Як поезія Стуса допомагає говорити про травму: думка психотерапевта з Тернополя

6 січня — день народження Василя Стуса, одного з найпотужніших і найсвободолюбивіших українських поетів ХХ століття. Його доля — переслідування, табори, заборони — могла зламати будь-кого. Але, як вважає психотерапевт Наталія Гаєвська, саме в цьому — феномен Стуса та приклад посттравматичного зростання.
Про це вона розповіла в інтерв’ю «Е ні, Я НЕ ЗДАМСЯ. Посттравматичне зростання», наголошуючи:

«Василь Стус, який, не зважаючи на всі переслідування та трагічні події, пройшов через них і створив настільки глибоку, чуттєву й чутливу поезію. Це — про посттравматичне зростання».

На думку Гаєвської, людина, яка доходить до такого стану, не тікає від болю — вона проживає його та знаходить нові сенси.

«Людина стає справжнішою. З’являється більше щирості, правдивості. Вона дозволяє собі жити згідно з власними цінностями, а не нав’язаними очікуваннями», — пояснює психотерапевт.

Показовими є історії людей, які після тяжких досвідів — зокрема війни — переосмислюють життя, змінюють пріоритети й починають шукати те, що справді їх наповнює.

Читайте також: “Гени передаються від сьомого покоління”, – психолог Наталія Гаєвська

Наталія Гаєвська додає: у час повномасштабної війни посттравматичне зростання відбувається не лише на рівні окремих людей, а й цілої нації. Ми стаємо більш свідомими себе, більше цінуємо власну культуру, здобутки й мову. Комплекс меншовартості, який довго супроводжував українців, відходить у минуле.

«З’являється реалістичніше, адекватніше сприйняття себе. В інформаційному та культурному просторі — більше українського. Відроджується своє», — каже вона.

Василь Стус — символ того, що навіть у найтемніших обставинах людина здатна зберегти гідність, правду та внутрішню свободу. А його поезія, яка залишилася нащадкам, нагадування про це.  Дивіться інтерв’ю про посттравматичне зростання тут:

Читайте також: Психотерапевт Наталія Гаєвська: про енергію, її втрату, лібідо і близькість