Як і коли потрібно завершувати стосунки – про це розповів тернопільський психолог

0
529

Усе має свій початок і кінець, у тому числі стосунки. Їх найлегше розпочати, але найважче – завершити, вважає Володимир Рабінчук, психолог із Тернополя. Отож, коли та як саме завершувати стосунки? Як зрозуміти, що взаємини вже «віджили» своє і що робити далі?

– Іноді приходить розуміння, що пара мала б прекрасні стосунки, але обоє не вміють домовлятися. Наприклад, якщо хтось з них робить кар’єру, а інший потерпає від цього. Для партнера кар’єра чи хобі є частиною його самого і відмовитися від неї, інколи то піти проти себе. Водночас партнер дає своїй половинці стільки тепла й уваги, скільки дозволяють цього його ресурси. Це не применшує цінність родини аніскільки. Але для іншої сторони цього може бути недостатньо. Тоді обоє залишаються невдоволеними. Постає питання: або я, або робота.

Чи хтось із пари мріє про життя за кордоном, а інший – бачить себе лише в Україні. Зазвичай, коли пару випробовує складний вибір, люди обирають партнера. Проте в таких стосунках виникає напруження, яке часто веде до розриву.

У кожного є власні потреби і їх варто задовольняти. Інакше надлишок фрустрації псує життя. Коли жінці важливо, щоби чоловік щовечора приходив додому і з нею вечеряв, це говорить про її потребу. Якийсь час вона може миритися з його відсутністю під час вечері, але колись скаже: «Я так не хочу». І це чесність. Тоді він має можливість чесно відповісти – може задовольнити цю потребу чи ні. Зазвичай, люди не озвучують своїх потреб, а відразу переходять до звинувачень. Часто розривають стосунки через те, що не домовилися. І над цим жоден з них не задумається.

Перш ніж закінчувати стосунки, спершу їх варто спробувати налагодити. Навіть якщо спроби були невдалими. Тоді розумієш, якщо я зробив все можливе, то мені легше відпустити. Потім не виникатиме питань – а може я ще щось зміг чи змогла б зробити? Ну, не міг, бо вже що міг, то вже зробив.

– Коли слід завершувати стосунки?

– Коли неможливо домовитися. Коли почуття закінчилися. Йдеться не про хімічну пристрасть, а про близькість та любов.

До слова, іноді люди роблять такий жест: «Я це роблю для тебе». Приміром, я закінчую стосунки, бо бачу, що тобі зі мною погано. Це дуже велика брехня. Маніпулятивна до того ж. По-чесному, то все-таки ми відповідаємо за своє. Якщо мені добре в стосунках, якщо мене все влаштовує, то йти з тих стосунків заради того, кому зле, не буду. Це відповідальність іншої людини – або щось змінювати, або домовлятися.

– Як закінчити стосунки цивілізовано, з найменшими втратами? Особливо, коли є діти.

– Зазвичай, діти страждають в сім’ях, які штучно зберігають заради дітей. Такі стосунки найгірше впливають на них. Тому що батьки перекладають відповідальність за існування сім’ї на тих, хто цю відповідальність нести не може. Наприклад, дитині п’ять років, а тут «тільки ти нашу сім’ю рятуєш, ми разом заради тебе». Дорослі кладуть на плечі дитини непідйомний тягар. Згодом дитина має багато психосоматичних хвороб, або не може вибудувати свої стосунки в майбутньому. Найгірше, що можуть зробити батьки, це вберегти сім’ю заради дітей. Дитина відчуває оцю напругу між ними, що її обпікає і травмує.

Сім’ю варто берегти заради спільних стосунків та ціннності один одного, де відповідальність на дорослих, а не на дітях.

– Іноді колишнє подружжя переманює дітей кожен на свій бік. Натякають чи прямо вказують дитині, з ким їй краще – з мамою чи з татом.

– Наприклад, якщо мама наговорює на тата, то через багато років дитина відплатить мамі за це свідомо чи несвідомо. Тому що тато і мама для дитини є святинею. Навіть якщо тато алкоголік, дитині ж можна подавати інформацію про це по-різному. Говорити про алкоголізм як про хворобу. Мовляв, тато не може впоратися, але він тебе любить і ти для нього цінна. Дитина залишається в спокої і це є бонусом для мами. Зрештою, так виглядають здорові стосунки.

– Коли пара розпалася, але спілкування ще триває, це все ще стосунки чи ні?

– Як то кажуть: «Жінка – це тимчасово, а колишня – то назавжди» (сміється). Так чи інакше, це – стосунки. Навіть якщо з людиною не бачитися, ці стосунки продовжуються спогадами. Ці стосунки продовжуються тим, що ми чогось навчилися один від одного. Якщо є діти, стосунки ще продовжуються в реальному часі. Просто форма стосунків уже інакша.

Після розлучення також варто домовлятися. Буває після розлучень таке маніпулятивне і мені огидне: «Я люблю свою дитину і тому до тебе не пускаю». Коли не дають бачитися з дитиною комусь із батьків, це дуже нездорово. Так проявляється егоїзм, адже дитині потрібні як мама, так і тато. Звичайно, найкраще домовлятися обом, хто скільки часу і коштів вкладає у дитину.

Обов’язково, крім фінансової підтримки, батько повинен брати участь у вихованні дитини. Цього потребує дитина. Тому що слова любові чи поодинокі прогулянки це одне. Але коли про дитину батько турбується послідовно, коли його дії є передбачувані, тоді дитина відчуває, що в неї є родина. А подарунки час од часу, обіцянки – це лише фасад. От коли тато оплатив за школу, тато купив куртку, тато заплатив за відпочинок, тоді тато присутній у житті дитини. Тато – є. Дитина відчуває опору. Тому що тато-клоун, який раз на місяць чи рідше з’явився, накупував подарунків і вкотре зник, це інша історія. Тато, який є постійно і певною сумою бере участь в житті дитини, це достойно.

– Як людям розірвати стосунки коректно, не руйнуючи один одного? Це можливо?

– Можливо. Можливе нормальне спілкування, із вдячністю після розриву стосунків. Звичайно, це не завжди вдається протягом першого чи другого року. На це потрібен час. Деколи бачу людей, які розлучилися вже давно, але досі поливають одне одного брудом. Стає сумно, бо почуття ще залишилися і вони не прожиті.

– Саме тому вони і поливають один одного брудом?

– Так. Від любові до ненависті один крок. Якщо є ненависть, там обов’язково є любов, яка вже трансформована. Але це почуття. Коли стосунки уже по-справжньому завершилися, то залишається байдужість. Можуть стосунки залишитися теплими, коли є спільна дитина. Можна привітати один одного зі святами, якесь повідомлення надіслати тощо. А там, де продовжують з’ясовувати стосунки, люди у них застрягли.
І ще. Якщо почуття закінчилися, нема вже близькості та бажання продовжувати, краще, звичайно, сказати чесно, що стосунки закінчилися. Думаю, що дуже важко, а зазвичай і неможливо залишитися в хороших відносинах після зради. Тому чесність важлива, коли люди усвідомлюють, що вже не хочуть цих стосунків, а не шукають пригод на стороні. Краще поговорити, домовитися, не намагатися бути хитрішим, коли є спільне майно.

Мені здається, що є пари, які можуть домовитися і є пари, які не можуть домовитися. Більшість, на жаль, не можуть. Адже багато емоцій та розчарувань.

Нашим ворогом є неусвідомленість. Наприклад, стосунків уже давно нема, а люди за інерцією живуть разом як сусіди і не усвідомлюють – навіщо. Тут питання – чому обоє так живуть? Однак вони мають з цього якийсь зиск, іноді неусвідомлений. Чи хтось чіпляється за ілюзію, що все-таки можна щось врятувати сім’ю. Це небажання зустрітися з реальністю, що все насправді вже закінчилося. Тут важливо запитати себе – чому я не розлучаюся, чому я не закінчую ці стосунки? Написати ці питання на аркуші паперу і спробувати дати відповідь. Що ви відвертіші з собою, то краще. Задавайте більше запитань собі і тоді ви виведете суть з підсвідомого у свідоме. Коли людина робить щось свідомо, тільки тоді вона може цим керувати.

Читайте також: «Тільки тоді, коли ми приймаємо відмінності одне одного, відбувається справжня зустріч», – тернополянин Володимир Рабінчук

– Здається, що пари вміють красиво зійтись, а от розійтись, хоча би так, щоби не було соромно за себе, не кожен може…

– Тут кожен відповідає за себе. Неможливо керувати почуттями та емоціями іншої людини. Але самому можна бути чесним, вдячним, відкритим і справедливим. Звичайно, що це відповідальність кожного особисто з пари. Якщо хтось стосовно мене чинить погано, це не значить що мені потрібно чинити погано у відповідь. Якщо хтось зі мною нечесний та несправедливий, це лише його відповідальність. Не моя.

– Чи завжди завершення стосунків болісне?

– Завжди. Боляче завершувати навіть стосунки, де присутнє насильство і так далі. Адже з якихось причин розпочали ці відносини. Щось вони разом прожили. Було багато прекрасного. Звичайно, це завжди болісно.

– Буває, в багатьох людей після розриву стосунків в житті трапляється стрибок уперед, трамплін, ніби друге дихання відкривається. Розлучення, наприклад, стає зціленням, людина трансформується і росте, добивається успіху.

– Що нас не вбиває, те нас робить сильнішим. Та не завжди. Для одних це стрибок і трамплін, а для інших – це яма і дно. У більшості ті, хто потрапляють в дно, якраз і звертаються до психологів. Люди не можуть видряпатися з цього. Ми допомагаємо це все прожити і показати, що є інша сторона життя.

– Від чого залежить, хто як сприймає розрив стосунків?

– Починаючи від організації психіки людини і завершуючи тим, як вона побудувала стосунки, як бачила себе в тих стосунках. Перші роки найважче переживають розлучення ті пари, де було багато почуттів, емоцій, були сильне злиття і тільки «ми».

– Стиль життя в сучасному світі деколи спонукає сумніватися в тому, чи є такі пари, яким не загрожує завершення стосунків, окрім смерті.

– Я бачив ці стосунки. Маю таких друзів. Захоплююся ними. Мені дуже приємно. Такі клієнти мені трапляються. Тішуся їхніми стосунками. Єдине, можу сказати, що ніхто ні від чого не застрахований. Підсумувати можна тільки тоді, коли життя закінчилося. Адже є ще криза «порожнього гнізда», коли діти виростають і одружуються. Тоді часто люди усвідомлюють, що вони чужі один одному. А хтось, навпаки, стає ближчими і пара починає мандрувати, наприклад. Хтось – розлучається. Не існує сталої. Але чи це реально і чи це можливо? Так.

– У чому інакшість таких пар на відміну від тих, що не зберегли стосунки?

– Думаю, що це важливий, магічний момент, коли люди зустріли того, кого потрібно. Свою людину. Напевно, це найважливіший фактор. Вже далі йде те, як вони разом розвиваються як особистості, як будують своє життя і тому подібне. Це все важливо, але найголовніше – чи це твоя людина.

– І на завершення. Як зрозуміти – твоя людина чи не твоя?

– Думаю, на перших побаченнях, зустрічах важко це збагнути. Хоча дехто інтуїтивно визначає. Достеменно можу сказати, що якщо одразу видно, що не твоє, то це точно не твоє (сміється). І не потрібно боятися розірвати стосунки, якщо з часом виявилося, що людина не твоя. Найперше варто довіряти собі.

Спілкувалася Наталія ЛАЗУКА

 





БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ