У Дрездені тернополянка пішла не до бару, а до картинної галереї

11
573

Тернополянка Ірина Скоробогата із захопленням розповідає, як вона занурилася у мистецтво Дрездена. Враження, які отримала, перебуваючи в Німеччині, порівнює із ковтком густого гарячого чорного шоколаду з крапелькою рому після прогулянки морозним лісом узимку…

– Коли червоними холодними руками береш тепле горня і відчуваєш, як шкіра зігрівається, а ніс лоскоче солодкий аромат хорошого настрою, – усміхається Ірина. – І так три дні від світання до смеркання я споглядала скульптуру, живопис, ювелірні незвичайні творіння, арт-інсталяції. Розмірковувала про те, що такі творіння рук та сердець поєднують людей різних епох і культур. Це як мова, якою можуть порозумітися між собою громадяни різних країн.

Галерея Старих Майстрів, Альбертінум, Галерея Нових Майстрів, багата, насичена архітектура міста, ще кілька невеличких мистецьких галерей – деякі з місць, з якими мені пощастило зустрітися у Дрездені цієї осені.

– Що найбільше здивувало?

– Відкриття – наскільки можуть бути смачні веганські котлети, коли їси їх, сидячи на траві на березі Ельби разом із такими ж мандрівниками-романтиками. А ще, коректність німців при спогляданні творів мистецтва. Відвідувачі музеїв чекали стільки, скільки потрібно, коли хтось робив фото, або ж роздивлявся зблизька полотно. А також дуже багато російськомовних людей (касири в магазинах, продавці, працівники музеїв)

 – Що захопило і не відпускає?

– В одній із галерей зустрілася із фотопроектом «Жінки». Сотні фотокарток із портретами жінок різних епох, культур, національностей. І на звороті історії життя цих сміливих,цілеспрямованих, дивовижних панянок, які пробували, намагалися і Змогли! Змогли зробити світ кращим, світлішим, вільнішим. Духовні лідери, науковці, письменниці, художниці, музикантки, громадські діячки, політики – кожна з них була новатором свого часу, з непростим, але яскравим і недаремним життям.

– Чи варто там побувати середньостатистичному тернополянину чи тернополянці? Чому?

– Не маю визначення «середньостатистичного тернополянина», тому достеменно й не відповім. Хоча… Можна провести невеличке опитування, на що більшість тернополян витратили б 12 євро: на похід до бару, у якому можна узяти соковитий м’ясний стейк, картоплю і пиво чи купили б квиток у картинну галерею?

Місця скупчення мистецтва варто відвідувати захопленим поціновувачам історії, психології, а ще: таланту, виклику, таємниці,титанічної праці, вмінню не здаватися і вірити. Людям,  які аналізують, мислять, відчувають і пізнають життя найрізноманітнішими шляхами. Які можуть довгими хвилинами,годинами поглинати у себе нове і це є для них змістом існування. 

– Які практичні поради, чим їхати, де можна зекономити, де ночувати, що їсти тощо?

– Треба сісти в автомобіль чи автобус, вистояти на польському кордоні годин 8, а потім мчатися автобаном сотні кілометрів. Або ж взяти квитки на літак, не забуваючи про пунктуальність, прийти на рейс і вуаля – ви в оазисі Мистецької Насолоди.

Житло я шукаю на сайті Booking.com. Є готелі, є хостели, можна обрати доступну цінову категорію й бажані умови проживання.

Про їжу. Мене потішив великий вибір їжі для вегетаріанців у магазинах. Уже готові салати, котлетки з сої, сиру тофу, які можна розігрівати, або їсти й холодними.

Щоб зекономити, можна просто гуляти: дуже багата і цікава архітектура, набережна Ельби, парки.

– Ірино, ти якось сказала про музей коштовностей із розчаруванням. Як сприймаєш коштовності? Для тебе вони мають цінність? 

– Так, довелося власним оком ще побачити й дорожезні діаманти та прикраси інкрустовані ними, які виставляють під товстим-претовстим склом, з кількома камерами спостереження та сигналізацією. Я не маю ні золота, ні срібла. Навіть не знаю, чому. Можливо, моя колекція прикрас ще у майбутньому, а, можливо, я і не починатиму її збирати. Живу наразі так, що не відвідую місць, куди було б доречно одягати такі речі. А ще, бачила нещодавно передачу про видобуток срібла у шахтах, у яких щоденно гинуть люди. Спірне питання – чи ці метали принесуть радість такою ціною.

– Якби мала багато дорогоцінностей, то що б робила з ними?

– Відвідувала б вишукані бали та заходи, демонструючи свою діамантову тіару та товсті персні з великим камінням, – сміється. -Може б навіть зробила виставку своєї колекції, як то пишуть в історичних романах, фамільних коштовностей.  

Думаю, що коштовності прикрашають багатьох жінок і навіть чоловіків, роблять їхній образ багатшим, більш насиченим і цікавим. Але ще більше прикрашає здоров’я, блиск в очах від задоволення собою, життям, що особливо важливо з віком.

– Хіба є щось погане в тому, що людина хоче матеріальних благ?

– Думаю, що від бажань неможливо відмовитися.  Але потрібно розділяти відсутність бажань, як апатію, депресію і як стан звільнення від непотребу,який забирає час і гальмує розвиток. Тому треба бажати звільнення. А воно для кожного своє. Усі мрії, бажання, які у нас є, живуть всередині нас з якоюсь метою.

Всі прагнення розуму необхідні для того, щоб поступово підійматися у духовній ієрархії. А такі зміни відбуваються завдяки рухові. І поєднання дії та мудрості приводить нас до прогресу. Якщо ж спочатку мудрості нема, то вона з часом з’являється завдяки діям. Якщо ж прагнення притлумлювати, людина перетвориться на статичний камінь, буде жити в апатії і в духовному та фізичному завмиранні. Я прагну стану усвідомленості, сублімації непотрібних бажань у потрібні саме для мене.

Наприклад, якщо людина хоче заробляти гроші – це прекрасно! Але нехай робить це максимально прогресивно: генерує та реалізує нові ідеї на благо інших. У процесі екологічної для світу діяльності свідомість людини розширюється і вона розкриває свій потенціал, входить у стан потоку. І стає успішною, щасливішою і здоровішою завдяки своїй діяльності. Починає відчувати свою місію, розуміє суть свого служіння. Цього і всім бажаю.



11 КОМЕНТАРІ

  1. Дуже дивна стаття. Молода людина, яка зовсім не має життєвого досвіду і, судячи з інтерв’ю, з браком загального розвитку, претендує прямо на місце якогось духовного гуру. Після прочитання статті склалось враження, що всі тернополяни біжать у Дрездені до бару і тільки вона одна пішла до галереї. Всесвітно відому скарбницю Grünes Gewölbe, до якої строго регламентовано кількість відвідувачів на годину і до якої люди займають чергу за кілька годин, щоб помилуватись ювіелірною роботою не лише європейських, але й китайських майстрів, ця особа описала як пересічний ювелірний магазин, де коштовності оцінюють на вагу. 🙂 Мабуть сублімація пішла не у тому напрямку, що треба. 🙂

    • Нарешті знайшлася людина, яка змогла по-справжньому оцінити інформаційну наповненість цієї статті та інтелектуальний рівень її автора!

      • чекаємо, шановні, ваших статей, продемонструйте свій розвиток.
        Тут висловлена просто думка іншої людини. А брак загального розвитку у того, хто думає, що на все у всіх повинен бути однаковий погляд. Знаю Ірину з дитинства…, сирота, яка заробляє на себе з 14 років. Зробіть саша і наташа щось самі, вийдіть з дому, гляньте на світ навколо, поспілкуйтеся з кимось, окрім як пліткування один з одним. А потім зможете зробити про щось висновки.

    • Заздрість або українська жаба не є добрим супутником для духовного росту, ви певно дуже далекі від теми, що так скритикували чарівну панянку!

  2. Неймовірна мудра красуня!! А заздрісники – недалекі домогосподарки, які прикриваючись уже повнолітніми “дітьми ” паразитують на світі!

  3. Кльово, що поїхала! І кльово, що поділилась враженнями! І те, що може бути цікаво тобі, не обов`язково «захавають» інші, тому не дивуйся)))
    Ми он всюди, де буваєм, шукаєм цікаві атракціони, то теж не кожен зрозуміє))
    Тому ще раз кажу, що молодець! Бо не сидиш на місці, а мандруєш!

  4. Дуже цікаво написано. Я кілька років тому була в Дрездені, але після цієї розповіді хочу поїхати знову.

  5. Дуже цікаво написано, аж самій захотілось поїхати в Дрезден і прогулятись по галереях . Стосовно ставлення до прикрас , то я особисто люблю себе побалувати , хоча Ірина влучно зазначила, що такі речі потрібно мати куди носити.
    Гарна стаття про красиве місто і багатогранну дівчину в ньому, цікаво читати

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.