Тернополянку обурює, що «Укрпошта» працює, як в радянські часи

2
320

 «Ви що смішні? Там всюди банда… Що хочуть, те і роблять. Повсюди різні тарифи ставлять!» – ось це я почула у відповідь від продавця через інтернет із однієї з недалеких від Тернополя областей, коли схотіла замовити собі через мережу щось одягу. А я всього лиш поцікавилася, чому із Харкова, приміром, плачу 15 гривень за доставку, а з її міста «Пі» повинна доплачувати аж 20-25 гривень?!

Узагалі не все так просто в тій «Укрпошті». Люди постійно скаржаться на черги, спричинені зависанням комп’ютера, повільністю роботи оператора, не завжди відповідними умовами, у яких транспортуються/зберігаються посилки, що стає причиною їхнього пошкодження…

Особисто я колись зіткнулася, на мій погляд, взагалі з повною нісенітницею. Колись виписувала журнал. Так, було таке… І от, передплативши його на цілий рік вперед (бо перші номери були захоплюючі), я за кілька місяців зрозуміла, що то, м’яко кажучи, «туфта». І вирішила відмовитися від посилок. Так ось у видавництві сказали, що вони нічого проти не мають, але потрібно вирішити питання повернення грошей через «Укрпошту».

Я так і досі не зрозуміла, в чому була проблема, бо співробітники «УП», зв’язавшись з центральним (може, й київським) відділенням, впали у спражній ступор і транс через велику кількість актів і документів, які би їм довелося оформляти, щоб повернути мені якихось там 100 гривень. Довелося читати «туфту» і далі.

А ще незрозуміло, чому в окремих відділеннях дозволяють посилки відправляти просто в пакетиках, а в інших – тільки у їхній фірмовій упаковці. Бо є страх і ризик, що там може бути вибухівка (пригадуєте, як колись боялися отримувати незнайомі листи, остерігаючись сибірки?).

До речі, про «упакування» на «Новій пошті», яку я теж дуже люблю. Часом. Кілька місяців тому була неприємно вражена, що за тоненьку книжку довелося доплатити ще 35 гривень. Краще би взяла її в книгарні, просто там таких не буває… Як шкода, що пророкують знову подорожчання послуг до 45 гривень…Але за що?! За те, що інколи посилки теж псуються?.. Часом пакувальники доходять просто до божевілля, оформляючи посилку за 300-400 гривень. От, наприклад, велосипед у знайомих – скалатали для нього дерев’яний зовнішній  каркас, як шалені павуки намотали, певно, цілу котушку скотчу. Коли посилка прийшла, то люди були ошелешені і ціною (пів вартості велика), і виглядом конструкції. «Таке враження, що пакували яйця Фаберже!» заголосила жінка і… відправила посилку назад. А тепер  порахуйте, на скільки «влетів» продавець?…

Попри це все, чи знали ви, що співробітників пошти також різними способами «перевіряють» зверху, чи належно вони виконують свою роботу? Після тих перевірок бідолашні часто п’ють валер’янку і мають додаткові сиві волосини. І при цьому (конкретно в тих відділеннях, які знаю я), залишаються надзвичайно людяними і порядними, принаймні в Тернополі. Чомусь пригадується мені робота санстанції, коли всю лікарню трясе, як у лихоманці, щоб не платити великих штрафів…

Ось такі думки у День Незалежності, і все-таки хочеться побажати, щоб кожен день хоч трошки нас наближав до істинної свободи – вибору, життя і слова.

Валерія ДУМАНСЬКА

2 КОМЕНТАРІ

  1. панi Валерiе! А де та тернополянка згадуе про радянськi часи? Н1 одного слова про радянськi часи у вашому опусi нема. Та i якщо згадувати радянськi часи. то вашiй поштi i вам заодно дуже далеко до них.

  2. от для чого розпалювати неприязнь до себе, пані Ганно? Я радянські часи знаю тільки з оповідей батьків – це величезні черги, дефіцит продуктів тощо і саме це я і мала на увазі так називаючи статтю. Треба вчитися читати поміж рядків, і Вам я своїм опусом це рекомендую,в бо Ви, швидше за все, теж залишилися в тих часах – коли часто не було найменшої поваги до праці іншої людини. Це, до речі, теж ознака совковості.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ