“Просто раніше для “папірєживать” були серіали, а зараз наші блогери. Добре, що людина має вибір. Але погано, що робить вона його на пусту голову” (з коментаря під постом про ІПСО у Фейсбуку)
У вас є власна сторінка у соцмережі? Вітаємо вас, ви – на фронті. Вже давно інформаційний простір став полем неабияких битв.
– Ну, і що? – скаже хтось із активних завсідників “фейсбуків”, – це ж тільки інформація, вона не вбиває!
Біда в тому, що не тільки пересічні аборигени інформаційних полів, а й люди, від яких залежать долі держав, схильні недооцінювати можливості й потужності інформації. Ми стверджуємо, що анексія росією нашого Криму стала можлива лише завдяки чистому виграшу в інформаційній боротьбі за мізки місцевого населення. І ще – через трагічну й ганебну недооцінку українською владою інформаційної складової гібридної війни в цілому й російсько-української війни зокрема. Проте, справедливості ради, треба сказати, що й за кордоном до президентських виборів у США і вторгнення російських полчищ в Україну не вірно оцінювали зусилля рф саме у сфері ІПСО. Чого тільки вартують нещодавні камінг-аути найбільших розвідок світу – американської та британської, які зізнались, що повелись на міф про “другу армію світу” й недооцінили вільнолюбивий войовничий дух українців.
Це – правда. Одна людина, навіть наділена великою владою і повноваженнями, не може впоратись з ІПСО супротивника. Вплинути – може, збити хвилю – теж. А от нейтралізувати зовсім ворожий вплив – ні. Чому? От тут і виступаємо ми – рядові інформаційного фронту – користувачі й завсідники соцмереж. Наша перевага в кількості. Це той варіант, коли гуртом і батька добре бити. Питання в тому тільки, чийого батька ми б’ємо: свого, чи запарєбрікового. Якщо ми б’ємо чужого, ворожого – то ми молодці. Якщо ж свого – то стаємо тими, кого називають “корисними ідіотами”.
В інформаційне поле противника ІПСО підкрадається непомітно. Якийсь абсолютно лівий аккаунт підкидає яскраву за подачею інформацію, що несе в собі ворожий меседж-чіп. Це може бути пост у мережі, невеличка стаття на непримітному інтернет-ресурсі, відео в Тік-Току. Такі повідомлення створюють співробітники спеціального підрозділу інформаційних військ росії. Потім до розгону цієї інформації долучаються спеціально створені ботоферми – автоматизовані мережі неживих акаунтів, сторінок, ботів, які починають з шаленою швидкістю поширювати тексти, відео з меседжем-чіпом. Коли під повідомленнями з’являються коментарі, туди заходять інтернет-тролі – спеціально найняті й підготовлені агенти, задача яких – спровокувати масштабні обговорення. Навіщо? З трьома цілями:
– по-перше, щоб публікація не сходила з екранів (коментарі, перегляди, реакції піднімають повідомлення в мережах і видають його більшій кількості користувачів, ось чому відомі блогери на Ютубі просять тиснути на “дзвіночок”);
– по-друге, активність читачів/глядачів привертає увагу великих ЗМІ чи блогерів з істотними аудиторіями, вони підхоплюють меседж і вивозять його, наче паровози, в офіційне інформаційне поле, легітимізуючи чіп-меседж;
– по-третє, активність споживачів дає інформації друге життя, тобто ворожий чіп-меседж потрапляє вже у породжені самими користувачами мереж тексти, відео, меми, приколи, і блискавично поширюючись, осідає на мізках громадян, перетворюючись на наратив – часточку картини світу людини.
Оцих коментаторів, дописувачів, критиків, що гуртуються навколо ворожого наратива, даючи йому друге, а інколи й третє, й четверте життя, називають “корисними ідіотами”.
“Корисний ідіот” – це не псевдо агента російських спецслужб. Це – принизлива назва безвідповідальних завсідників соцмереж, які дуже люблять виступати в ролі експертів з усього. Вони “знаються” на медицині під час пандемій, на філології та соціології у мовних та демографічних питаннях, потім перетворюються в експертів з права та юриспруденції, і врешті стають військовими аналітиками і можуть вам показати “звідки готувався наступ”. Смішно? Мабуть…
Коли ми блискавично відгукуємось постом, чи коментарем, жартом чи анекдотом на тему, яка дуже нас зачіпає (тригерить, як зараз модно казати), ми часто потрапляємо у пастку ворожого ІПСО й стаємо “корисними ідіотами”. Складність в тому, що на інформаційному фронті немає чіткої лінії розмежування, тут визначити, хто свій, хто ворог, іноді дуже складно. Адже в мережах живуть не люди, а “цифрові особистості”. Кожен з нас може створювати будь-який віртуальний образ, тоді, як в реалі ми такі, які є.
Щоб не стати “корисним ідіотом” і не влупити бува “власного батька”, потрібно пам’ятати всього кілька простих речей:
- Коли пишете коментар, ви не обов’язково сперечаєтесь з людиною, там, по той бік екрану може сидіти будь-хто, навіть автомат, який тупо розсилає повідомлення.
- Перед вами на екрані – картинки і букви. Саме так і потрібно їх сприймати. Картинки і букви – це не про емоції. Все, що викликає ваші емоції – маніпуляція. Прості люди не тягнуть емоції з вас, вони діляться своїми. Відчуйте різницю!
- Найкращим інструментом у боротьбі з ворожими ІПСО є повний ігнор у віртуалі й прості та ефективні дії в реалі.
Верифіковані акаунти, живі сторінки, наповнені авторськими текстами й фотографіями, особисте реальне знайомство – це те, що рятує нас від перспективи стати “корисним ідіотом” і зіграти в інформаційному бою на боці ворога. Не нехтуйте простими правилами безпеки!
Публікація підготовлена в рамках суб-гранту проекту Re:Ukraine project за фінансової підтримки Європейського Союзу, що реалізується ГО «Інститут аналітики та адвокації». Її зміст є виключною відповідальністю суб-грантера проекту ReiUkraine project ГО ВГО «Рушійна Сила» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Джерело. Газета “Діалог” 28 квітня 2023 р