Як тернополянин допоміг незнайомці втратити усі гроші з банківської картки

0
456
Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Зранку їду на роботу. Спека у Тернополі шалена. Хоча що я вам розповідаю, ви і без мене це уже помітили.

Попри те, що організм повільно занурюється у спекотно-апатичний стан, мочкою правого вуха чую розмову, яку по телефону веде жіночка на сусідньому сидінні. Жіночці років так… Але не будемо про те, про що не заведено. А ось сама розмова викликає певну підозру. Особливо враховуючи, що тримає вона у руці банківську картку і комусь по телефону називає цифри з неї. А потім ще і перепитує:

– Дівоче прізвище матері?

Розумію, що в мене на очах відбувається злочин. Знову якісь телефонні аферисти намагаються зняти у людини усі кошти з карточки. Не встигає сусідка відповісти як там мати до заміжжя звалася, як я вириваю у неї з рук телефон.

– Жіночко, ви що робите?, – шепочу тихенько щоб не привертати зайвої уваги. – Ви що, телевізор не дивитеся, радіо не слухаєте, онлайн-журнал Про Те не читаєте? Це ж аферисти вам телефонують, гроші зараз усі знімуть і шукай їх потім, як прохолодного місця у цій маршрутці.

Повертаю жіночці телефон і сиджу із щасливою посмішкою на обличчі. Відчуваю себе лицарем, який врятував даму від дракона-афериста.

Ось тільки в її погляді не помічаю вдячності. Натомість там читається розгубленість, роздратування і навіть трішки ненависті.

– Мужчина ви що зробили? Я карточку загубила. А на ній пін-код записаний. Телефонувала в банк щоб заблокували.

Не встигла вона фразу закінчити як її мобільний коротенько пискнув. Смска прийшла. Вона повідомлення прочитала і зітхнула так тяжко- тяжко.

– Ну ось хтось таки зняв усі гроші.

Я миттєво спітнів. І то не від спеки. Починаю прокидати що маю з рухомо-нерухомо майна щоб компенсувати людині втрачені через моє втручання гроші.

З нерухомого у мене лише дача. А з рухомого собака, але я її не ніколи не продам.

– Скільки там було? – ледь видавлюю з себе.

– 246 гривень.

У цю мить я зрозумів, що фраза “немов вдруге народився” має під собою певне підгрунтя. У мене є такі гроші. І я їх не заробив. Просто вчора вистачило розуму зробити маленьку ставку на виліт київського “Динамо” з кваліфікації Ліги Чемпіонів. “Динамо” таки вилетіло, зате у мене в кишені з’явилося зайвих 300 гривень. Віддаю їх своїй “жертві”. 246 втрачених і 54 як моральну компенсацію.

На наступній зупинці жіночка виходить, але ще встигає у дверях покрутити пальцем біля скроні. А я їхав ще кілька зупинок і думав чи варто і далі намагатися робити добрі справи. А то якось вони трішки дорого обходяться.

Марко КЛЕВЕЦЬ

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ