Тернополянка ніколи не забуде двох мандарин і пачку «Мівіни» під подушкою у день Миколая

– Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить?

Мама сумно усміхнулася. Вона не чекала, що ми про це запитаємо. Думала, ми й так все розуміли.

Шестеро дітей, господарка, чоловік-алкоголік… Який Миколай? Вчора в магазині взяла пляшку олії “на запис”. Нерафінованої, бо вона дешевша. Хліб спекла сама, щоправда пісний. Зварила квасолевого супу, без м’яса. Просто картопля й квасоля. Так, на воді. Старалася зводити кінці з кінцями.

– Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить? – ми запитали маму, бо нам було соромно перед іншими дітьми в школі, які завтра вихвалятимуться подарунками. А ми не будемо…

– Ви дурні! Миколая не існує, – сказала старша сестра. Вона читала книжку і навіть не дивилася на нас. Але я помітила сльози в її очах. Змокріли очі й в мами. Але вона знов усміхнулася нам:

– Тепер Миколай приходить до тих, в кого є гроші…

Ми, малі нічого не розуміли. Так і полягали спати. А десь ходив Миколай, піднімав легенько подушки і клав подаруночки чемним дітям.

***

Вранці ми прокинулися і почали гратися. Мама на кухні розпалювала в грубці. Як тільки почула, що ми граємося, зайшла в кімнату. Вона усміхалася:

– Ви вже бачили, що приніс вам Миколай? – запитала.

Ми на мить завмерли. І всі кинулися до подушок. О, диво! У нас лежали дві мандаринки і кожному по пачці мівіни!!! Не передати те відчуття радості. Миколай нам приніс подарунки!!! Він про нас не забув.

Мама була весела. А ми щасливі.

***

– Мамо, а чому Миколай нам нічого не приносить?
Лише тепер я зрозуміла, яким болючим було це запитання для моєї мами. Я дивлюся на свого маленького сина і дякую Богу за достаток, мир і злагоду в сім’ї.
Тіште своїх діток. Вони пам’ятатимуть це все своє життя. Я ж ту пачку грибної мівіни ніколи не забуду. Дякую, Мамо (Миколаю)!

Наталія ЧЕРВАК