У країні тюльпанів тернополянка обідала у повній темряві (фото)

4
694

Тернополянка Ірина Скоробогата – дівчина з багатою душею і гострим розумом. У житті шукає вражень, пізнання і ще раз пізнання – себе, людей, світу, Бога… Про найцікавіші спостереження в Амстердамі Ірина розповіла сайту Про Те.

– Ірино, яку мінімальну суму потрібно мати, щоби комфортно себе там почувати?

– Все залежить від запитів туриста. Для когось приємно і прийнятно ночувати в хостелі, чи й на лавці в парку…, а для інших, подорож зіпсута, якщо не зупинилися у хорошому готелі. І ще кожен по-своєму уявляє поняття «хороший». Хтось узяв з дому консервів, інший же хоче відвідати найкрутіші ресторани регіону…

Можу зорієнтувати лише загалом по цьогорічних цінах на різні види помешкань, їжу, розваги…

– А якщо грошей більше?

Чим більше грошей, тим краще. Тим більше досвіду, смаку, вражень отримаєте від міста. Спробуєте нові страви, купите гостинці собі та близьким, побуваєте у музеях, галереях і так далі.

– Що потрібно, щоб туди добратися? Безвіз спрацьовує?

– Потрібен закордонний паспорт, гроші, план подорожі! Як показує мій досвід, краще наперед скласти перелік місць, які хочете відвідати, записати їх адреси і розділити по днях. Спонтанність – це  цікаво, але, у великому, незнайомому місті можна ходити колами, змарнувавши час на зайве добирання, або не цікаві вам атракції, коли ж на сусідній вулиці буде те, що відповідатиме вашим інтересам, а ви просто про нього не знатимете. Добре мати навігатор, карти за якими можна орієнтуватися, щоб знайти те, що вас цікавить.

Так, безвіз працює. Можна летіти літаком зі Львова – квиток приблизно 300 доларів на одну людину. Якщо не берете багаж, а лише ручну поклажу, можна зекономити. Але тоді потрібно пам’ятати про обмеження на розмір сумки, вагу, ввезення рідин, гострих предметів…. Краще дізнаватися деталі на сайтах авіакомпаній. Також можна добратися машиною чи автобусом до Кракова або Варшави і звідти вилетіти бюджетною авіакомпанією до Амстердаму чи іншого міста Європи, зекономивши додаткову суму.

Ще варіант – авто, відстань близько 1500 км, можна порахувати вартість дороги, враховуючи ціну за літр бензину вашого авто та середню швидкість руху. Або ж автобусом, через туристичну фірму, недавно знайома їздила у тур за 250 євро – 5 країн, зокрема й в Амстердам та парк Кекенхоф.

– У яких містах-селах-місцях найцікавіших побувала?

– В Амстердамі та його околицях: містечках Ліссе, Хілегом, Гарлем, Вейк-ан-Зеє. Амстердам називають північною Венецією, тут 162 канали і 1281 міст. Будинки стоять на воді, а дехто живе у баржах на каналах, яких налічується близько 2500.

Помітила, що тут на вікнах майже немає штор, жалюзей чи чогось подібного.

Це впадає в око особливо у приватних будинках, де вікна великі і видно усю кімнату. Це явище має свій початок з 16 століття, коли країну захопила Іспанія, а правителем Голландії став намісник іспанського короля герцог Альба. Він дуже боявся змови та бунту, і щоб попередити їх, видав наказ про заборону зашторювати вікна, щоб було видно, що відбувається у будинку. І зараз це уже традиція тутешніх сімей. Ідеш вулицею містечка і бачиш, як бабуся дивиться телевізор, сім’я вечеряє, хлопчик читає книжку, а котик відпочиває на дивані.  А ще такі великі вікна використовують як двері: через них мешканці заносять і виносять меблі, велику техніку. Щоб дістатися на верхні поверхи є спеціальна техніка, яка спускає та піднімає ваші речі.

Познайомилася із оригіналами полотен Ван Гога в Амстердамі (вхід до музею 18 євро). Цікава доля митця і людини. Він жив за рахунок брата, постійно у боргах, був священиком, торгівцем, і у 28 років почав малювати. Ділить житло з повією, відрізає собі вухо, жителі його населеного пункту звертаються до влади, щоб вигнати Ван Гога з міста через його божевілля, лікується у психлікарні і кінчає життя самогубством. А зараз його картину «Соняхи» оцінюють у 74 мільйонів доларів. Чи відчував Ван Гог тоді, скільки людей колись захоплюватиметься його творіннями?…

– Де краще ночувати?

– У кожного свої уподобання і можливості для ночівлі. Хостели в Амстердамі орієнтовна вартість від 20 євро за ніч, готелі від 50 євро. Чим раніше бронюєте, тим більше шансів зайти оптимальне співвідношення ціна-якість саме для вас.

Можна взяти напрокат авто, наприклад, в аеропорту. Також раджу бронювати наперед через Інтернет, де можна обрати модель машини, що впливає на вартість. І «автомат» завжди дорожчий ніж «механіка». Орієнтовна вартість одного дня прокату 15 євро, це ціна без палива та з мінімальною страховкою (є різні її види, що також впливає на вартість). Також пам’ятайте, що потрібні водійські права та кредитна карточка.

Якщо є машина, то радила б шукати помешкання за межами Амстердаму, збережете кілька десятків євро, отримаєте кращі умови, а також побачите нові краєвиди.

Також є онлайн сервіс каучсерфінг, де можна знайти бажаючих безкоштовно запросити вас до себе додому на ночівлю.

– Що їла-пила там? Скільки потрібно грошей суто на харчування?

– Мала цікавий та приємний гастрономічний досвід на дегустації сирів у «сирному» магазині поруч із квітковим ринком в Амстердамі. Спробувала близько 20 його смаків з різними соусами (ананасовим, гірчичним з грушею, з журавлиною, вишневим, солодким з абрикосом, сливовим з імбиром): сир з трюфелями, тмином, часником, томатами, перцем, кокосом, васабі, песто, ромом (!), портвейном(!), голубий лавандовий сир…  Головка такого сиру коштує близько 10-20 євро. До речі, місцеві радять купувати сувеніри теж на цьому ринку (магнітики, квіти, цибулини тюльпанів, статуетки із символікою країни).

Їжу на будь-який смак можна купити у супермаркетах. Наприклад уже порізаний салат: капуста, огірок, морква, зелень (3-5 євро). Сендвічі, які можете купити на вулиці, 5-9 євро. Чашка кави 3 євро. Пляшку вина можна взяти 4-5 євро. Літр соку 1-2 євро. Хліб 1 євро.

Наприклад, обід з двох страв та напою у вегетаріанському кафе на людину близько 15 євро. Була нагода відвідати заклади з азійською та італійською кухнею, де також можна взяти одну-дві страви та напій за 20 євро.

Персонал, здебільшого, дуже привітний, клієнтоорієнтований. Потрібно знати англійську мову, хоча і офіціант не завжди достатньо нею володіє. Меню є на різних мовах. Можна й натрапити на ту, якою можете прочитати.

– Чи спілкувалася з місцевими? Як вони тебе сприймали?

– Часто працівники туристичної сфери можуть визначити за зовнішністю, з якої частини світу приїхав турист. В мені найчастіше теж впізнають уродженку Східної Європи. Мені завжди цікаво, як вони вміють це так точно вгадати, дехто навіть країну називав…

Сприймають добре, бо турист – це їхні гроші. Чим привітніше зустрінуть у готелі, ресторані, музеї, тим більша ймовірність отримати чайові, позитивний відгук на їхньому сайті, або ж повторний візит.

– Володієш англійською добре?

– На достатньому рівні, хоча, у кожної людини своя вимова, діалект, не завжди з першого разу вдається зрозуміти повністю.

Кажуть, що в місті проживає близько 170 національностей: бельгійці, французи, англійці, вихідці зі Східної Європи… Приїхавши сюди не відчуваєш себе «білою вороною», бо звідусіль чуєш різні мови, бачиш усі кольори шкіри…

– Що там побачила, чого ніколи не довелося бачити? Що найбільше вразило?

– Обідала у ресторані, де їжу подають у повній темряві! І навіть страви, які вам принесуть є сюрпризом. Можна лишень обрати напрямок: м’ясна, рибна, вегетаріанська, веганська їжа. Концепція ресторану у тому, щоб «вимкнути» усі органи чуттів та повністю зануритися у смак та аромат. Бо, тільки коли щось поглинає вас повністю, можна це пережити сповна. Спеціально навчений персонал: люди із серйозними вадами зору, за руку заводять вас у темне приміщення і починається гастрономічна мандрівка. Ви вгадуєте, що вам принесли, а потім, коли виходите на світло, офіціант озвучує чи ваші здогади були правильними. Найкраще було їсти руками, бо зі столовими приборами впоратися було не просто. Фото їжі, як ви розумієте, зробити не вдалося.

Це цікава психологічна, чуттєва практика, коли «вимкнувши» одні органи відчуттів, інші загострюються. Навіть рецептори на пальцях починають як ніби відчувати смак. І, справді, зробіть такий експеримент удома. Заплющте очі та скуштуйте звичні продукти і поділіться враженнями у коментарях під статтею.

Також в Амстердамі є кілька явищ, про які пишуть на всіх сайтах для туристів, які сюди збираються. А саме, легалізована проституція з її кварталом Червоних ліхтарів, де напівголі жінки і не тільки, пропонують свої послуги; кофішопи з можливістю там покурити «траву», яка у нас заборонена; а також узаконені одностатеві шлюби, відповідно є такі пари, яких можна побачити на вулиці, символіка (прапори кольору веселки, сувеніри, де цілуються два хлопчики чи дівчинки). Мене це не вразило, а лише наштовхує на роздуми, який вплив ці та інші явища мають на розвиток людства та кожної окремої душі.

А ще бачила дуже великий вибір гумових качок для плавання у ванній: качка-єдиноріг, супермен, бетмен, пілот, балерина, лікар, космонавт, будівельник, пожежник, співак – кому потрібно, вже знає куди їхати на закупи.

– Мабуть серед тюльпанів потішила своє око і фотоапарат. Вдалося зробити найвдаліші фото? Які саме?

– Ділюся з читачами сайту найкращими, найулюбленішими фото! Фото природи завжди вдалі і вона завжди задоволена, як виходить на фото. Я можу годину фотографувати одну квітку, бо мені завжди здається, що кадр неідеальний і можна зробити ще кращий. Але в Кекенхофі я взяла себе в руки і фотографувала кожну клумбу лише 15 хвилин.

– Бачила на березі моря фото з тюльпанами в наплічнику. Там так просто їх можна нарвати цілий оберемок? Чи потрібно платити? Скільки?

– Світлини зроблені на березі Північного моря в містечку Вейк ан Зеє, це 25 кілометрів від Амстердаму. Переклад назви – «район на морі». Природа тут сувора: лише три кілометри від виходу Амстердамського каналу у Північне море, часті вітри, дюни утворені ними, що відобразилося на загартованому характері його мешканців. Дізналася кілька фактів з історії містечка, ділюся з читачами.

З 1999 року  місцева влада оголосила Вейк ан Зеє «Культурним селом Європи», щоб популяризувати проживання у невеликих містечках і селах. Це мало передусім практичний характер: щомісяця громада села зустрічала групу із 50 мешканців одного із 10 інших містечок, учасників програми, та розміщала їх у місцевих сім’ях на 3 дні. За час перебування на гостей очікувала цікава програма: прийоми, концерти, екскурсії на кораблі, святкові страви та музичні вечори, в якій брали участь не лише гості, але й місцеві жителі.

Також протягом своє історії люди пережили наступ важкої промисловості, об’єкти, якої розташовані вздовж каналу, поширилась аж до краю села. Коли плани для нової хвилі промислового підйому були оголошені в 70-ті роки минулого століття, громада Вейк ан Зеє виступила проти.

Жителі почали боротися проти знищення свого містечка, бо вважали себе більш важливими, ніж промисловий розвиток. Починаючи з сімдесятих років село не менше ніж тринадцять разів входило у різноманітні плани розвитку території, які загрожували існуванню села. Свого часу за рахунок землі Вейк ан Зеє уряд планував будівництво аеропорту, розміщення складу для зберігання забрудненого мулу, будівництво електростанції, тощо.

Саме це змусило мешканців Вейк ан Зеє об’єднатись в спільній боротьбі за майбутнє містечка, оскільки лише сильне громадянське суспільство могло відстояти власні інтереси. З іншого боку, жителів поєднала культура. Люди вважали, що рівень культури населеного пункту залежить не від кількості театрів, музичних подій, бібліотек, чи виданих книг, а від гостинності мешканців, і того, як люди ставляться один до одного. Такі приклади варто запозичити і нашим землям…

А квіти просто так рвати не можна і навіть шкода. Бо якби кожен із сотень тисяч туристів, які приїжджають «на тюльпани» вирвав хоча б по квітці, залишилася б «лиса» земля. Ці тюльпани я купила на квітковому ринку Амстердаму: 50 штук – 10 євро. Якщо придивитися, то рюкзачок на фото у мене теж з червоними тюльпанами. Купила його рік тому у Львові і навіть хотіла комусь передарувати, а тут він так гарно «вписався» у сюжет.

– До Голландії краще їхати  тільки тоді, коли цвітуть тюльпани? Який кольорів вони там є? Чи є сорти, кольори,  яких в Україні не доводилося бачити?

– Кожному варто орієнтуватися на свій смак. Якщо людині нецікаві квіти, то краще підібрати інші атракції, їх там вистачає, якщо пошукати в Інтернеті. Відвідини парку займають від 4 годин. Тим, хто не отримує задоволення від рослин, кольорів природи, не варто витрачати час.

Тюльпани тут є білі, різних відтінків рожевого, жовтого, червоного, оранжевого, фіолетового, а також жовті з червоними вкрапленнями чи білі з рожевими… 90% з наявних там сортів в Україні не зустрічала, але я не є знавцем тюльпанів. Нехай знаючі читачі глянуть на фото і, можливо, впізнають знайомі для себе види.

– Яка небезпека, халепа тощо може трапитися саме в цій країні? Чого варто остерігатися в першу чергу?

– Кажуть, що необачні, занадто пристрасні туристи захоплюються дозволеною «травою». Особливо ті, хто заходить у кофішоп вперше, не знаючи, як підібрати її сорт і дозування для себе. Читала на форумах про Амстердам, що дехто зіпсував собі відпочинок, захворівши після таких експериментів.

А ще місцеві розповідали про ймовірні крадіжки велосипедів. Якщо ви взяли його напрокат, краще не розлучатися з ним надовго.

– Що з тобою там трапилося найнеприємніше?

– Як то кажуть «на рівному місці» зламався фотоапарат. Треба везти у ремонт…

–  А яка мить була найщасливішою?

Мить, коли приїхала у парк Кекенхоф. Адже він і був основною ціллю мандрівки. Квіти, квіти, квіти, кольори, атмосфера свята – рай для фотографа. Завдяки зробленим фото маю прекрасні листівки для привітання друзів з днем народження у Фейсбуці.

– Що там тебе розсмішило?

Краще сказати – привернуло мою увагу, бо це було трохи кумедно. Один із балконів центру Амстердаму. Хтось прикрасив його ляльками-відьмами. Може там живе відьма? Або ж це магазин сувенірів? Або ж просто хтось колекціонує… Хто зна.

 – З якими думками приїхала додому? Що зрозуміла для себе?

– Приїхала зі спостереженнями про дуже рівні дороги, навіть у маленьких селах. Про добре розвинену велосипедну інфраструктуру: і в Амстердамі, і в прилеглих містечках є вело доріжки, велосипедисти повноправні учасники руху. Помітно, що місцеве населення дуже впевнено почуває себе верхи на своїх «залізних конях», бо багато хто однією рукою кермує, а іншою набирає смс, або ж тримає морозиво, бутерброд, або навіть читає газету. Велосипедами користуються, як діти, які їдуть в школу, люди далеко за 60, або ж молоді батьки, коли спереду до велосипеда прикріплена спеціальна колясочка для дітей.

Кажуть, що велосипедів в Амстердамі близько 800 тисяч. Але коли життєвий шлях велосипеда закінчується, ремонту він не піддається, його скидають у канал міста, з якого його виловлюють служби прибирання і відправляють на смітник.

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА



4 КОМЕНТАРІ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ