«Любов буде до гробу, а татуювання – на кілька місяців довше», – тернополянка Альона Барновська

0
1751

Близько 20-ти візерунків на тілі має тернополянка Альона Барновська. Татуювання – усіх стилів. Переважно графічні. Є надписи, а також тату, виконані у стилі реалізму. Щодо кількості завжди жартує,  що тату – це як чіпси, спробувати одну штуку – взагалі не варіант. Із самого початку Альона на думці мала набити лише два візерунки. Не більше.

Альона – перебуває у декретній відпустці. Виховує двох синів. За фахом – журналіст.

– Альоно, у тебе імідж дівчини з характером, смаком і рішучістю. Це – вимушений образ чи в житті саме така? Як це впливає не відносини з оточуючими?

– Насправді мій імідж лише наполовину відповідає дійсності. Адже в душі я доволі скромна і навіть дещо сором’язлива людина. Тому мій образ – це своєрідний виклик самій собі. А в житті я енергійна і активна людина, люблю експериментувати, можливо, саме це і спонукало мене стати такою як я зараз є.

Як мій стиль впливає на відносини з оточуючими? Скажемо так, на тих, хто мене добре знає, це не впливає ніяк. Ну а щодо чужих або нових для мене людей – то тут варіанти різні: дехто мене просто не сприймає, а дехто, навпаки, намагається познайомитись.

– Яке найбільш яскраве враження маєш від реакції знайомих, родичів чи перехожих на твоє тату? Що казали веселе або і ж і неприємне?

– От буквально нещодавно я йшла, а назустріч старший чоловік, побачивши мене, просто вголос вигукнув: «О, Боже!» при цьому зробивши такий вираз обличчя, наче побачив привида перед собою… Взагалі я вже звикла, що на мене дивляться деякі люди, як на якийсь виплодок пекла. Одна жінка ледь не перехрестилася, коли мене вздріла. Хоча були старші жіночки, які мені навіть робили комплімент. Одна навіть заступилася за мене в маршрутці. Я тоді була приємно здивована. Адже  поки я їхала, інша бабуся цілу дорогу вголос обурювалася моїм зовнішнім виглядом, поряд з нею сиділа та жінка. Очевидно, вона сподівалась, що сусідка її підтримає. Але жінка навпаки піднялася з крісла і пересіла, промовивши, що це не її справа і кожен обирає сам, як йому жити і що з своїм тілом робити. Ось так.

– Чи зважаєш на думку інших людей? Якщо зважаєш, то до кого собі дозволяєш прислухатися?

– Я зважаю лише на думку найближчих мені людей: мами, чоловіка і своїх синочків. І, звісно ж, друзів. А думка чужих людей мене не цікавить.

– Чи варто зважати на думку інших, коли тебе оцінюють? А коли щось кажуть неприємне? Чому люди критикують?

– Оцінка – це надто суб’єктивна річ, а особливо, що стосується краси і зовнішності, щоб на неї зважати. Раніше, коли мені хтось говорив щось неприємне щодо моєї зовнішності, мене це дуже ображало, я переживала через це. Але з часом навчилася абстрагуватися від цього і не зважати.

Чому люди критикують? Думаю, тут кілька причин. Хтось через нерозуміння, хтось через банальні стереотипи, нав’язані суспільством. А дехто таким чином, мабуть, самоутверджується.

– Хто вплинув на вибір твого стилю? Чи що?

– Взагалі пірсинг і тату мене зацікавили ще в старшій школі. Моєю улюбленою співачкою, на той час, в принципі як і зараз, була американська співачка Pink. Думаю, для тих, хто знає її, моя відповідь буде більш ніж вичерпною.

– Як змінилося твоє життя після того, як зробила тату? Якось це вплинуло?

– Завжди жартую, (не забуваючи повторяти свою улюблену фразу, що в кожному жарті лиш доля жарту), що моє життя кардинально змінилося після народження двох синочків. А після того, як я зробила тату, воно стало хіба кольоровішим.

– Що порадиш тим, хто хоче наважитися на тату?

– Пораджу лише одне – знайти дійсно професійного майстра. В тату – це найголовніше!

– Чи думала про те, що років через 20 шкіра буде іншою?

– Шкіра може й буде іншою, а я залишусь тою ж. Головне –  самовідчуття. Зрештою, завдяки тату сильно зморшок не буде видно.

– Хто для тебе авторитет в житті і роботі?

– В мене нема якогось одного авторитета. Для мене авторитетною є думка багатьох людей, які мені близькі: це і батьки, чоловік, сестра, друзі. А щодо роботи, то тут важко сказати. Адже я вже у другій декретній відпустці поспіль. Не займаюсь професійною діяльністю – тележурналістикою. Моя робота вже 7 років – бути мамою. Тому мої головні авторитети тут – мої сини.

  – Люди іноді вважають, що особистість з тату і ще й яка слухає важки рок, може бути агресивною. Це – стереотипи?

– Так. Це чистої води стереотипи. Зовнішній вигляд зовсім не показник того, яка людина за своєю суттю. За статистикою, найчастіше ґвалтівниками і вбивцями виявляються спокійні, тихі і нічим непримітні люди.

– Але, мабуть, дівчину з численними тату на тілі нікому не спаде на думку образити?

– На щастя, мене зло оминає. Мабуть, так.

– Скільки років твоїм дітям? Що вони кажуть?

– Старшому сину Олексію – 7, а меншому Андрійкові – 4. Ой, вони в захваті від моїх тату. Часто мене копіюють, малюючи собі на тілі різні орнаменти. Їхня улюблена цукерка – з перебивкою у вигляді тату.

– Як виховуєш своїх дітей? Що у вихованні найголовніше?

– За принципом – дитина – це особистість. Стараюсь прислухатись до них в усьому. Моя ціль – виховати їх добрими і розумними людьми, а також справжніми чоловіками. Найголовнішим у вихованні дітей вважаю любов до них.

– Виховуєш дітей так, як свого часу виховували тебе?

– І так, і ні. Скажімо, модель виховання я взяла таку, за якою виховували мене, але з часом (перенасичення інформації, сучасних технологій тощо) я її дещо під корегувала. Якщо можна так сказати.

– У школі ти була хуліганкою чи чемною? А твої діти як поводяться? Що кажеш їм, коли бувають розбишачками?

– Я в школі була спокійною, слухняною дівчинкою. Мої ж малі – це моя протилежність. Вони енергійні, шумні і часто неслухняні. Іноді розуміють лише мову сили. Тому деколи за їхню поведінку віддувається їхня попа. Але вони все-одно знають, що я їх люблю.

– Ти – сімейна людина чи схильна більше до самостійності?

– Більш схильна до самостійності. Але оскільки декретна відпустка затягнулася надовго, тому тут хоч-не-хоч, а мусиш бути сімейною.

– У чому секрет ідеальних стосунків між чоловіком та жінкою?

– Секрету ідеальних стосунків між чоловіком і жінкою, на жаль, не знаю. Самій цікаво. Адже свої стосунки я такими назвати не можу. Чи бувають ідеальні стосунки? Думаю, нічого в цьому світі ідеального нема. Тому стосунки міжстатеві – не виняток.  До речі, моїм улюбленим жартом на цю тему в контексті тату, є «Любов буде до гробу, а татуювання на пару місяців довше». Трохи чорний гумор, але правдивий.

– Що робиш, щоби не засмоктав побут?

– Так, я вже 7-й рік перебуваю у декреті. І ось на носі – ще одна така відпустка… А для того, щоб побут не засмоктав, потрібно займатись улюбленою справою. В мене – це спорт (тренажерний зал і аеробіка). Коли малі підросли, то почала підробляти вдома копірайтингом. Читання – хороший засіб вийти за межі побуту. А взагалі, це залежить і від особистості. Адже є жінки, особисто знаю таких, які віддаються повністю сім’ї і не сприймають це як засмоктування у побут, а, навпаки, насолоджуються таким життям. Так що все відносно.

– І на завершення. Твоє ім’я Альона так і вписане в паспорті. Тернополяни не мають претензій до імені?

– Проблеми через це почалися ще в школі. Вчителі не хотіли в журналі записувати Альоною, бо, бачте, такого імені нема. А тепер дивуються. Мовляв, що це російське ім’я. А я відповідаю: «По-перше, воно білоруське, а по-друге, яка різниця, яке походження імені?» Воно моє і звучить Альона. Крапка. Я вважаю, що Олена, Альона і навіть Лєна – різні імена, адже звучання їхнє зовсім інше.

Наталя ЛАЗУКА

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ