Вредні думки тернополянина про Львів

5
1675

ЛьвівЖивучи за 120 кілометрів від Львова, вперше я потрапив туди у віці десь 20 років – раніше якось не випадало нагоди.

І мені одразу щось замуляло. Якось дуже було видно, що не Україна.

Все було дуже гарно – архітектура, атмосфера, фльор, мощений бруком – але мені воно було якесь таке трохи повите смутком, схожі відчуття я мав на старих польських та єврейських цвинтарях – де порослі мохом потріскані плити і написи на ідиші та латинкою навіювали думки про безслідно зниклих чужих мені людей.

Я собі дав на спокій на довго років, але за останні роки випало прочитати багато мемуарних спогадів тогочасних львів’ян – спогади Станіслава Лема про своє львівське дитинство, Анжея Хцюка, історії про Шкотську кав’ярню та Атляс.

І цей смуток викристалізувався.

Про сучасний Рим жартують, що це студент, який показує туристам за гроші труп своєї бабці.

Це саме можна сказати і про сучасний Львів, лише з ремаркою, що показують труп чужої бабці.

Чужої. Ота вся атмосфера кінця 19-го та першої половини 20-го сторіччя, якою та щедро торгують зараз у Львові гуртом та вроздріб – вона не українська. Це справді прекрасний, зворушливий, дуже цікавий і неймовірно атмосферний світ, створений поляками, приправлений євреями і малеееенькою дрібкою українців.

Батяри, ґвара, кав’ярні, ґонор і жарти. Все польське. В Шкотській кав’ярні сиділи польский математик Стефан Банах і польський фізик Станіслав Улям. В мегапопулярному Атлясі пили та їли польські актори, поети, режисери, аферисти, письменники, художники. Творча еліта була небідною і творила атмосферу, яку ми не спроможні зараз відтворити, бо творчі у нас без гроша, а по рестораціях сидять безликі комерсанти, випадкові туристи і штучні діти заробітчан. І тому так нудно і найцікавіше відбувається в тарілці.

Тодішній Львів був без туристів – можете собі уявити кайф? Приїжджих було багато, бо це було крупне ділове місто, але вони всі приїжджали по справах і до міста ставились зовсім по іншому.

А українцям в тому місця практично не було. Ні в ресторанах, ні в університетах, ні в культурі.

“Караїми, грані в тризуб” – цитує слова одного із своїх співвітчизників про українців Хцюк.

Ми були позбавлені права на Львів і лише довбані совіти змогли відібрати його у поляків.

І якось дотепер гірко на французів, котрі надали Польщі військову та дипломатичну підтримку і, спорядивши армію Галлера, фактично зруйнували ЗУНР та всі надії на незалежність.

З більше двох тисяч українських шкіл при Австро-Угорщині на Галичині залишилось десь зо три сотні. Решту ви знаєте.

Львів місто справді дуже кльовезне і славетне на весь світ. Зрештою, самі поляки жартували про свою тогочасну Польщу, що вона як бублик – всередині порожньо, а все найцікавіше по краях.

І ми для Львова не спромоглись нічого кращого, як просто торгувати тою старою красою, як нелегальні бурштинові копачі з Полісся.

От тільки ніяк не можу позбутись відчуття, як з тої картинки про СССР, де заселялись нові жильці з периферії в красиву доглянуту квартиру.
“Как хорошо, што прєжніх жильцов расстрєлялі”.

Володимир ГЕВКО

5 КОМЕНТАРІ

  1. Вредний ви, пане Володимире. Спробуйте на Львів з екскурсоводом подивитись. На одній лиш площі Ринок: Ян ІІІ Собеський, названий в честь діда Івана Даниловича, Товариство Просвіта, Народна торгівля, аптека Михайла Терлецького. Стефан Банах читав лекції українською і чудово вмів нею писати. А та “малееенька дрібка українців” то були ТИТАНИ якщо говорити про їх вплив на розвиток українства. Чи то пасувало українців тільки “поштучно” чи відсотково рахувати? Іван Франко, Андрей Шептицький, Михайло Грушевський, Соломія Крушельницька, Іван Левинський, Климентина Авдикович, Олена Степанів, Ірина Вільде, Роман Шухевич, Степан Бандера – це лише часточка тих хто жили у Львові сто з гачком років тому. Українці були представлені у всіх сферах діяльності Львова. Спадок декого з них дотепер має надзвичайний вплив на долю сучасних українців. А ви кажете “малееенька дрібка”…Приїздіть, дайте собі ще шансу пізнати Львів український 🙂

      • я ще вам можу і про єврейський, і про угорський, і білоруський 🙂 Люблю рідне місто, ще купу всього не знаю, але є час і бажання 🙂

  2. Іван Левинський , Юліуш Цибу́льський, Петро Війтович, Владислав Садловський, Сильвестр Гавришкевич, Еугеніуш Червінський, Лушпи́нський Олекса́ндр, Альфред та Юліан Захаревичі, Багенський Іван – українці, львівські архітектори залишили великий архітектурний спадок. І це лиш 19 – початок 20 століття.
    Шаноний Володимир ГЕВКО, познайомтесь зі Львовом…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ