Психолог з Тернополя розповіла, чому українцям не варто знецінювати один одного у час війни

0
215

Як уберегти своє психологічне здоров’я у воєнний час, сайту ПроТе розповідає психолог Любов МЕДВЕДЬ

На часі – навчитися не розганяти срачі в інтернеті. Натомість у пресі, розмовах і соціальних мережах я спостерігаю те, що люди не сприймають стани одне одного. І це найгірше, що може трапитися у час війни – ми починаємо сваритися. Так працює ворожа психологічна зброя. Люди не сприймають моментів, коли хтось радіє, водночас засуджують тих, хто у депресії і не бореться. Багато з нас не можуть дозволити собі чи іншим відпочинок. Або  відпочивають і зляться на тих, хто їх стимулює. А вихід з цієї ситуації один: бути чутливим до свого психологічного стану і поважати стани інших, зрозуміти, що всі не можуть бути на одній хвилі.

Зараз піднімається хвиля знецінення способу життя чи боротьби інших. Коли ви у неї потрапляєте, то лише підіграєте ворогу. Приміром, зірки виїхали за кордон і попри те, що вони займаються волонтерством, збирають мільйонні суми на підтримку армії, дають там концерти, люди запитують, чому ж вони не на фронті. Мовляв, чому інші дозволяють собі піти в ресторан, дозволяють собі посміхатися. Чому люди вкладають зачіски, роблять манікюр-педикюр, коли навколо війна. Хіба це на часі? Відповідно, коли приєднуємося до хвилі знецінення, то неминуче потрапляємо у фазу злості і відповідно будуть люди, які будуть агресувати на вас. Тоді ви потратите цю потужну енергію не на власні  досягнення, збереження сімейного спокою, дітей, спорт, хобі, а просто злиємо її в унітаз. Не долучайтеся до цього і не травмуйте себе та інших.

Слава Богу, ми у вільній країні і кожен має право жити згідно своїх переконань. Власне, цим ми і відрізняємося від орків. І нам не треба перетворювати свою країну на оркостан і працювати за їхніми методами. Утім, ви помітили, що хтось поводиться некоректно або має погляди, які підпадають під 161 статтю Кримінального Кодексу України, а це поширює сепаратистські погляди, закликає до зради, ображає ЗСУ чи пропонує не опиратися цій війні, то це можна фіксувати як доказ і викликати поліцію. Нехай поліція працює. І це дієвіше, ніж писати у соціальних мережах.

Не поспішайте осуджувати тих, хто дозволяє собі інший спосіб життя. Адже ви бачите лише епізод, а не об’ємну картинку. Можливо та дівчин, яка в парку голосно регоче, напередодні гірко проплакала  всю ніч. Чи вас дратує молодик,  який сидить у кав’ярні з ноутбуком, бо на вашу думку він має бути на фронті. Можливо, це і його війна. Багато молодих чоловіків збирають розвідувальні дані чи виконують іншу роботу за комп’ютером, яку вони не можуть розголошувати. Хтось збирає донати для ЗСУ, хтось не може воювати за станом здоров’я, хтось виховує дітей, бо втратив дружину за якихось обставин ще до війни…

Осуджуючи інших, ми погіршуємо і наш психологічний стан і, взагалі, атмосферу в країні. Якщо вам хочеться когось засуджувати, критикувати чийсь спосіб життя, запитайте себе: “А що зі мною зараз відбувається? У якому я стані і що мені потрібно?” Можливо, це сигнал того, що ви втомилися, чи у вашому житті не все гаразд. І цю енергію ви можете витратити на те, щоб вирішити свої проблеми. Якщо ви відчуваєте тривалий час роздратування, берете участь у конфліктах і вони не припиняються, коли ви втомилися від новин, але все одно їх читаєте і не знаєте, як з цього кола вийти, то варто звернутися до фахівця. На даний час багато є благодійних організацій, які консультують безкоштовно.

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ