боротьбі за Незалежність і Свободу України, бо наша сила у здатності до відродження, розвитку та підтримки один одного. Акція триває і триватиме, допоки ми є у цьому світі.
Людмила ОСТРОВСЬКА
Афіни. Греція.










































