Фермер-романтик з Тернопільщини ніколи не переставав мріяти

0
17

17 лютого 2019  року в приміщенні Тернопільського замку відбулася урочиста церемонія нагородження лауреатів щорічного обласного конкурсу «Людина року».

Серед  нагороджених Юрій Романович Березовський – заслужений працівник сільського господарства України, виконавчий директор ПП «АгроН» Тернопільського району, депутат обласної ради.  На урочисту церемонію Юрій Романович прибув із сім’єю.  Адже бізнес  у фермера – сімейний. Назва підприємства «АгроН» розшифровується, як «земля Наталі».Саме дружина займається фінансовими питаннями  підприємства.  Пан Березовський  без родини не уявляє своєї роботи.

– Моя сім’я – це моя надійна стіна, той райський куточок, де відпочиваєш душею, де тебе завжди розуміють і підтримують, – каже підприємець. – А дружина  – як половинка душі, як друге крило, яке робить політ вдалим.

Односельці про нього кажуть: «Людина із безмежно широкою душею і щирим серцем, працелюб, який докладає чималих зусиль задля відродження України». Для нього слова «А хто ж, як не я ?» наповнені особливим змістом, він не боїться брати на себе відповідальність  за долю сім’ї, громади, України.

Починав свою хліборобську кар’єру Юрій Романович у 12 років помічником комбайнера. Батько був заслуженим механізатором України, привчив сина до нелегкої хліборобської праці. У спогадах  аграрія він так і залишився Людиною з великох букви, людяним, шляхетним, чуйним і добрим. Як бракувало потім молодому хліборобу  батьківської опіки, підтримки! Адже вибрав нелегку дорогу – працювати на землі. Мама скрушно хитала головою, знала, як за любов до землі поплатилися їхні родини – висилкою в Сибір, поневіряннями по світах.

– Але мабуть ті хліборобські гени і проявилися в мені, – каже фермер.

Тут у Тернопільському районі він і працював бригадиром, агрономом. А в 23 роки став наймолодшим фермером України.

– Тоді мої 40 гектарів, виділені  навічно  для ведення господарства, стали тим плацдармом, з якого стартувало  моє життя. Пішов на те поле і не міг надихатися теплом землі. Ні досвіду керівництва, ні  радників-професіоналів. Батька не стало, а за мною дружина і двоє дітей. Була сильна мотивація  до праці, до експерименту, до проб і помилок,  успішних врожаїв і пошуків вдалих ринків збуту. Я тоді по-особливому відчув землю. Вона стала для мене живим організмом, фортецею,  в якій ти відчуваєш домашню  захищеність. Та власна земля була для мене не тільки відповідальністю, а й гордістю, випробуванням.  Тоді я не міг навіть допустити думки, що дороблюся до такого великого господарства, що можу поділитися з людьми набутками, щось залишити своїм дітям,  віддячити громаді за те, що маю честь  тут працювати  і робити життя кращим.

Тепер банк земель  в агрофірмі «АгроН» та підприємстві «Березовський», яке входить до її складу, –  4 тисячі га. На них фермер вирощує  пшеницю, ячмынь, сою, ріпак, буряк, кукурудзу. Хоч у розмові  пан Березовський каже – «пшеничка».Таким чином  передає почуття доброти і любові до годувальниці-землі, заряджає позитивними емоціями і душевним теплом навколишній світ, звіряє з ним  своє щире серце. Він у житті знайшов те, що шукав.

Юрій Романович  вважає, що в такий нелегкий час,  сільське господарство – локомотив держави. І він втішений, що докладає і свої зусилля в цьому секторі. Аграрна галузь, за словами підприємця, за останні 10 років прогресувала в геометричній прогресії: новітні технологій вирощування, сорти, високопродуктивна техніка, про яку колись і не мріяли. Він проти державних дотацій,  краще однакові правила гри для всіх учасників ринку землі. Серед проблем називає  відсутність дешевих кредитних грошей для довготермінових проектів, відтік податків на додану вартість (хотілося б, щоб ці гроші лишалися в громаді), відсутність єдиного фіксованого податку на гектар орної землі.

– Нам, як і всім галузям, потрібна стабільність у державі, впевненість у завтрашньому дні, – говорить аграрій. – А дерслужбовцям бракує часу. Не встигли  оприлюднити  бажання, як їм уже недовіра. Я буваю за кордоном, вчуся, аналізую. Хоч європейське фермерство і відрізняється від американського, все ж за кожним з них стоїть гарант – держава. А врожаї і техніка  у нас нічим не гірші, а ще й кращі бувають. Та й потенціал країни невичерпний. У минулому році – 70  млн. т  зернових зібрали, а через 5-10 років буде під силу і 150 млн.т.

– Чим особливий був минулий рік для господарства? – цікавлюся в пана Березовського.

– Черговий рік напруженої праці, здійснення задуманого. Тішуся, що зібрали врожаї не гірші, від попередніх  років. Це для мене вагомий результат. Бо я переконував своїх спеціалістів у перевагах новітніх технологій. Отож, ми рухаємося в правильному напрямку. Вистачить грошей і на гідну зарплату, і технічний парк поновити, вкласти в  розвиток підприємства, докластися до розвитку села. Радий, що колектив омолодився, перспективні, знаючі люди в бухгалтерії, в службі охорони, в обслуговуванні технічного парку. У нас  90%  працівників – від 35 до 40 років. Зараз ми всі в особливому стані – в очікуванні весни. Якби вона зараз настала, то за дві години  уже працювали б у полі.

Він розповідає про все легко, відкриває родзинки свого життя і праці. Він уміє дивитися і бачити. Бачити перспективу в усьому. Все те, що було ніби випадковим, миттєвим, навколо нього розвивається, ніби  підживлюючись і заряджаючись його позитивною енергетикою і  добротою. Так було з пасікою. Подарував знайомий кілька вуликів.  Юрій Романович загорівся ідеєю створення пасіки. А руки все не доходили. У 2013 році довелося пережити випробування аварією.

– Я сказав, якщо Бог дасть мені вижити, розведу цю Божу комаху, – згадує, усміхаючись,  фермер. – Для себе і односельчан. Спочатку це було хобі. А потім почав вкладати кошти, вчитися, досліджувати породи бджіл і зацікавився в результатах. Зрозумів, що це конче потрібна справа.

Тепер у «Агроні» понад тисяча вуликів, автоматичні лінії викачування меду, розфасовки продукції бджільництва.

-У мене є свій знак якості, я впевнений у своєму товарі, – говорить підприємець. – Я хочу, щоб розвивалася ця галузь в Україні, щоб  мед  споживали діти, росла міцна і здорова нація. Рік тому ми створили спілку бджолярів України, яку я очолив, щоб достукатися до держави, бо без її  допомоги не можна лише на ентузіазму відновити  забутий потужний сегмент економіки.

Юрій Романович ще зі школи любив вірш про садок вишневий коло хати. Якось зустрівся із вчителькою, а вона втішена результатами його праці, нагадала, що у творі про те, ким хочу стати, він так і написав: «Хочу бути головою колгоспу».

– Було таке, – сміється керівник потужного аграрного підприємства. – Все мріяв, що, як доживу до старості, то миатиму  – пасіку, садок, ставок… Сад за новітніми технологіями посадили. Ще на новій пасіці  додамо  фруктових дерев.Ставок взяли в оренду, бо там дуже красиво. Риба так собі – для друзів. Поставили лавки, зоокуточок з косулями, оленями, кабанами, павичами, фазанами… Я там душею відпочиваю, односельці люблять це місце. А наймолодший син, якому зараз 14 років якось почав розмірковувати, що можна було б  зробити там базу відпочинку. Я ще про це не думав, але зараз все ніби стало на наїжджений шлях. Уже є де зимівник зробити. Вирощування риби хочемо ставити на промисловий рівень. Мріємо про комплекс  біля ставу – лікувальні будиночки  на бджолах. Дерев’яні бунгало для відпочинку, щоб люди могли з дітьми приїхати на вихідні і відпочити. За кордон усі не можуть поїхати, щоб побачити красу. А в нас не менш живописно, я вже бачу цей проект.

– То вам тепер тільки  мріяти про млинок треба, бо все маєте, – запитую про плани і бажання аграрія.

– Млин у нас давно. Борошно якісне. Сильний, потужний – 15 тонн на добу.

– А як же з мріями ?

– Коли людина не мріє, не планує, не бажає щось гарне зробити, то  нема життя, – переконаний  господар. – Я іноді аж спати не можу від того, що роїться в голові навколо розбудови підприємства. Закрию очі і бачу елеватор у Товстолузі. Хочу будувати нове сучасне офісне приміщення з комплектацією спортивного залу з боксерським рингом.У нас є талановиті тренери і не менш талановиті діти.

Серед наших вихованців –  призери Всеукраїнського рівня. Бачу офіс з рецепцією, із  кімнатою, де буде зимовий сад, багато вазонів. Я дуже люблю зелень, вазони. Обов’язково буде  в одному місці – замість стіни – акваріум. Хочемо стати енергонезалежними за рахунок вітрогенераторів. Хочеться, щоб громади розвивалися, щоб школа була зручною і гарною, щоб дітки із задоволенням до неї йшли. Ми долучилися до її ремонту, перекрили дах, утеплили, зробили спортивний майданчик. Хочу ще зробити біля школи баскетбольний і волейбольний майданчик із штучним покриттям. Принагідно  похвалю наших футболістів. Команда «Агрон ОТГ» – чемпіон області. Ми утримуємо команду з Іваном Адамовичем Чайківським, який мені, як брат: і радимося, і експериментуємо,  ділимося досвідом. Тепер наша футбольна команда грає у Всеукраїнській  аматорській лізі. Рівень України. Започаткований  регіональний етнофестиваль бджільництва «Медове Тернопілля!» цьогоріч плануємо розширити  і зробити Міжнародним. Наші колеги з Німеччини, Молдови, Польщі, Білорусі, Казахстану давно хотіли  взяти участь у такому дійстві. Фестиваль, сподіваюся,  стане  хорошою традицією та справжньою візитівкою Тернопілля, як багатого «медового» краю.

А визнання своєї  праці на регіональному рівні, титул «Людини року» Юрій Березовський вважає  нагородою  для всього колективу і великим стимулом до звершень у буденних справах.

– Не хочу, щоб це пафосно прозвучало, але я патріот, і боляче сприймаю, коли українці виїжджають за кордон у пошуках кращого життя. Ми маємо родючі чорноземи, сприятливий клімат, працьовиту націю. До цього треба додати привабливі умови праці – і все у нас вийде. Вірю в краще майбутнє, бо в працьовитих людей інакше й бути не може.

Хай Господь благословляє  цього романтика  і працелюба   на довгі роки плідної праці, і хай родові «гени хлібороба» тримають його рід біля землі, відлунюються у серці палкою до неї любов’ю, яка і тримає все живе на землі…

Людмила ОСТРОВСЬКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.