«Тільки тоді, коли ми приймаємо відмінності одне одного, відбувається справжня зустріч», – тернополянин Володимир Рабінчук

0
465

Уже перші секунди знайомства вирішують, чи відбудуться стосунки. Але перші роки спільного життя визначають – відбудеться пара чи ні. Так вважає психолог з Тернополя Володимир Рабінчук.  Кохання має свій ритм. Як зрозуміти,  наприклад, що котресь спілкування – це вже початок стосунків? Володимир Рабінчук вважає, що навіть звичайні смайли чи їх відчутність у чаті можуть багато про що розказати. Зокрема, про шанси і перспективи.

Кажуть, що в перші хвилини знайомства уже формується думка про людину. Зокрема, чи можна її розглядати як потенційного партнера. Це відбувається неусвідомлено. Коли жінка подає сигнали, а чоловік робить «перший крок», то стосунки розвиваються.

Важливо, що жінки природно вміють привернути увагу чоловіка.

Психологи вважають, що переважно жінка подає сигнали – поглядом, фразами, поведінкою, дозволяючи чоловіку проявитись. Чоловік тоді розуміє – хочуть з ним спілкуватися чи ні. Це навіть з повідомлень у соцмережах видно. Важливі деталі. Якщо на довгі повідомлення він отримує відповідь одним словом «так» чи «ні», то може сприймати як своєрідну форму відмови. Цим, на його думку, жінка показує, що він їй нецікавий. Ці моменти зчитуються. Навіть елементарний смайлик, прикріплений у повідомленні, чоловік якось інтерпретує. І вже тоді вирішує – чи продовжувати спілкування і чи є в нього шанси.

Шанси – дуже важливий момент. Хоча є такі, яким подобаються залицяння без шансів. Однією з причин може бути те, що вони бояться відносин і вибирають таких дівчат, які їм відмовлять. Це така цікава гра, хоча чоловік може цього не усвідомлювати. Те ж стосується і жінок, які можуть вибирати чоловіків, з якими в них немає майбутнього. На це є свої психологічні причини, які, зазвичай, вирішуються з професійною допомогою.

Так традиційно склалося, що якою себе жінка відчуває, такою її бачать інші. Приміром, якщо вона впевнена у собі, її такою і сприймають. Упевненість привертає увагу. Іноді буває, що жінки знецінюють себе. Зазвичай тоді вони потрапляють у френд-зону, коли стосунки залишаються дружніми або їх використовують і залишають.

Коли вже стосунки зав’язалися, коли двоє закохані, починається процес злиття. Обоє шукають подібності – в чому ми схожі. Тоді вже немає мене і тебе, а є ми. Партнери так і говорять – ми. Насправді, це прекрасний час. І добре, що він є. Це хороша можливість познайомитися одне з одним, насолодитися близькістю. Проте як дорослішає дитина, так само і дорослішає пара. Тоді з’являються моменти, коли обоє починають помічати уже відмінності. В часі це дуже індивідуально – від місяця і до років, оскільки інколи буває страшно подивитись правді у вічі, бо відмінності лякають.

Найцікавіше те, що ми живемо з відмінностями, а не з подібностями. Якщо ми ідентичні, як клони, то у парі буде нецікаво. Коли відбувається занадто сильне злиття, це стає нестерпним. Ми любимо одну і ту ж страву, виконуємо одну і ту ж роботу, маємо одних і тих же друзів і це вже втомлює. Ніби і двоє дорослих людей, але є тільки ми. І ті двоє людей не бачать один одного, а тільки своє відображення, бо вони у злитті.

Проблема в розчаруванні. Приміром, дівчина пішла з друзями відпочити, а для чоловіка це трагедія. Вона розчарувала його, бо він планував провести час разом. Але все було б по-іншому, якби він умів розрадити себе: «Добре. Мені і з собою цікаво. Крім того, я маю друзів, з якими теж можу кудись піти». Коли людина не здатна на це, тоді і настає момент, що вона не бачить партнера. Це означає – я не хочу розуміти тебе, мені це неважливо. Я бачу нас тільки як одне ціле, а не як союз двох партнерів.

Коли є тільки «ми», дуже важко розуміти «себе», бо бажання «нас» як пари підміняє особисті бажання. Тоді дуже важко розуміти, а чого ж я хочу особисто.

Злиття – це добре лише на деякий час. Це занадто сильні емоції, які  хочеться втримати. Але насправді так жити неможливо.  Коли злиття слабшає, то з’являється страх.

Страх того, що любов минає, зникає те, що нам знайоме. У людей з’являються думки про розрив стосунків. Цей період індивідуальний, зазвичай він триває від одного до трьох років. Тоді люди вчаться бачити відмінності одне в одному і не втратити себе. Тільки тоді, коли ми приймаємо відмінності одне одного і відбувається справжня зустріч. На жаль, багато пар розпадаються до того етапу і ця справжня зустріч в них ніколи не відбудеться.

Якраз дорослі стосунки починаються не зі знайомства, не зі злиття, а тоді, коли люди починають приймати те, що вони є різними. Тоді вони вчаться домовлятися. І саме в перемовинах і проявляється повага, любов, дружба та мудрість. Без мудрості стосунки приречені. І основна причина завершення навіть близьких стосунків – це неможливість домовитися. Коли ти мене не чуєш, ти мене не розумієш і коли ти мене не бачиш. Зазвичай, такі звинувачення лунають з обох сторін.

Треба пам’ятати, що будь-які стосунки закінчуються. Хоча б зі смертю одного з партнерів. Вічні стосунки неможливі. Це перше, що ми маємо усвідомити.

Записала: Наталія ЛАЗУКА

 

 

 

 

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ