
Кожне місто, яке себе поважає, має мати не тільки багаторічну історію, а й кілька моторошних легенд. Вірити у них чи ні, це вже особиста справа кожного, але у Хмельницькому таки є місця про які не варто розповідати проти ночі.
А розпочати варто, напевно, все ж з кладовища. Бо де ще можуть відбуватися усілякі містичні речі, якщо не там? У Хмельницькому багато історій пов’язані зі старим кладовищем на Кам’ янецькій.
А де кладовище там, обов’язково, привиди. Мешканці будинків навпроти кладовища доволі часто бачили над могилами бліді фігури. А ночами навіть було чути стогін.
До однієї ж жінки кладовищецька примара навіть завітала в гості. Одного разу вночі вона почула дивні звуки. Вийшла в коридор і побачила там постать дитини. Перелякана жінка встигла зачинитися у кімнаті, але ніч видалася справді жахливою – непроханий гість аж до ранку намагався відчинити двері.
Є ще одна історія, яка закінчилася трагічно. Була на цьому кладовищі примара, яка підбиралася до запізнілих перехожих і шарпала їх за одяг. Один чоловік, добряче випивши, посперечався з товаришами, що назавжди заспокоїть цю бешкетну істоту. Для цього просто заб’є цвях у хрест на могилі. А зранку його знайшли мертвим. Скептики кажуть, що цвях він таки вбив, але у поспіху прибив свій плащ. Коли зібрався йти, відчув, що його хтось не відпускає. Тут серце від переляку і не витримало.
Примари водяться у Хмельницькому не лише на кладовищі. На об’їзній дорозі від Ракового до Богдановець водії доволі часто бачили постать жінки у білому вбранні. Кажуть, що колись тут в аварію потрапили молодята, які їхали брати шлюб і наречена загинула. Ось з того часу вона ніби і ходить дорогою. Один водій навіть розповідав, що вночі йому на лобове скло впала фата. Переляканий чоловік тільки якимось дивом не скоїв ще одну аварію.
Подейкують, що зустрічалися з примарами і мешканці будинків на Озерній. Ніби то під час будівництва цих будинків землю брали зі старого кладовища на якому хоронили самогубців і чаклунів. І ось в одній з квартир люди, які тільки поселилися, першої ж ночі прокинулися від криків дочки. Коли прибігли в її кімнату, подряпана дівчина лежала на підлозі. Кликали навіть священника, але наступної ночі історія повторилася. А ось чим там все закінчилося, достеменно не відомо.
Ось такі кілька історій.
Що курив автор? Ми у Хмельницькому теж можемо про Тернопіль всякої дурні повигадувати і сказати, що тернополяни такі “легенди” мають.