На Тернопільщині чоловікові хотіли спалити хату, бо люди думали, що він заразив родичів коронавірусом

0
1036

Як це – стати одним з тих, хто захворів на COVID-19? Як факт зараження змінює світогляд і ставлення до навколишнього світу? Про це «НОВА…» поговорила із нашими земляками, мешканцями Тернопільщини, які пройшли через випробування коронавірусом й одужали. Вони розповіли про симптоми, роботу лікарів й те, як подолали захворювання.

Ірина Радецька зі своїм синочком Сашком першими на Кременеччині потрапили до лікарні з коронавірусом. Хлопчикові нині 1 рік і 4 місяці. Він був найменшим пацієнтом в інфекційному відділенні Тернопільської міської дитячої лікарні. Їхня сім’я мешкає у селі Лідихів. Ні в чоловіка Ірини Бориса, ні в старшого сина Даниїла не виявили вірусу. Не підтвердили і в родича, який приїхав з Польщі і якого офіційні органи робили «крайнім», з’ясовуючи, від кого могли заразитися мама і дитина.

Їм довелося пережити цькування й погрози. «Нашому родичеві, який приїхав з-за кордону, хотіли спалити хату…» — досі з жахом згадують Радецькі. Ірина з синочком швидко одужали, вони вже три тижні вдома. Про непрості виклики у боротьбі з COVID-19 розповіла їхня близька родичка Марія Сапіцька.

— Досі не можемо повірити, що в Ірини та Сашка був коронавірус, бо не проявлялися характерні симптоми, про які ми вже наслухались, — каже пані Марія. — У хлопчика вроджена вада серця, він і раніше нездужав, трошки набрякало обличчя. Ми живемо в одному дворі, тож усе в мене на очах. Вирішили показати Сашка лікарю-урологу в Кременці. Не було кому завезти, попросили Борисового рідного брата, але він був на самоізоляції після Польщі, тож дав своє авто сусідові — той завіз.

Лікар обстежив дитину, сказав, що все гаразд. Проте хлопчик виглядав кволим. Перед тим у старшого братика зо два дні була температура, сусідські діти перехворіли, то подумали, що й малий нездужав. Дорогою заїхали також до педіатра в Почаєві. Лікар послухала, хрипів не було, здали аналізи — показники були в нормі. Коли приїхали додому, в дитинки набрякли ніжки. Повідомили лікаря. Нам порадили негайно їхати до Почаївської лікарні. Саме того дня ввели надзвичайну ситуацію в країні, всі були стривожені. Дитині ніч покапали, а вранці відправили швидкою до Тернополя. Сказали, що проблема з сердечком. Тоді все й почалося…

Наступного дня лікар повідомив, що в Ірини і Сашка взяли аналіз на коронавірус. «Де вони могли підчепити його, якщо ніде не ходили?» — здивувалася я. Районні чиновники оприлюднили інформацію, що дитина нібито заразилася від дядька, який приїхав з Польщі. Але він навіть не бачився з Сашком. Дядько живе у сусідньому селі, перебував на ізоляції. Ми нервово чекали… Один тест показав у хлопчика грип А, а інший — коронавірус. У Бориса, їхнього старшого сина, в дідуся, в мене і родича, який повернувся з-за кордону, взяли аналізи. Через два дні нам повідомили, що у всіх негативний результат. В Ірини не було жодних симптомів, але тест був позитивний. Потім з’явилася інформація, що почаївські лікарі заразилися від дитини, лікарню зачинили на обсервацію. А може, просто все «списали» на нас?..

Читайте також: Родичі жінки з Тернопільщини, яка захворіла на COVID-19, вже і не вірили, що вона виживе

Але який жах нам довелося пройти! Односельчани оминали нас, як прокажених. У нас з сусідами є такий звичай — щоранку пити каву в саду, але як все оте почалося — ніхто не виходив із хат. Дружина нашого родича в сусідньому селі йшла по хліб — люди утікали від неї. Говорили, що спалять їм хату — така була ненависть. Родич зривався ночами від страху… Один Бог знає, що ми пережили.

Не пропустіть: Лікар з Тернопільщини, який перехворів COVID-19, розповів наскільки різними бувають симптоми у цієї хвороби

Коли з’ясувалося, що ми здорові, змусили чиновників райдержадміністрації публічно вибачитися за свої передчасні висновки, через які ми зазнали цькувань. До Ірини та Сашка дуже добре ставилися в тернопільській лікарні, надали їм фахову допомогу. Небайдужі тернополяни приносили їм їжу під бокс. Це вражає до сліз! У Лідихові нині вже всі більш-менш заспокоїлися. А ми після такого випробування вже нічого не боїмося: на все Божа воля, що має бути — буде.





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ