«На себе жінки залишають хрін з маслом», – Олена Дейнека

0
2839

Ми, жінки, в нашому суспільстві, виховуємось, наче універсальні солдати.
За всіх казати не буду, молодь жіночої статі росте геть інша. А ось люди мого покоління +/- 20 років – тотально пригнічена.

Наша жінка може практично усе. Я не знаю, чого вона не може. Порівняно з європейками чи представницями панамериканського континенту українки в побуті, в підприємництві, в бізнесі, у мистецтвах, в науці тощо – взагалі не мають рівних. Я не помиляюсь, як скажу, що майже кожну нашу даму без натяжки можна вважати героїнею.

Хоча би за ту гігантський обсяг емоційної, фізичної, психічної енергії, які українки витрачають не на себе. На себе, як правило, залишають хрін з маслом.

Я знаю про що пишу, адже багато подорожую і спілкуюсь із нашими жінками.
І при всьому при цьому саме в українок прибита самооцінка, скажено викривлене власне «я», голова забита всілякими стереотипами, пережитками відносно самосприйняття. Катастрофа!

що вбудовано в робота під назвою «українська мати і дружина

Одна з проблем виховання – це створення ЧЕМНОЇ, зручної жінки.
З дитинства у дівчаток витравляють дух бунтарства.
Характер і природна жіночу енергетику пропускають через м’ясорубку загальноприйнятих догм.

Я вже писала про синдром «ти мусиш», але у шикарному наборі «тарганів» пересічної української жінки сидить «підкоряйся».

Мусиш вгодити всім: батькам, чоловікові, дітям, бабусям-дідусям, родичам до 7 коліна вверх і вниз по родовій ієрархії і в радіусі 1000-5000 км від місця проживання, начальникам, наставникам і ще армії, ні, – океану причетних.

Жінка, яка створена центром для свого маленького (чи великого?) всесвіту, взагалі мало що вирішує.

Ні, вона по ходу вирішує мільйон дрібних питань, пов’язаних як прибрати, де заробити, як виростити, приготувати, при цьому достойно виглядати… правда, це не вважають досягненням – це апріорі ще не весь набір функцій, які «за замовчуванням» вбудовано в робота під назвою «українська мати і дружина».

лежати маєш право в пологах і в смерті

Ніхто не прививає нам права на власний простір і на власний час.
Живемо цілими колгоспами, де навіть закутку на себе жінка не має. Де може Бодай елементарно виспатись чи відлежатись.

Мене також виховували мама і бабця, показуючи приклад постійної зайнятості. Стандарт життя – лежати маєш право в пологах і в смерті.

Я з дитинства не бачила, щоб мама дозволяла собі в будній день просто прилягти. Вона почала прилягати, коли реально зірвала хребет. Ну, а потім і взагалі від каторжної зайнятості втратила здоров’я і лежала вже вимушено. При цьому вона скажено страждала від того, що не може нічого робити. А осліпнувши, обезноживши, перетворившись на глибокого інваліда, вона плакала через свою безпорадність. Вона її так і не прийняла.

Я досі гадаю, від чого вона пішла з життя – через втрачене фізичне здоров’я чи через небажання жити руїною?

Не хочу я для себе та й інших такого часу на себе. Приклад моєї матері та й інших близьких для мене жінок сформував в мене глибокі бажання змінити родову програму неповаги і нелюбові до себе.

почала з простого – дозволила собі висипатись

Я почала з простого – я дозволила собі висипатись. Я вчилась прилягати відпочивати. Я вчилась сидіти без якоїсь корисної справи. Я вчилась заново ігнорувати купу брудного посуду. Я вчилась не відчувати провини за неприбрану квартиру, незроблені справи…
Я вчилась і вчусь прислуховуватись до своїх істинних бажань. Я вчусь споглядати за життям, думками, собою нерухомо.

Раніше я би вже скликала зацікавлених на тренінг чи персональну зустріч, щоб поділитись напрацьованим. Але тепер навіть не хочу – я вчусь бездіяльності. Я вчусь працювати менше. Я вчусь вибирати для себе зайнятість і незайнятість за вподобаннями.

Дозволяйте собі бути собою. Усамітнюватись, абстрагуватись, дистанціюватись, відсторонюватись хоча б на мить від всіх.

Робити собі подарунки у вигляді релаксу, відпочинку винятково для себе. Без чоловіка, без дитини, без мами, без коліжанки.

Це для української жінки новий подвиг.
Для чого це потрібно?
Щоб почути голос чи тихий шепіт інтуїції.
Щоб прожити бодай хвилю з насолодою для себе любимої.
Вітаю із святом Незалежності.
Незалежності української жінки від вся і всіх.

Незалежність має сформуватися від бажання кожної жінки бути вільною від власних тарганів. А потім, дивишся, внаслідок гідного прикладу зміняться і стосунки у родинах, і виростуть нормальні покоління без «вивиху» мозків. А потім, може ми побачимо колись нашу любиму країну незалежною.

Бо все починається із Жінки.

Олена ДЕЙНЕКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.