У Тернополі унікальна школа для жінок відзначила 13-річчя

0
159

15722895_1265918043488830_177682821_nУже 13 років у Тернополі діє «Школа щасливого материнства св. Анни». Психотерапевт і координатор проекту Марія Хомів розповіла, чому саме – школа і чи можна материнству навчитися, незважаючи на те, який в жінки материнський інстинкт, яке виховання, погляди тощо.

– Материнство – дуже глибинне. – розповідає Марія Хомів. – Незважаючи на виховання і погляди та стереотипи, можна точно навчитись навикам догляду, годування, стресостійкості, підготуватись до пологів, зрозуміти основи того, що відбувається з мамою під час та після вагітності.

А ось відчуттю материнства навчитись важко, але дуже варто пробувати працювати зі своїми неусвідомленими відчуттями. Пропрацьовувати страхи, тривоги, невпевненість, образи, минуле, в ідеалі ще до вагітності.

– Що у вас можуть почерпнути майбутні і теперішні матері? Яку інформацію, якої нема в інтернеті, книжках і якою не володіють бабусі?

– У нас можна почерпнути український досвід, дізнатись новинки та основи, послухати фахівців своєї справи, попрацювати над особистісними елементами розвитку. Все решта – самостійно освоїти в процесі власного досвіду.

15683538_1265917920155509_1708135595_n– Що змінилося за 13 років у школі?

– Незмінною залишилась любов до жінок в очікуванні, турбота і тепла групова взаємодія. Змінилися насамперед наші фахові надбання. Є багато нових нововведень, є ідеї розширювати школу, є багато мрій.

– З якого віку починається материнство? З дівчинки, яка бавиться, з дівчини, яка дбає про себе, із зачаття чи вже із народження малюка?

– З дитинства, від мами, з ігор та відношення до себе. Поглиблюється в підлітковому віці. Звісно, при хорошому перебігу цих етапів – ми бачимо адекватну маму.

– Про материнський інстинкт. Що це таке?

– У науці материнський інстинкт – це біологічний механізм турботи про потомство, забезпечення його безпеки і навчання навичкам самостійної турботи про собі. Але якщо в природі тривалість періоду батьківського піклування невелика (він триває не більше трьох років), то у людини закінчення періоду «дитинства» пов’язане з настанням не тільки фізичної зрілості, але й з психологічної та соціальної зрілістю. Повинно пройти мало не два десятки років, поки у потомства не з’явиться можливість піклуватися про себе без допомоги батьків. І, звичайно, механізм материнського інстинкту, обумовлений генетично і заснований на фізіології і гормонах, не може функціонувати так довго. Тому те, що більшість людей називають «материнським інстинктом», насправді являє собою думку суспільства про те, як повинна поводитися хороша мама.

15722856_1265921733488461_796489295_nСьогодні можна не мати материнського інстинкту як біологічного механізму, але при цьому виховувати дітей і турбуватися про них нітрохи не гірше – і за функціональністю і за результатом, ніж це роблять жінки, про яких кажуть, що у них «розвинений материнський інстинкт».

Материнський інстинкт даний нам від природи, а материнське поведінка – це результат соціального навчання і культурних традицій суспільства.  Прийнято вважати, що якщо у жінки немає материнського інстинкту, вона не буде проявляти любов до своєї дитини. Однак не варто ототожнювати материнський інстинкт і любов. Материнський інстинкт – це найдавніший природний механізм, а любов – еволюційно новий емоційний комплекс. Материнський інстинкт спрямований тільки на біологічне виживання і ніяк не впливає на ваше щире бажання зробити свою дитину щасливою, соціально адаптованим і успішною людиною.

– Часто можна почути про жінку, яка дбає про дитину, що вона скажена мама або квочка. Звідки такий відтінок кепкування або навіть зневажливості до людини, яка ревно дбає про своє дитя?

– Уявіть собі маму, яка постійно боїться за свою дитину, турбується про те, що вона не зможе про нього як слід подбати. Ці страхи і тривоги опановують нею до такої міри, що вона вже не помічає потреб і особливостей самої дитини. Крім того, надмірна мамина тривога і гіперопіка вселяють дитині думку про те, що навколишній світ небезпечний – ще б пак, адже навіть мама не може забезпечити йому захист, впоратися з власними страхами та переживаннями!

Згодом це може сформувати у дитини невроз, низьку самооцінку, складності в спілкуванні з однолітками. Ось чому турбота про дитину не повинна бути надмірною і гнітючою. Замість того, щоб через кожні п’ять хвилин перевіряти, чи міцно спить ваш малюк, краще скористайтеся моментом і відпочиньте самі. Щоб дитина виросла в любові, поряд з нею повинні бути щасливі, спокійні та впевнені в собі і один в одному дорослі. А це можливо тільки тоді, коли батьки вміють добре піклуватися і про себе, мають різнобічні інтереси.

15731657_1265917793488855_396209024_n– Чи є ті, яким не подобається, яку інформацію ви доносите жінкам? Як це сприймаєте?

– Звісно, це звичайний світ, а ми неідеальні і не всезнаючі. Сприймаємо адекватно, розраховуємо лише на тих, кому наша робота є дійсно цікава та потрібна

– Чи цікавитеся долею тих жінок, які приходили свого часу у школу? Чи цікавитеся їх дітьми?

– Ми заохочуємо жінок телефонувати до нас, приходити на наші численні та різнотематичні зустрічі. Нам приємно бути дотичними до їхнього особливого часу в житті – ПЛЕКАННЯ ПРО ЖИТТЯ.

– Чому жінка стає найглибиннішою, пізнавши материнство. Як вона змінюється зовнішньо і внутрішньо?

– Жінка, стає Благословенною, поцілованою Богом, світлою, глибинною, тою, яка дає зміст, зерно, цвіт. Така жінка світить і світиться, вона є джерелом, Мадонною. Якщо жінка про це мріє, і цим гордиться – вона розцвітає.

Що може бути прекрасніше материнської любові? Світ існує завдяки любові і наше життя не має сенсу без неї.

Цікаво: Перинатальний – поняття, що складається із двох слів: пери (peri) – навколо, поряд і натос (natalis) – той що відноситься до народження.

В жодному з етапів свого подальшого життя людина не розвивається так інтенсивно, як в перинатальному періоді, починаючи з клітини, яка перетворюється всього через кілька місяців в досконале створіння, яке володіє надзвичайними здібностями і непереборною жагою до знань. Перинатальний розвиток несе в своїй основі думку про необхідність надання ембріону, а потім і плоду найкращих матеріалів та умов для розвитку. Це повинно стати частиною природного процесу розвитку всього потенціалу і усіх здібностей, які генетично закладені в яйцеклітині.

Більше тисячі років тому у Китаї вже існували перинатальні клініки, де вагітних оточували красою і спокоєм. Сьогодні, на жаль, нема заповідників для вагітних, тому кожна вагітна жінка і кожна родина, де живе жінка в очікуванні Дива, має намагатись прагнути до краси, спокою, внутрішньої гармонії, доброти і любові. Лише такий підхід створить необхідну пренатальну основу для розвитку щасливої нової людини.

Ярина БОЙКО

15722436_1265917843488850_1759081334_n

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ