Людмила Островська куштувала сливи, які описував ще Іван Котляревський

0
307

Селище гончарів та землеробів – Опішня Зіньківського району, що на Полтавщині,  – розкинулося на мальовничих пагорбах. Такої кількості музеїв, за словами селищного голови Миколи Різника,  напевно, немає жодне село України. Його і називають «маленьким Римом».Тут що не хата – то садиба-музей, що не двір – то гончарська майстерня. А ще тут є знамениті  опішнянські сливи, цілюще джерело, кар’єри незвичайної еластичної червоної глини без домішків,  газодобувні промисли…І всюди задіяні люди, які і є найбільшим багатством  цього краю.

– Я був переконаний, що треба йти в ногу з часом і створювати  нову форму управління на місцевому рівні,- говорить  голова Микола Різник.- У минулому я депутат селищної ради і якраз тоді про об’єднання  почали говорити. З самого початку я загорівся цим і протягом двох з половиною років боровся за створення Опішнянської об’єднаної громади, -розповідає її нинішній очільник.

За  його словами, перша думка після обрання — пошук шляхів, як налагодити роботу, поставити усе на потрібну колію. Нині в ОТГ  6413 мешканців.

– Ми створили громаду не на базі районного центру, а об’єднанням з Малобудищанською сільською радою.  Тобто, на базі селища, створити  таку ж структуру, яка була в районі. Це фізично важко. Зараз ми формуємо систему управління, яка в подальшому приваблюватиме й інші села, — говорить Микола Різник.

Серед мрій молодого керівника була і така, щоб за досвідом роботи їхали до Опішнянської  громади. Журналістський десант з представників ЗМІ  семи областей України був у числі перших,  перед ким уже можна було ділитися напрацюваннями.  А  побачивши успішні практики наймолодшої ОТГ Полтавщини, до опішнянців  уже  захотіли приєднатися мешканці сусіднього села.

Очільник громади розповів, що  основним джерелом  наповнення бюджету  є ПДФО та сплата ренти за видобуток вуглеводнів. Для аналізу Микола Миколайович порівняв бюджет громади до об’єднання та нині. Так, у 2017 році дохідна частина бюджету селища складала близько 8 мільйонів гривень, за 10 місяців діяльності Опішнянської ОТГ – понад 61 мільйон гривень із субвенціями. Тож, нині шкодують лише за тим, що не об’єдналися раніше.

– Об’єднана громада – самодостатня. Але завжди обласна рада дає нам можливість ще більшого розвитку, – говорить  керівник. – Наприклад, зараз у нас вже пішла вода, з пробуреної артезіанської свердловини, глибиною 780 метрів. Це стало можливим завдяки програмі «Питна вода Полтавщини». У обласній раді отримали співфінансування 30/70. Самі б ми ніколи в житті не пробурили її. Тому, що вартість була більша, ніж наш бюджет до об`єднання. Наша команда за цей рік зробила більше, ніж за всі роки незалежності всі голови селищної ради, – сказав Микола Різник. – Коли ми прийшли, працювала тільки одна машина, та й та стала на другий день. Тепер  у нас вже є відремонтована техніка. Ми реставрували  спортивний зал центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх» ім. Олександра Губаря, а також дитячий садочок «Світлячок» у селі Малі Будища.

До слова, тривалий час, понад 10 років, садок не діяв, нині – це сучасний утеплений заклад з новим енергозберігаючим дахом та вікнами.  В школах привели до ладу коридори, центральні сходи, санвузли. У планах – провести капітальний ремонт даху клубу у Малих Будищах, придбати сміттєвоз, а також провести реконструкцію центрального парку в Опішні. А ще у громаді для сортування сміття самостійно змайстрували спеціальні баки, облаштовують спеціальні ліхтарі, які працюють на сонячних панелях. Реформа децентралізації  – інструмент для реалізації нових можливостей, поштовх до дій та розвитку.  Це перший випадок за історію країни, коли повноваження та ресурси не концентруються у центрі, а навпаки передаються на місця,- відзначив голова. – Гріх  було не скористатися  таким історичним шансом.

Опішнянська ОТГ вийшла на прямі міжбюджетні відносини,  налагодила фінансування шкіл, садочків, всієї інфраструктури.

–  Ми відразу створили інвестиційний відділ, який буквально через 5 днів почав писати проекти для залучення додаткових коштів, — додає голова.

Опішнянська ОТГ є активним учасником грантових програм різного рівня. Вона вже виграла грант на створення ЦНАПу. Крім того, стала переможцем обласного конкурсу проектів. Так, за співфінансування 50/50 у Опішні побудують сторожову вежу — майбутній туристичний об’єкт. Господар  розповів   про  планувальний воркшоп  з мешканцями  громади “Яким ви бачите простір біля школи в селищі  Опішня?». Цей захід  став частиною проєкту “Розвиток сучасних громад. Простір/Планування/Залучення”. Проєкт співфінансується в рамках програми польської співпраці в галузі розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Цьогоріч  вперше за кошти Опішняняської селищної ради придбали  500 кілограмів малька. Це найпопулярніші види риб: короп, білий амур, товстолоб. І рибалити будуть не тільки  члени Клубу рибалок Опішні, а й прихильники   зеленого туризму, які відпочиватитмуть в цих місцях.

Нині тут активно працюють над розвитком туризму, адже показати є що. А  якщо додати  творчий потенціал ентузіастів, які пропонують розробити туристичні стежки,  відродити славу  опішнянських слив. Цьогоріч  тут уже відбувся    перший  культурно-гастрономічний  фестиваль «Опішня СливаФЕСТ».

Піар-менеджером цього заходу   став батько української літератури  Іван Котляревський. У своїй   безсмертній «Енеїді» серед подарунків царя Латина Енею  відзначив і опішнянські сливи: «Латин по царському звичаю Енею дари одрядив: Лубенського шмат короваю, Корито опішнянських слив»…Може, й справді завдяки фестивалю удасться повернути славу знаменитим сливам. Бо таки панувала королева саду -як начинка у варениках, сирниках, манниках… А ще – у вигляді компотів, варення, джемів… Чи як екзотичні соління, гнічені або хмільні наливки.

Загалом, як розповів Микола Різник про фестиваль,  виявилося, у гончарній столиці вміють не лише горшки ліпити. Дуже добре в опішнян виходить гнати самогон зі слив і робити слив’янки та варенухи.

– Цей захід  і  мав на меті привернути увагу до національної традиційної домашньої кухні, –  резюмував голова.

На участь у фесті організатори отримали близько 150 заявок від майстрів, підприємців, крафтових виробників. Але головною умовою поставити ятку з їжею була наявність у рецепті слив. На святі можна було придбати гончарні та дерев’яні вироби, прикраси й сувеніри, вироби з модним префіксом «еко» – сумки, морозиво, шоколад, конфітюри… Покататися на паровозику, заселфитися у численних тематичних фотозонах, послухати виступ популярних гуртів. Відрадно, що така  велелюдна і цікава імпреза   вийшла з  буденної сливи! Отак взяли  на озброєння Котляревського з його єдиним рядком про «корито опішнянських слив», і через 200 років по тому забабахали бомбезний «СливаФЕСТ»!

Є чому повчитися і не лише в органвзації фестивалю. Бо свято в Опішні відбулося не просто так. Справа в тому, що місцева територіальна громада виграла його в конкурсі культурно-мистецьких проектів, організованому Кабінетом міністрів України, «Малі міста – великі враження», який реалізують на умовах співфінансування з державного бюджету. Переможцями були названі два середні проекти з Полтавщини – Опішнянської та Омельницької ОТГ із Кременчуцького району. На проведення «фруктового» заходу держава виділила 350 тисяч гривень. Ще 150 вклали в нього з місцевого бюджету.

– Навесні ми плануємо також закласти алею слив, розробити і наситити програму різними атракціями.  Свято вже традиційно  відбуватиметься на  обладнаному, ожилому селищному стадіоні. Ми дбаємо  про дорогу, стоянки, туалети та безліч інших необхідних речей. Думаю, що такий фестиваль збільшить потік туристів, – переконаний Микола Різник. – Малі міста – великі враження» – це не просто лозунг, а поштовх до розвитку об’єднаних громад,- сказав Микола Різник.

Свято минуло, та згадуватимуть його ще довго. Особливо ж мешканці вулиці, що веде від траси до стадіону. З нагоди фестивалю їм вимостили дорогу щебенем.

Отож, Опішнянська ОТГ має усі шанси перетворитись на туристичний центр України. Як розповідає голова, Опішня – це туристичний центр Полтавщини, а у майбутньому вони планують стати туристичним центром всієї України. Тому головна мета – створення локацій, щоб привабити туристів.

– Рента не вічна, треба вчитися заробляти і чимось іншим. Я бачу Опішню в розвитку туризму. У нас є промисловість, але туризм має стати ключовим напрямком. Через деякий час, впевнений, громада стане процвітаючою, з нормальними дорогами, сміттєзвалищем та щасливими людьми. Ми це робимо для них, для своїх дітей, які не захочуть  завтра шукати хліба у світах. А скажуть: «дивіться, як гарно в Опішні, ми всі хочемо бути тут». І це наша не тільки мрія, а програма-мінімум, завдання,  бажання, яке неодмінно збудеться, – із щирою вірою підсумовує розмову  молодий голова Опішнянської ОТГ. І не вірити у  здійснення задуманого ним, немає підстав. Мудрець казав, якщо чогось прагне людина, їй допомагає Всесвіт. А якщо це мрія команди, громади?

Людмила ОСТРОВСЬКА

Матеріал з’явився завдяки прес-туру в межах проекту Харківського прес-клубу Media Hub Kharkiv за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

 

 



БЕЗ КОМЕНТАРІВ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.