В Америці сестри з Івано-Франківщини стали успішними моделями після тридцяти років

0
2835

– Ми брали участь у зйомках для календаря «Слава Україні». Зробили цей проект з кількома дівчатами. Вилучені гроші з продажу переслали до України на лікування поранених бійців. Також знімалися для видання польського календаря Moto Polonia-2016. Усі кошти передали на лікування хворих дітей, – розповідають сестри Мальгівські. Близнята Уляна і Наталя не лише чудово співають, а й реалізовуються себе як моделі. Сестри родом з Надвірної Івано-Франківської області. Більше 10 років проживають у Чикаго.

Наталя:

– У модельний бізнес ми прийшли випадково, бо ніколи не думали про це. Коли тільки приїхали до Америки, наша тітка, пані Марія якось сказала: «Ви так файно виглядаєте, вам треба бути модельками».

Уляна:

– А ми собі думали інакше. Які ми модельки? Модельки в Україні – це височенний зріст. Оце модельки. А куди нам, якщо ми маленькі ростом.

Наталя:

– Маємо зріст десь 1,60. Але пані Марія почала надсилати в модельні агентства наше порт фоліо, яке ми зробили для музичної кар’єри ще в Україні. Ми ходили на якісь кастинги. У США модельний бізнес формується так, що ти повинен все вміти. Можеш співати, танцювати, володіти акторською майстерністю. Ми були в одному модельному агентстві, нас міряли сантиметром, сказали пройтись. Із сестрою дуже скептично це сприйняли. Не налаштовували себе на те, щоб паралельно робити модельну кар’єру. Але навіть не з агентств все почалося. Нас просто помічали, почали запрошувати на фотосесії, проекти. Ми брали участь у рекламі одягу, якихось локальних бізнес-проектах. Нас почали запрошувати на фешн-шоу.

Ніколи не вміла ходити по подіуму, але навчилася. Дивилася, як це роблять професійні моделі. Ми старалися, вони нас вчили, направляли, було кілька репетицій. Вчилися, з якої ноги починати ходу. Маємо досвід на сцені, тому не страшно було пройтися, показати себе перед камерою.

– Запитання про красу. Вам біля сорока років, але більше як на 25 не виглядаєте. Як це вдається?

Уляна:

– Наші друзі з України, які нас пам’ятають і бачать зараз наші концерти чи фото, також питають: «Як? Як ви зберегли той притаманний вам вигляд?».  Ми за собою дуже слідкуємо. Ніколи не лягаємо спати з макіяжем. Як би пізно не повернулися додому, які би втомлені не були, завжди змиваємо косметику з обличчя. Дуже важливий сон. Я люблю спати 9 годин, хоча і не завжди вдається. Коли спиш, шкіра відпочиває. І здорове харчування. Ми не їмо м’яса. Хіба рибу вживаємо. Не п’ємо багато алкоголю. Не куримо. Завжди старалися вести здоровий, домашній спосіб життя. Потрібно більше їсти овочів, фруктів, багато зелені.

– А внутрішній стан?

Наталя:

– У цьому теж є якась філософія. Якщо людина щаслива, в гармонії із собою, тоді від неї йде енергетика щастя і самодостатності. Основне те, як себе відчуваєш. Якщо відчуваєш себе на 25, то спрямовуєш на це свою енергетику. І ще. Важливо – робити те, що хочеш. Це робить людину щасливою.

– Сварливість і злість жінці краси не додає?

Наталя:

– Так, це емоції. Якщо ти чимось незадоволений, це якась гримаса, неприємна міміка. Це відштовхує. Нехай будуть на лиці зморшки від посмішок, але будеш виглядати щасливим. Це приваблюватиме людей.

– Які ви за характером?

Наталя:

– Ми дуже відкриті, це навіть інколи заважає нам у житті. Довірливі до людей.

Уляна:

– Коли на сцені, завжди йдемо до глядачів з відкритою душею і світлими емоціями.

– Вважають, що талановиті люди безхитрісні, бо вони виживуть і так, а менш талановитим треба хитрувати в житті.

Наталя:

– Так і є. Інколи талановиті люди не вміють пробити собі дорогу у житті, на вміють схитрувати. А в шоу-бізнесі інколи треба бути підлим і напористим, вміти крутитися. Серед творчих людей хтось вміє, а хтось ні. Комусь дано, а комусь ні. Ми з Уляною не вміємо хитрувати. Ми наполегливі. Ми Овни за гороскопом і ще народилися у рік Кози. Вперті.

Уляна:

– Якщо, наприклад, хочу потрапити на якийсь концерт, буду 12 годин стояти за кулісами. Але я вийду на сцену. Така впертість. Але це впертість з добрими намірами.

Наталя:

– Хоча інколи бувають нотки інертності, які я не люблю в собі. Часом кажуть, що треба бути більш наглим. Та впертість, коли треба йти до кінця, у нас була від самого початку, коли ми тільки хотіли починати музичну кар’єру. Якщо не тут і не сьогодні, то ми все одно підемо десь далі і таки будемо це робити. Якщо не цією дорогою, то іншою.

– Вам подобається увага шанувальників? Чи не набридає?

Наталя:

– Коли це здорова увага, то подобається. Якщо люди починають переслідувати тебе, коли вони є ментально хворими, то це вже небезпечно.  Є категорія людей, яка намагається жити життям відомих акторів, співаків. Вони постійно стежать за ними, пишуть коментарі, не пропускають жодного концерту. Нічого не маю проти таких людей, бо це фани, їх треба поважати, але коли вже є щось нездорове, коли починають слідкувати за тобою, це є страшно. Тоді треба звертатися в поліцію. У нас був такий випадок.

Здорова увага – це нормально, бо ти співак і так має бути. Ми не ігноруємо своїх шанувальників. Якщо не хочеш до них вийти після концерту, дати їм автограф, сфотографуватися, ти їх не поважаєш. В Америці зірки поважають своїх шанувальників, а наші зірки інколи зневажливо ставляться до цього. Більше мають гордині. У США люблять своїх фанів. Ми так само. Але все має бути в рамках.

Уляна:

– У нас завжди була відповідальність за своє ім’я. Багато чого не могли собі дозволити. Навіть випити спиртного чи кудись піти, як всі дівчата. Навіть до магазину не можемо вийти без макіяжу, бо скажуть: «О, ви якось не так виглядаєте».

Наталя:

– Пам’ятаю, як ми перший раз приїхали на концерт і там вишикувалася черга. Фотографувалися. А наступного дня ми з Уляною пішли до магазину. Вдягнулися дуже просто. Ходимо собі по магазину і тут така мертва тиша. Оглядаюся, а всі на нас дивляться. Це було в Америці. А в Україні пішла до аптеки. Аптекарка каже: «Ви така маленька зростом, а у телевізорі виглядаєте високою». Трошки важко, коли тебе постійно впізнають.

– Чи відчуваєте заздрість від жінок?

Наталя:

– Завжди. Буває, переживаємо, залежить, що ті жінки нам роблять. Інколи можуть бути друзі чи подруги, а потім відчуваємо від них у свій бік щось недобре. Є люди, які нас поважають, цінують, люблять, а є такі жінки, яким все буде не так. Навіть якщо її чоловік не так на нас подивився. Чи ми не на таких каблуках вийшли, чи закоротка спідниця. Якось під час концерту одна жінка закривала чоловікові долонею очі, щоб він не дивився на нас. Нас довго не запрошували на фестивалі. Не могла зрозуміти, чому. Виявляється, жінка якогось організатора приревнувала, бо її чоловік забагато фотографій з нами зробив. Через якісь свої антипатії непрофесійне ставлення. Це трохи шокує. Я довго сміялася, коли це почула. Але жінки є жінки.

– Наскільки краса жінки залежить від вмісту її гаманця?

Наталя:

– Звичайно, що залежить. Гарно виглядати – це так само коштує. З іншого боку, якщо жінка красива, то щоб вона на себе не вдягла, вона завжди буде виглядати гарною. Якщо вона має внутрішню красу, якусь енергетику, її будь-що буде прикрашати. І водночас, якщо є фінанси, можна купити вдалий одяг, піти на манікюр, педикюр, зачіску зробити. Це так само важливо для жінки – відчути себе жінкою. Піти до салону краси і відчути, що ти жінка. Зараз мода на якусь штучну красу. Але це дуже особисте, кому що подобається.

– Якою має бути ідеальна жінка?

Наталя:

– Мені здається, що ідеалу не існує. Це дуже відносне. У кожного чоловіка свій ідеал жінки. У природі нема нічого ідеального. Одна американка мені раз сказала, що я супер-жінка, бо гарно виглядаю, вмію все зробити, як і всі українські жінки. Але для когось – це супер, а для когось ні.

– Чи боїтеся віку?

Наталя:

– Колись боялася. Як нам було 20-25 років, дуже боялася часу, коли мені буде 30. Мовляв, що зі мною буде. А нічого не сталося – як було так і залишилося. Вік йде дуже поступово, ми психологічно звикаємо до цього.

Колись думала, що в 40 років я вже буду старою тіткою. Зараз дивлюся на себе і старої тітки не бачу. Вік – це тільки цифра, номер. Не боюся старості, бо у будь-якому віці можна виглядати красиво. Треба вміти старіти гарно, в гармонії із собою. Тоді і в 40 років будеш красивою і щасливою, і в 50. В Америці у 40 років масово тільки перший раз заміж виходять. Тут люди до 30 років ще вчаться. Потім починають  робити кар’єру, ходити на побачення. У 40 років заробили трохи грошей і починають одружуватися. Вже готові до цього. В 40 років ніхто не скаже, що ти стара і тобі вже не потрібно чогось. А прожити треба так, щоб коли тобі буде 80, ти сиділа десь у будинку перестарілих чи вдома, дивилася телевізор і думала: «Боже мій, я прожила це життя так, що ого».

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ