6 вересня 2008 року ранковий дзвінок сповістив про смерть коханої…
Ще раніше, за три дні до смерті, дату, годину і хвилини сповістив мобільний телефон хворої. В 5:34 ранку мене розбудив дзвінок, викликала хвора, але вона спала, а її мобільний, який лежав на тумбочці між нашими ліжками в “палаті доживання”, сам включився і викликав мене.
Коли я перевірив кількість викликів (прийняв 6 і витягнув акумулятор, бо дзвінки не знімались і її мобільний не виключався), висвітлилось у моєму мобільному 111 викликів. Це здивувало, бо пролунало лише 6, до зняття акумулятора. Вставляю в Її мобільний акумулятор і у ньому відправлених мені викликів написано 33, а мало би бути однаково. Появились дивні 4 сигнали, незважаючи на те, що я познімав всі сигнали: “Пи-пі – пі-Пи”.
І все стало зрозумілим ранком 26 вересня. Час ранкового дзвінка = час смерті, про що підказувала цифра 33 (смерть Христа). А 111 це три “палочки”, тобто 3 доби залишалось жити… Після смерті, телефон, без підзарядки !!! “розмовляв” зі мною тими сигналами РІВНО секунда в секунду ще 40 діб.
Більше 30-ти свідків цьому чуду: священник, рідні, її подруги по роботі, сусіди, хворі і лікарі. ЕЛЕОНОРА (Неля), від всіх, хто Її не забув, чекає коротенької молитви, можливо свічечки і пом’яніть “не злим, тихим словом”.
Богдан КУШНІРИК
ХОЛОДНІ ВУСТА…
на світлу пам’ять НЕЛІ
Чи сонечко світить, чи нічна пітьма,
дні мої на зустріч в небесах спішать.
Я уже не плачу гірко, крадькома –
плачуть лише пам’ять, серце і душа.
Чи зима надворі літо, чи весна
і осені – не зачарують чари.
Ти мене втішаєш ніжністю вві снах,
а Твої вуста – як холодні хмари…
Я ніяк не звикну жити в пустоті –
разом вмерли Ти і сімейна казка.
Ні! Це не для мене – жити в самоті,
без Твоїх обіймів, усмішки і ласки.
Ти завжди зі мною будеш в усі дні –
в спогадах моїх днюєш і ночуєш.
Нині Тобі квіти, свічечок вогні
і слова любові. Та чи Ти їх чуєш?…
2019 р.