Українська мова в ірландських атестатах: як вчителі зберігають ідентичність за кордоном

У цьому навчальному році комісія Міністерства освіти і науки України та Міністерства закордонних справ верифікувала   68 освітніх осередків, які відповідають державним вимогам та отримали право реалізовувати програму українознавчого компонента для українських дітей у різних країнах світу. До цього переліку ввійшла і  суботня українська «Рідна школа» Дубліна.

З цієї гарної новини ми почали розмову із співголовами  благодійної організації «Асоціація Українців в Республіці Ірландія», які очолюють освітньо-навчальний напрямок, вчителькою Марією Старух і  директоркою школи Надією Іванніковою та вчительками Оксаною Кузик, Оксаною Мичкою, Лілією Ілку, Марією Мацієвською.

– Верифікація суботніх і недільних шкіл — це офіційна процедура підтвердження відповідності освітнього осередку вимогам Міністерства освіти і науки України, – говорить директорка. – Якщо дитина ходить з понеділка по п’ятницю в ірландську школу, а в суботу навчається в українській, то беруться результати   навчання в обох школах, і на основі  їх в Україні можуть видати  свідоцтво  про отримання повної загальної середньої освіти українського зразка.

Це дуже важлива річ, коли ми говоримо про українськість за кордоном, про тримання зв’язків, про те, що українські родини за кордоном – це  агенти змін і розвитку України. Це рішення є для нас надзвичайно важливим і довгоочікуваним кроком, який засвідчує довіру держави та підтримку української громади в Ірландії. Наша спільна мета , щоб діти  зростали в українській мові, культурі та традиціях, залишаючись міцно пов’язаними з Батьківщиною, де б вони не жили.

– Кажуть , школа – шматочок України в закордонні, віддзеркалення життя наших земляків на чужині. Як воно змінювалося за ці 17 років освітнього осередку?

«Створенню школи передувало заснування у 2008 році благодійної громадської організації  «Асоціація Українців в Республіці Ірландія» (АУРІ), – говорить Марія Старух, яка ініціювала створення  організації і школи. – Тоді було багато українців, які вже тут народили дітей і хотіли школи, щоб маленькі українці знали своє коріння.За законами цієї країни, школу можна було відкрити під крилом асоціації. Наступного року під юридичним дахом організації відкрили в Дубліні  навчальний заклад “Рідна школа”, який прийняв понад 70 дітей  українців».

Надія Іваннікова, пригадує , як спочатку  працювала педагогинею, а згодом стала директоркою. «Заняття у нас тривають дві години щосуботи. Найскладнішою у нас була ситуація в 2014 році, коли вчительки  емігрували в Канаду, а я залишилась наодинці з 32 учнями від 7 до 12 років, тобто різним рівнем знань. Тут  війна почалася, в Ірландії працюють російські школи, а єдина українська на грані закриття. Але ми тоді з подружжям Яворських – Оксаною і Олександром дали собі раду і продовжили навчання,»- каже директорка школи. Марія Старух розповідає про сьогоднішній день навчального закладу : «У школі в чотирьох класах до початку повномасштабного вторгнення росії  навчалося понад   30 дітей. З новою хвилею людей, яких з домівок вигнала російська війна, у нашу школу прийшло понад 60 нових учнів.

Я особисто об»їхала всі регіони, де компактно проживають українці і з місцевою владою домовилася про оренду приміщень. АУРІ продовжує відкривати нові  відділення, зокрема,   в Дундалку,  Дрогеді, містах Слайго,  Віклов, Лімерік, Вестпорт, два відділення в Дубліні. В цих осередках «Рідної школи» навчається до ста дітей.Будемо просити Посла України в Ірландії Ларису Герасько допомогти відкрити школу   (ЯКЕСЬ МІСТО ДУДЕБАРІ, може я на слух не добре написала) північний захід Ірландії )там дуже багато українців.

Посольство України  в останні роки    передає нам благодійні чеки на тисячу доларів для придбання підручників та навчальних матеріалів. З вересня 2023 року для наших дітей в ірландських школах українська мова стала факультативною, а з червня 2025 року учні складають  іспит з української мови для атестату про закінчення навчання. У нашій школі з»явився новий клас для підготовки учнів до складання іспиту.Веде його вчителька Оксана Кузик».

Пані Оксана за фахом  вчитель української мови з першою освітою –  дошкільне виховання. Понад 13 років працювала в Національному університеті ім. І.Франка  головним редактором університетського видавництва. «Дітей  дуже люблю, тому іншої професії не шукала,- розповідає вчителька.

– Хотіла прислужитися українцям  у збереженні мови та ідентичності. Працюю з десятирічками. І маю ще клас, де готую учнів до складання випускного іспиту  на сертифікат з української мови, яка в Ірландії має статус іноземної і бали від екзамену зараховуються при вступі у виші Ірландії. Звісно, ми були щасливі, що Ірландія визнала українську мову на рівні з іншими іноземними, але конкретної програми підготовки до іспиту  не мали. Увагу зосереджували на граматиці, лексиці, письмових вправах. Минулого року я була екзаменатором і відзначила для себе досить високий рівень знань. Це був і для мене досвід, я побачила,  що головне – розуміння тексту, читання, аналіз, думка. Цього року я написала програму підготовки: підібрала теми творів на 150 і на  300 слів,  аналіз і синтез.

Для підготовки до складання іспиту на рівень сертифікату у нас ще є онлайн курси. Набравшись досвіду роботи в суботній школі, я розробила програму  для наших діток початкової школи.Бо програми  МОН не враховували специфіку навчання за кордоном, коли всього дві години на тиждень дитина чує українську».

Двадцять років тому до Ірландії мігрувала ще одна вчителька зі Львова Оксана Мичка, яка там працюючи за фахом, неодноразово була переможницею обласних та всеукраїнських учительських конкурсів.Шість років тому починала тут із найменших, які народилися в Ірландії,  і тепер пишається, що жоден учень з її класу не залишив школу. Досвід роботи з ними,   дав поштовх також для структуризації програми навчання.

«Це має бути план навчання  для дітей, для яких сприйняття України віддалене в поколіннях , тому бажано робити це блоками,- ділиться пані Оксана. –  Якщо ми сьогодні говоримо про історичну постать, то все підібрано про неї, якщо про рослини, то це інший розділ. Бо коли кажеш, що в слові «чумацький» є словотворчий суфікс, то треба пояснити, хто такий чумак, де Чумацький шлях і чому вони на волах по сіль до Криму їздили. Ми навчаємо дітей за нашими підручниками, але в них тема закордоння не врахована. Поки що я збираю такі розділи, практикую, але для видачі програми потрібен час і гроші. Я живу в місті Каррік-он-Шаннон і до Дубліна добираюся 2 години, а ще повернутися треба. Це мій вихідний, бо працюю я на повному завантаженні  інспектором якості на величезній фабриці, де понад тисяча людей виробляють медичне обладнання. У моєму місті також є українська школа. Але я не можу залишити своїх учнів, наш колектив, який став для мене віддушиною, частинкою України».

Вчителька  фізики з досвідом роботи із старшокласниками і державної служби в департаменті освіти Чернівецької ОДА, Лілія Ілку відкрила для себе методику роботи з шестирічками.Чотири роки тому пані Лілія приїхала до своєї доньки Вікторії, яка працювала в школі. А коли донька повернулася в Україну, взяла її клас.

«Мені знадобився досвід роботи із старшокласниками, я почала набувати нових знань, навчатися разом з малюками. Я маю арсенал вправ, методик навчання української мови, що допомагають учням захопитися нею і оволодіти. За рік ми вже пишемо, читаємо. І я вже подумую, коли повернуся додому, то можу відкрити такий навчальний заклад роботи з маленькими дітьми. А ще я тут працюю в Ірландській школі на групі продовженого дня. Для цього достатньо було підтвердженого досвіду роботи з дітьми. Ми всі з різних куточків, а в цій школі «збудували» свою Україну  і серце наше б’ється з нею в унісон».

«Знання української відкриває ширші обрії , а знаючи ще ірландську й англійську,  наші вихованці можуть бути потужними   адвокатами України, дохідливо зможуть пояснити людям наші  цінності, за які  воює  ЗСУ, попросити допомоги і підтримки,- говорить вчителька, заслужена артистка естрадного мистецтва України, журналістка з Калуша Марія Мацієвська, (сценічне ім»я – Маріанна Роз).- Я перший рік займаюся з дітками першого і другого класів  у відділенні «Рідної школи» -Дублін 4.У мене перша освіта дошкільне виховання, друга освіта – музично-педагогічна. Діти для мене — джерело щирості й натхнення. Коли я бачу їхні допитливі оченята, розумію, що кожне заняття — це маленький крок до збереження нашої мови, культури й любові до України, навіть далеко від дому.Вони дуже талановиті. Ми вже виступали за шкільних концертах, брали участь у Різдвяних заходах у нашій церкві, де я співаю в церковному хорі».

Директорка школи Надія Іваннікова пишається і школою, і колективом:

«Ще в нашій команді Валентина Адаменко, Ірина Сокур, Анна Кіянюк, Наталя Фірсовська. Разом з навчальною програмою, впродовж року  при активній допомозі батьків ми готуємо виховні святкові заходи, – розповідає  пані Надія. – У нас тісна співпраця, дружба з Дублінською Українською Греко-Католицькою церквою Блаженного священномученика Миколая Чарнецького, парохом якої вже 13 років є о. Василь Корніцький. Цей осередок українства  активно допомагає нашим воїнам ще з 2014 року. А з початком широкомасштабного вторгнення рф  ця допомога зросла в десятки разів. З  дозволу та благословення о. Василя в приміщенні церкви  наші учні неодноразово виступали перед парафіянами. Цього року в нас була благодійна Коляда, в якій взяли участь учні, вчителі та батьки «Рідної школи» разом з Асоціацією українців в Ірландії та нашими партнерами.

Дітки власноруч робили костюми, зірки, Різдвяну атрибутику. Ми хотіли зібрати кошти  для дітей-сиріт в Україні і наколядували  2 020 євро. А раніше у  храмі  ще зібрали 435 євро. Ці кошти – турбота й знак того, що ми дали можливість сиротам відчути підтримку. А ще в ці дні ми долучилися до збору коштів  на карету швидкої допомоги. Асоціація українців в Республіці Ірландія за роки широкомасштабної війни передала в Україну 66 швидких , але вони на передовій  недовгий час витримують, тому збори постійні.

Цього разу нам допоміг  директор розважального центру Funderland  Дон Бірд, який  для українських родин надав безкоштовно 500 квитків. Це вже другий рік поспіль ірландці дарують  українським родинам таке свято. При вході на атракціон стояла благодійна скринька, в яку люди задонатили  на потреби українського фронту. Ми щиро дякуємо всім, хто долучився до збору, і нашим ірландським друзям за солідарність з Україною. Марія Старух у розмові підкреслила важливість 2026 року і для АУРІ, і для «Рідної школи».

Питання не тільки в завершенні проєктів, які фінансувалися поетапно, а і в утриманні кордонів України. Ми віримо, що наші ЗСУ втримають територію, стануть зразком бойової звитяги і досвіду протистояти ворогові. Тоді Україна запрацює в багатьох міжнародних проєктах, підуть інвестиції на відбудову і розбудову і нам буде легше дихати, знаючи, що на рідній землі справедливий мир. А поки що ми тут  для того, щоб нагадувати, що Україна стоїть  і захищає собою весь світ від осатанілого агресора. І дітям на уроках ми  розповідаємо  про наших героїв і  споконвічну боротьбу за волю і незалежність, про перспективу і розбудову України. Тепер у нас ставлення до мрії, як до цілі – разом з українцями на материнській землі збудувати світом визнану непереможну державу, якої так прагли багато  поколінь українців».

Людмила ОСТРОВСЬКА, Дублін, Ірландія.