З моменту широкомасштабного вторгнення росармії на наші землі, українська діаспора у різних країнах зробила колосальний внесок у боротьбу за підтримку України. У тому, що Україна стала центром світу, одержала такий високий рівень міжнародної підтримки, є і величезна заслуга системної роботи кожного українця на своєму місці. В цьому я переконалася, зустрічаючись із земляками в рамках міжнародного прес-туру «З Україною в серці».
– Війна росії проти України – це не військовий конфлікт у Східній Європі, як розуміли португальці, до цієї хвилі біженців з України, до наших мітингів і маршів протесту проти війни, – говорить Валентина Кухта, яка проживає в Лісабоні понад 20 років. – Ми завжди говорили, що він воює не за територію, свою має, він хоче знищити цивілізований світ, бо ніколи до нього не дотягнеться зі свого болота. Ця війна – виклик тверезомислячим людям, демократичним цінностям, людяності, правді та світлу. Тепер весь світ у цьому переконався, – додає пані Тетяна Душук.
Пані Валентина і пані Тетяна – сестри, освітянки, здобули фах у Тернопільському національному педагогічному університеті – нині співзасновники і координатори українського культурно-освітнього центру «Колорит» при асоціації Ukrainian Refugees UAPT.
Першою на початку двотисячних з чоловіком поїхала у Португалію Валентина. Потім з родинами приїхали ще три сестри. Батьки своїм чотирьом донькам казали, щоб завжди трималися разом і допомагали одна одній.
– Так ми і виконуємо заповіт своїх, світлої пам’яті, батьків, – говорить пані Валентина.
Тісний зв’язок з Україною завжди підтримували. У Тернополі є і родичі, і друзі. Волонтерські посилки своїм коштом надсилають до Тернополя, починаючи з 2014 року, коли почалася війна і вважають це потребою душі. Передавали необхідне в лікарні, і на передову доходили вантажі через тернопільських волонтерів.
– Ми маємо надійного перевізника – «Міст-експрес», який доставляє все потрібне в руки, – продовжує пані Валентина. У рік широкомасштабної війни жінки стали волонтерами в асоціації Ukrainian Refugees UAPT, яка розпочала роботу 24 лютого і стала головним координатором допомоги в Португалії з найбільшою кількістю волонтерів.
Про свою участь у роботі асоціації жінки кажуть, що ніби нове дихання відкрилося у благодійній справі для України. За їх словами, це – неймовірний досвід роботи з величезною кількістю людей і вантажів та з 20 годинним робочим днем.
– Багато наших земляків повернулося додому, відійшовши тут душею. А ті, що лишилися, отримавши тимчасовий захист Португалії, почали шукати спілкування, школи, садочки, – розповідає Тетяна. – Тоді і виникла в нас ідея з культурно-освітнім центром «Колорит». Ми завжди працювали тут за професією в українських школах за програмою Міністерства освіти України. Я вчитель початкових класів, музики та бакалавр дошкільної освіти. В Тернополі працювала завідувачем Дошкільного навчального закладу №5, так що маю досвід керівництва. Валя – теж вчитель початкових класів, в минулому — завуч Школи-садка №14. Створивши “Колорит”, ми розділили предмети. Валентина викладає українську мову, літературу, народознавство. Я займаюсь з дітками 1 класу, а також проводжу музичні заняття з дошкільнятами та школярами. З травня по вересень функціонували дошкільні групи, які відвідували понад сто дітей, тепер багато з них пішли в державні садки і школи, тому ми займаємося лише в суботу. В нас є діти з 3 до 16 років. Дорослі у нас вивчають португальську. А школярі крім української мови, музики, народознавства, займаються на уроках інформатики, дослідницької хімії, англійської мови, образотворчого мистецтва. За бажанням батьків у нас працює щоденний дитячий садочок.
– Ви відчули, що для евакуйованих дітей з України потрібний особливий підхід, антистресові заходи?
– Діти швидко адаптовуються, вони вміють переключатися на цікаве, добре. Місія у нас одна, зробити так, щоб діти пам’ятали і вивчали мову, традиції , культуру, щоб полюбили українську книжку і щоб не цуралися свого коріння . А ще наш «Колорит» став місцем зустрічі українців, задушевного спілкування. Тут ми ділимося новинами з Батьківщини, переживаємо разом біду, плануємо, гуртуємося. Наш “Колорит” ще дуже “молодий”. Тож на сьогоднішній день маємо 25 діток. Але також спілкуємось і з тими батьками, чиї діти були в нас протягом літа.
Коли наша асоціація (скорочено: HELPUA.PT) організовує щось масштабне, завжди кличемо усіх. На День Незалежності України в місті Оейраш (біля Лісабону) HELPUA.PT провела грандіозний Фестиваль, який проходив протягом 5 днів. Були запрошені відомі українські артисти: О.Пономарьов, DZIDZO,І. Федишин, А.Трінчер, KOLA та інші. Також виступали відомі португальські та бразильські артисти. Тут збирались кошти для допомоги нашим біженцям.
У грудні разом із Сашком Лірником ми всією громадою дуже гарно провели час у полоні його неймовірних казок. Також по запрошенню міської ради Лісабону взяли участь в передріздвяному Ярмарку, де збирали пожертви для підтримки ЗСУ. Там були картини, українські вишиванки в асортименті, ляльки-мотанки, як оберіг та символ захисту, прикраси з бісеру, вишиті картини, біжутерія, вироби з українською символикою та багато іншого. Українські господині завжди на свята готують багато смачних страв, якими пригощають охочих відчути аромати нашої кухні. А скільки було радості в очах діток, коли вони відвідали новорічний мюзикл “Шрек”, а потім отримали подарунки! Людям бракує спілкування. Тому, – розповідає Валентина, – намагаємося залучати і до відпочинку, і до спільної праці. Багатьох збирали на толоку для підготовки до роботи реабілітаційного центру для українських воїнів. Гуртом ми пришвидшуємо запуск цього вкрай необхідного і важливого проекту. Зараз до нас надходять чисельні запити про книги, але книг, на жаль, у нас не так багато, як хотілося б. Тому ми оголосили збір українських книжок будь-яких жанрів. Вони знайдуть своїх читачів у реабілітаційному центрі чи й просто в людей, які виїхали, в чому стояли, книжок вони точно не везли із собою. Бракує газет, журналів, люди за українським друкованим словом сумують.
Асоціація допомагає нашим співвітчизникам розкривати таланти, захоплювати країну своєю творчістю. В цьому році ми ініціювали провести у травні Міжнародний Ярмарок мистецтв “Вишиванка мандрує світом”, на який уже зголосилися приїхати наші земляки з 10 країн Європи. Такі заходи підсилюють нашу єдність, яка є запорукою перемоги.
– Ви успішні українці, нелегкою працею самі ставали на ноги в чужій державі, тепер по-суті на таких, як ви, на ваших коштах, праці тримається асоціація з великим обсягом роботи. Чим для вас стало волонтерство?
Пані Тетяна і пані Валентина кажуть, що це гормони щастя, які вони одержують від людей, навіть яких не знають.
– Зроблене добро сторицею вертається. У нас ростуть діти, внуки, – говорить Валентина, – хотілося б, щоб ні їх, ні їхніх ровесників в Україні не торкалося спустошливе крило війни і щоб вона якомога швидше закінчилася. – Тому ми мусимо гуртувати навколо себе людей, об’єднуватися, щоб разом протистояти цьому злу. Тільки так ми переможемо ворога. – впевнено додає пані Тетяна.
Людмила ОСТРОВСЬКА
Лісабон, Португалія