Бібліотекар з Тернопільщини не проти, щоб люди читали електронні книжки

0
246

Чомусь склалися стереотипи, що бібліотека – це королівство тиші, яке не можна потривожити. Ну, тоді Тернопільська міська бібліотека №2 для дорослих – це виняток. Коли приходиш – тут завжди людно: святкові вечори, бібліотечні салони, групи читальної терапії, малювання і танці. А справжньою королевою книг можна назвати нині провідного бібліотекаря Надію Качуровську. Вже 20 років жінка пропрацювала завідувачем цієї книгозбірні. Вважає, людина має займатися тим, що їй найбільше подобається в житті.

– Цікаво, що таке книга для біблотекаря? Скільки книжок прочитали ви? Чи ведете якісь підрахунки?

– Ніхто не заперечить, що навчання – світло, а книга забезпечує нам освіту. Я ставлюся до книжок, як до культурного і духовного надбання цілого людського суспільства. Книга – це освіта, це культура і нарешті – це ліки, аптека для душі. А також – це й матеріальна цінність, яку можна придбати за гроші.

Скільки книжок я прочитала? Не знаю. Багатенько, але могла би й більше. З того часу, як прийшли інформаційні технології, ми всі стали витрачати на них забагато особистого часу. Навіть таку популярну форму, як БукЧелендж (коли ставляться собі завдання прочитати за рік 100 чи стільки-то  книг і передати естафету другові), потрібно описувати у соцмережах, що й  займає купу часу.

– Яка вікова категорія тернополян найчастіше приходить до вас по книжки?

– Я вважаю, що те ділення на вікові категорії в бібліотеках з часом відійде. Нині бібліотеки мають працювати так, щоб це було насправді цікаво. Вже ніхто не приходить конспектувати в бібліотеці підручники чи щось інше. В нас бібліотека для дорослого читача, але, коли приходить дитина з бабусею-дідусем, мамо-татом, то стараємося, щоб кожний з них пішов з бібліотеки з «власною» книгою, щоб кожен отримав свою, для своєї вікової категорії, книжку. Так і комплектуємо книжковий фонд, щоб на якомусь стелажі була частинка і для малечі.

– Що обирають для читання тернополяни?

– Якось зайшла до книгарні «Є» і поцікавилася в продавця, який топ-продаж книг.

–  Люко Дашвар останнім часом, – відповідає.

Я це порівняла з видачею книжок в бібліотеці. Подібна картина. Люко Дашвар – це авторка, яка пише масову літературу. Ці книги для розвантаження, для відпочинку. Це є те, що називають «книготерапія». Раніше в нашій бібліотеці хітами були Дарія Донцова, Поліна Дашкова, Сідні Шелдон, Даніела Стіл. Нині вже є багато українських авторів масової літератури. Їх об’єднує серія  літературного конкурсу «Коронація слова»: Адрій Кокотюха, Володимир Лис, та сама Люко Дашвар і дуже багато інших авторів. Тут друкують  книжки на історичні, пригодницькі, соціально-побутові теми. Всі вони шалено популярні в бібліотеці. Якщо ще повернутися до недавніх 90-х років  – то саме ці «донцови», «шелдони»  «лікували»  душі багатьох читачів. Це був час безгрошів’я і безробіття.

– Своїм читачам пропонуєте багато різного, а в які книжки полюбляєте занурюватися самі?

– Історичні романи я «обожнюю», тішуся кожному новому виданню і новій книжці. Наздоганяю прогалини радянської школи. Читаю книжки, які почали друкувати вже в незалежній Україні. Якось прочитала «Гетьман Іван Виговський» Івана Нечуя-Левицького. Бо ж не пасує, щоб читачі-школярі знали про цей роман, а бібліотекарка бачила тільки його обкладинку. Серед найулюбленіших – роман «Сестри Річинські» Ірини Вільде. Це історія Західної України. Пропускаю радянину, що там описана, яка охоплює «золотий вересень» 1939 року. Розумію, що без цього книжку би не надрукували в ці часи.

Ще я прихильник поезії, особливо стародавньої, написаної в екзотичних країнах Індії і Японії. Минулого року на Львівському Книжковому форумі придбала собі поезію Мацуо Басьо в перекладі О.Панченка. Там пропонується паралельно оригінал усіх 980 хоку славнозвісного японського поета Басьо. Читаю цю поезію, що складається з трьох рядків, у перерві між працею, відпочинком, а особливо перед сном.

– Людина, яка багато читає, яка вона?

– Цікава собі й оточуючим. Я завжди кажу це своїм юним читачам. Якщо ви читаєте – з вами буде про що поговорити. Ви будете лідером в своєму товаристві. Вашу думку цінуватимуть. Ви збагатите свою мову, найдете багато слів, яких раніше не вживали, поповните свій словниковий запас.

– Чи варто заставляти читати книжки? Чи можна насильно прищепити любов до книжок?

– І так, і ні. Якщо, наприклад, дитину не заставляти щось корисне робити, то вона цього й не зробить. Ну, хто би з нас дуже успішно вчився, якби наші батьки не наполягали і не карали нас за невивчені уроки? Що ми прочитали б тоді? Діти особливо потребують, щоб їх виховували в потребі читати. А дорослі? То таке… Тут сам собі господар.

– Як ставитеся до сучасних технологій – до електронних книжок. Це майбутнє книг, чи просто тимчасовий винахід, якому не витіснити паперові видання?

– Дуже позитивно. Мені зручно тримати рідер, в якому записано 150 книг чи щось таке. Займає мало місця і завжди можна взяти з собою. Якось я запитала тернопільського письменника Олександра Вільчинського: «Чи давали ви дозвіл на електронний варіант своїх книг?» «Ні, – каже, – не давав.» А я йому: «Тоді це порушення авторських прав!» «Та най там, – відповів. – Я втішаюся, що мої книжки будуть читати хоча би в електронному варіанті.» Отже, для автора головне, – щоб його знали й читали ним написане. Електронна книжка і друкована будуть йти паралельно.

– І правда, не всі ж книжки нині можна відшукати в бібліотеках, на жаль. Чи читаєте ви онлайн?

– Читаю іноді. Це коли мені «припече», я ще не маю друкованої книжки, а хочу її читати. Так було з книжкою «Маленька парижська книгарня» Ніни Джорж. Якось читач взяв цю книжку і довго не віддавав. Довелося читати в електронному вигляді.

– Які переваги-недоліки читання з монітора комп’ютера можете вказати?

– Школярі (та й студенти), коли бачать грубезну книжку, то деколи відмовляються її брати. Кажуть, що пошукають в електронному вигляді. Це також варіант. Лиш би читали. З часом зрозуміють, що потрібно піклуватися про свій зір.

– Бібліотека – це не тільки книжки, які там зберігають. Чим захоплюєтеся і захоплюєте інших?

– Я від природи новатор. Люблю організовувати собі й іншим дозвілля, щось вигадувати. Наразі організувала «Бібліотечний салон». Там ми розмальовуємо малюнки-антистрес, обговорюємо прочитані книжки, слухаємо аудіокнижки, які записані нашими соціальними партнерами МедіаЛаб – Тернопіль в ПК «Березіль». Нещодавно закінчили літні заняття під назвою «Кольорові канікули». Дітки підуть вже до школи, тому ми продовжимо збиратися вже на осінніх канікулах. Спочатку розмальовку-антистес я вивчила сама. А тепер можу надавати консультації нашим читачам.

–  Ваші побажання читачам журналу ПРО Те.

– Любіть життя. Це Божий дар. Даруйте щастя іншим. І не покидайте читання.

Спілкувалася Наталія ЧЕРВАК

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ