Завдяки Тернополю Маріанна Лович здолала страх перед темрявою і розпочала нове життя

0
337

Маріанна Лович добре знає нічний Тернопіль. А ще новорічно-різдвяний… Дівчина, яка два роки працювала у Тернополі журналістом і фотографом-фрілансером, виходила на прогулянку саме вночі. Таким чином робила виклик сама собі, переборюючи свої страхи, міркувала про несподівані повороти і подарунки долі. Маріанна розповіла, чому, перебуваючи у Львові, ностальгує за Тернополем.

– Коли світ спить –добре дихати, рядок з поезії Богдани Матіяш, який найкраще пояснює мою любов до ночі, а в Тернополі, коли в мене було багато часу наодинці з собою, цю пору доби я полюбила ще більше. – розповідає Маріанна. – Писалися різні речі: вірші, влучні рядки, есеї, спогади, а якось випало таке космічне явище, яке всі називали “супермісяць” (коли Місяць найближче до Землі, 19 березня 2011-го), захотілось написати невелику теплу історію, ввівши в її сюжетну лінію цей факт. І поки я її писала в голові вибудувалося ще кілька ідей для продовження. Я не могла закінчити напівслові і поволі почали з’являтися розділ за розділом… Так і закрутилася “Аристократка”, наразі так і недописаний твір, місцем народження якого завдячую Тернополю.

– Чому саме вночі виходили на прогулянку? Менше людей? Є можливість запам’ятати краще? Але ж темно? Не страшно було?

– В дитинстві я боялась темряви, бо темрява – це невідомість, яку не завжди можеш пояснити. Коли подорослішала, темрява вже не викликала перестороги, навпаки стало цікаво її дослідити, щоб зрозуміти чи справді варто її боятися. Так, попри все абстрактне уявлення цього терміну, я розуміла, що ніч не найкращий час для прогулянок містом, але це мене не зупинило.

– Які люди, на вашу думку, натрапляють на дива у новорічно-різдвяні дні?

– Кажуть, що диво – це те, на що ти заслуговуєш, хоч і не завжди цього очікуєш. Тому диво для мене – це такий собі приємний бонус-премія. І безперечно, якщо ти відкриваєш двері для дива – воно заходить.

– З вами дива у Тернополі траплялися? Які?

– Те, що для когось диво, для іншого – збіг обставин. Для мене дива – це нові знайомства та емоції, несподівані повороти подій. Усіх і не перелічиш.

– Це стосувалося особистого?

Особистих див у житті не бракувало і я щаслива, що вони присутні.

– Який чоловік вартий того, щоб його любила жінка?

– Той, котрий сам хоче і може любити.

– Які стосунки вважаєте найкращими і найоптимальнішими?

Кожен обирає свою модель відносин. Для мене – це однозначно партнерство, де обоє мають місце для особистого, творчого, кар’єрного зростання, де обоє слухають і чують одне одного.

– Ви були заміжньою. Творча жінка краще реалізовує себе у сімї чи на самоті? Чи сімя жінку поглинає повністю?

Так, заміжньою була ще в роки студентства, але це не заважало ні творчості, ні роботі. Так, як за освітою я журналіст, то почала працювати дуже рано і паралельно з навчанням це займало більшу частину доби. З колишнім чоловіком через це конфліктів не було, він жив за таким же графіком. Тому, будучи дорослішою, я завжди виставляла пріоритет в стосунках – мій обранець має ставитися з розумінням до моєї творчої діяльності.

– Ви приїхали до Тернополя після розлучення. Звідки переїхали?  Тернопіль допоміг реабілітуватися? Як?

Я завжди називаю Тернопіль містом моєї реабілітації, містом другого старту та другого дихання, така собі безпечна “зелена зона”, в якій можна відновити сили. Я й досі приїжджаю сюди “по натхнення, це місто мене заряджає рухатись далі, як і тоді, коли це було життєво необхідно, коли я за два місяці змінила локації Львів-Прикарпаття. Нові люди, оновлені погляди на світ, новий досвід спілкування з людьми, зрештою нова картина світу, яка й зробила свою справу в моєму подальшому розвитку як індивідуальності.

– Що здобули для себе у Тернополі?

Здобула віру в те, що якщо ти живий, то піднімайся і пробуй ще раз. Нічого неможливого не існує, поки ти справді цього хочеш.

– Чому під час новорічно-рідзвяних свят переїхали з Тернополя до Львова? Кажете, що це була межа? Яка?

Час переїзду співпав із завершенням моїх робочих обставин, я відчувала, що хочу спробувати щось інше. До Львова я поверталася, як до старого дому, але вже іншою людиною.

– У скількох містах ви уже встигли пожити і звідки ви родом?

Родом я з Прикарпаття, я завжди жартую, звідти, де ходить “Карпатський трамвай” (с. Старий Мізунь). Навчалась у Львові, жила в Пустомитах, в Тернополі, тепер знову у Львові, але є робочі плани на деякий час знову змінити місто.

– Тобто буде мандрувати далі?

Наразі у Львові дуже багато робочих та творчих зв’язків, мені завжди є до чого повертатися з новими силами. Колись у мене виникла думка, ще за часів перебування в Тернополі, що хотіла б пожити у всіх обласних центрах України. Тоді думалося, що хоча б по року часу на місто, думаю зараз би відрізки були дещо меншими, але коли є переспектива їхати – я собі не відмовляю.

– Чому часто робите фотозйомки серед снігів? Любите зиму? Чому?

Взимку я народилась і це хороший для мене час, який я називаю “перезавантаження”. Завжди те, що надумалось взимку, виливається в творчості та в роботі весь наступний рік.

– У вас яскрава зовнішність і вибираєте середньовічний одяг, чому саме його? Де були останні зйомки?

Мої друзі “Лицарський орден Паладинів” займаються історичної реконструкцією періоду середньовіччя. Я приєднуюсь до їхніх заходів та спеціалізованих фестивалів, як фотограф, відповідно й сама перейнялась цією темою. Цьогоріч сама пошила собі костюм для щорічної “Зимової Варти”, яка проходила в с. Унів. Кожного року локація виїзду змінюється, складається сценарій заходу, є певна тема (відтворення історичної події чи побутових моментів з Середньовіччя), де кожен має свою роль. Мені дуже подобається бути частиною цих заходів, бо завжди повертаюся з добрячим зарядом натхнення.

Довідка: Маріанна Лович – добре інформований оптиміст: сподівається на краще, але завжди готова до форс-мажору. Не любить зайвої багатослівності, але цінує вміння висловлювати свою думку. Більшу частину її життя займає фотосправа, частково маркетинг. За освітою – журналіст. Хобі – майструвати елементи декору з підручних матеріалів.

Серед інтересів – психологія, тлумачення снів, танці. Свого часу танцювала джаз-фанк, але з хореографом працювали над міксом музичних стилів серед яких були і східні.

Здобутки – навчилася розуміти себе.

Наталія ЛАЗУКА



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ