У Тернополі важко порозумітися іншомовним дітям і молодим матусям

0
1156

Про анексію дитячого майданчика.

Прийшла з Артемком нині на майданчик. Дитина одразу кинулася до улюбленої жабки-тунелю – любить там повзати. Але вона вже була зайнята. Буває таке. Але дитині не поясниш, він хоче те, що хоче.

Своїми руцями зловився і намагається влізти в середину. Хлопчик, років 5-ти, виштовхує Артема і каже мені:

– Убєрітє сваєго рібьйонка. Ето мой дом!

Ви б шо? Саме так, я остовпіла. Пояснюю, що майданчик для всіх, треба ділитися і дружньо гратись, але малий загарбник невблаганний. І тут звідкись припливла його мама:

– Максік, у тібя какієта праблєми?

– Єта тьотя міня вигоніт…

Просто скажу, що спільної мови ми не знайшли. Та й про що може бути мова, коли мови нема…

Але, щоб закінчити день на позитиві, ми побували на 5 майданчиках, побачили багато класних дітисок, які ділилися з нами іграшками, усміхалися і ми почувалися, як вдома.

Наталія ЧЕРВАК

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ